Міше́ль Анрі́ Деворе́ (, ; нар. 1953) — французький фізик, професор фізики в Каліфорнійському університеті в Санта-Барбарі, почесний професор прикладної фізики в Єльському університеті. Головний науковий співробітник із квантового обладнання в Google Quantum AI. Відомий своєю піонерською роботою в галузі макроскопічних квантових явищ.
Лауреат Нобелівської премії з фізики 2025 року спільно з Джоном Кларком та Джоном М. Мартінісом за спільну роботу над макроскопічними квантовими явищами у надпровідниках.
Раннє життя та освіта Деворе народився в Парижі 1953 року.
Деворе закінчив Télécom Paris як інженер-телекомунікаційник у 1975 році. Він отримав диплом про поглиблені дослідження (DEA) з квантової оптики в Університеті Орсе (нині Університет Париж-Сакле) та докторський ступінь з фізики конденсованих середовищ у 1982 році. Він виконував свою докторську роботу в CEA Paris-Saclay у групі Анатоля Абрагама.
Кар'єра Деворе працював постдокторантом у групі Джона Кларка в Каліфорнійському університеті в Берклі з 1982 по 1984 рік. Разом з Джоном М. Мартінісом, який на той час був аспірантом, вони вперше продемонстрували мезоскопічні квантові рівні переходу Джозефсона у 1985 році.
Потім Деворе повернувся до Франції та заснував групу квантроніки в лабораторії Орм-де-Мерізьє CEA Saclay разом з Даніелем Естевом та Крістіаном Урбіною. Група виміряла час проходження тунелювання, винайшла електронний насос, безпосередньо спостерігала заряд пар Купера та розробила тип кубіта, названий квантроніум. Вони також спостерігали інтерференційні смуги Ремзі квантроніуму.
Деворе став професором Єльського університету у 2002 році та був призначений до Колеж де Франс у 2007 році. Він залишив Колеж у 2013 році.
Нагороди та відзнаки У 2014 році він отримав Меморіальну премію Фріца Лондона спільно з Джоном М. Мартінісом та Робертом Дж. Шьолкопфом.
У 2021 році Квантова премія Міціуса була спільно присуджена Деворе, Джону Кларку та Ясунобу Накамурі.
Крім низки інших нагород, він отримав Премію Джона Белла (спільно з Робертом Дж. Шьолкопфом) у 2013 році за «фундаментальні та піонерські експериментальні досягнення в заплутуванні надпровідних кубітів та мікрохвильових фотонів, а також їх застосування в квантовій обробці інформації».
2025 року Деворе, Кларку та Мартінісу було присуджено Нобелівську премію з фізики за відкриття макроскопічного квантово-механічного тунелювання та квантування енергії в електричному колі.
Повний список Премія Ампера (спільно з Естевом), Французька академія наук, 1991 Премія Декарта-Гюйгенса, Королівська академія наук і мистецтв Нідерландів, 1995 Членство в Американській академії мистецтв і наук, 2003 Премія Єврофізики-Agilent (Естев, Накамура та Йохан Моой), Європейське фізичне товариство, 2004 Професура в Колеж де Франс, 2007–2012 Членство в Французькій академії наук, 2007 Премія Джона Белла, 2013 Меморіальна премія Фріца Лондона, 2014 Меморіальна премія Оллі В. Лоунасмаа, 2016 Квантова премія Міціуса, 2021 Премія Комстока з фізики, 2024 Нобелівська премія з фізики, 2025
Примітки
Посилання