До́нальд Е́нтоні Рід (; 22 листопада 1935, Новий Орлеан, Луїзіана — 18 березня 2001, Лос-Анджелес, Каліфорнія) — американський кінематографіст, засновник Академії наукової фантастики, фентезі і фільмів жахів та кінопремії Сатурн.

Життєпис Народився в Новому Орлеані, штат Луїзіана. У віці семи років переїхав з батьками до Лос-Анджелеса, де захопився кіно.

У 1957 році здобув ступінь бакалавра в , ступінь магістра бібліотечної справи в Університеті Південної Каліфорнії (1958) та там же ступінь доктора юридичних наук.

Він працював клерком, бібліотекарем, а згодом викладачем в , та в . Також він був бібліотекарем у Каліфорнійському інституті мистецтв (Cal Arts). Працюючи там, Рід познайомився з Волтом Діснеєм.

Більшу частину свого часу Дональд Рід готував і просував жанрові фільми. Був президентом Товариства Калвіна Куліджа, членом Товариства Гілберта і Саллівана, брав участь у політиці з Молодими демократами Каліфорнії, був членом Американського союзу громадянських свобод (ACLU), належав до Товариства «Титанік», президентом фан-клубу Дона Джонсона та автором кількох книг. Він написав «Роберт Редфорд: погляд на його фільми», «Нагороди за науково-фантастичне кіно», «Вампір на екрані» та «Адмірал Ліхі у Віші, Франція». Рід був засновником кількох інших організацій: Товариства графа Дракули, Академії сімейного кіно та телебачення та Ради кіноорганізацій. Він був кінорецензентом на кабельному доступі (Огляд фільмів з академій). Також був членом кількох відомих організацій: Академії телевізійних мистецтв і наук, Академії Греммі, Кабельної академії, Академії кантрі-музики, Академії магічних мистецтв, Центру Пейлі та премії «Золотий супутник».

Також Рід працював у юридичній фірмі. Під час війни у ​​В'єтнамі він тісно співпрацював над справою, яка стосувалася громадянських свобод відмовників від військової служби за переконаннями (у 1960-х роках), що створило прецедент у цій країні.

Найбільш відомим він став завдяки Академії наукової фантастики, фентезі та фільмів жахів, яку заснував у 1972 році та керував нею до своєї смерті. Він створив премію «Сатурн» для відзначення видатних науково-фантастичних фільмів. Спочатку премія вручалась за досягнення у кіно, розширившись у 1980-х роках та охопивши телебачення, а пізніше відео- та DVD-релізи. Після світового успіху фільму Джорджа Лукаса «Зоряні війни» в 1977 році церемонія нагородження стала важливою подією в житті Голлівуду, її почали широко висвітлювати.

Його колекції з кіно та історії були великими. Він зібрав одну з найбільших колекцій про Роберта Редфорда. Рід написав книгу «Фільми Роберта Редфорда», опубліковану в 1975 році та продану тиражем 100 000 примірників. Він також автор інших книжок, зокрема «Вампір на екрані» та «Премія за науково-фантастичне кіно». Окрім роботи кінокритиком, Рід вважався експертом з графа Дракули та особисто знав багатьох провідних діячів у світі наукової фантастики, фентезі та жахів. Його вважали провідним дослідником у галузі розважального жанру й часто інтерв'ювали на ці теми.

У 1982 році він став жертвою автомобільної аварії, яка залишила його інвалідом на понад два роки й від якої він так і не оговтався повністю. У 1989 році в Ріда розвинувся діабет, і він став залежним від ін'єкцій інсуліну. Невдовзі в нього сталися проблеми з серцем, що призвело до потрійної операції шунтування у 1998 році. У 1999 році він потрапив до лікарні через застійну серцеву недостатність. Її виправили, і він повернувся додому. Рід також страждав від діабетичної нейропатії та від анемії, а в 2001 році потрапив до лікарні на переливання крові. Процедура була для нього занадто важкою, і у нього сталася зупинка серця. Він зазнав непоправного пошкодження мозку. Рід пролежав у комі два тижні, перш ніж помер 18 березня 2001 року. Його поховали 22 березня на цвинтарі Святого Хреста в Калвер-Сіті, за кілька сотень ярдів від його могили — місце останнього спочинку Бели Лугоші, найвідомішого виконанням ролі графа Дракули.

Визнання На його честь засновано спеціальну іменну нагороду. Її присуджують людині, яка, у традиціях доктора Ріда, зробила свій внесок у якість кіновиробництва та стала натхненням для молодих кінематографістів.

У 2003 році вийшов документальний фільм про Дональда Ріда під назвою «Моє життя з графом Дракулою».

Джерела