Завайдок (псевдонім Марін Георге Теодореску, нар. 8 березня 1896, Пітешть — пом. 13 січня 1945, Бухарест) — румунський співак ромського походження, виконавець румунських народних пісень і романсів міжвоєнного періоду.

Біографія Він народився 8 березня 1896 року в Пітешті, повіт Арджеш, у родині Констанції та скрипаля-цимбаліста Тенасе Теодореску. Перші уроки музики отримав від батька, який подарував йому гітару. Після смерті батька, коли Маріну було лише 13 років, він почав виступати разом із братами у невеликому ансамблі під назвою «Брати Теодореску», до складу якого входили Василе (скрипка), Зоя (гармоніка) та сам Марін (гітара і вокал).

3 жовтня 1916 року його призвали до армії, де він брав участь у Першій світовій війні як член мистецьких бригад, що давали концерти та вистави в госпіталях. У цей період він мав нагоду виступати для поранених на лінії фронту в Молдові, а також співати разом із співачкою Еленою Замора, оркестром Феніки Лука та композитором Георге Енеску.

У 1918 році він був призваний у Пітешті до 44-го піхотного полку, щоб бути поруч зі своїм братом Василем, під командуванням Траяна Мошою (який прозвав його Завайдок — ім'я походить від старовинного слова zavaidoaca, що означає «гарячий, запальний»).

У період 1918—1920 років він остаточно оселився в Бухаресті, де почав брати уроки вокалу — спочатку у професора Димитрія Кутаваса, потім у тенора Румунської опери Думитру Міхеєлеску-Тоскані, а згодом навіть під керівництвом баритона Петре Штефенеску-Гоанге. Від них він отримав запрошення стати оперним солістом. Проте відмовився, бажаючи побудувати міцну кар'єру дісера (виконавця естрадних пісень) у великих бухарестських ресторанах, садах і барах.

У 1926 році він підписав свій перший контракт із компанією звукозапису Columbia Records, записавши серію з шести пісень, виданих на трьох платівках. Він залишився вірним цій компанії, щороку поновлюючи контракт і протягом своєї кар'єри записав майже 60 платівок. Його дискографічні виступи принесли йому значні прибутки — доходи, що сягали мільйонів, зберігалися в банку Marmorosch Blank.

У 1930—1940 роках він вів інтенсивну діяльність як дісер, ставши зіркою бухарестських ресторанів, де мав постійні контракти: «Vișoiu», «Carpați», «Parcul Trandafirilor», «Unic», «Bufetul» (на Шосе), «Coșna» (біля площі Бузешті), «Mărășești», «Cireșica», «La cotitură», «Slepincar», «Roata lumii», «Marița Borțoasa» (навпроти майстерень C.F.R. Гривіца) і, нарешті, «Berbec», біля парку Чишміджіу. Тут усі трамвайні вагоноводи зупинялися, вигукуючи:

«Зупинка Завайдок! Вилазьте, люди добрі, поїсте смачної риби баток, а вам заспіває сам Завайдок!»

У 1934 році він здійснив гастрольний тур до Фокшан, де познайомився з Констанцею. Згодом одружився з нею (вона була на 15 років молодша за артиста), і разом вони мали трьох дітей.

У 1937 році він разом із оркестром Григораша Дініку взяв участь у Всесвітній виставці в Парижі, супроводжуючи румунську делегацію. Там він справив справжню сенсацію в Латинському кварталі, виступаючи в румунському ресторані, яким керував Георге Ботез — брат відомого дісера Тіті Ботеза.

У 1938 році він зробив свої останні записи для лейблу Columbia Records, надруковані на трьох грамофонних платівках.

У 1940 році помер його брат, скрипаль Василь Теодореску, якого поховали на цвинтарі Святої Bineri в Бухаресті. Популярність дісера була настільки великою, що публіка впала в паніку, вирішивши, що помер сам Завайдок.

У 1941 році він повернувся до Пітешті, де відкрив найбільший ресторан під назвою «Tuluca», співаючи щовечора з донькою на руках. Згодом він уклав контракти й із закладами «Stoica» та «Tralea».

У 1942 році він отримав звання резервного підстаршини й був викликаний на службу до однієї з військових частин у Тирговіште. Згодом вирушив у турне разом із мистецькими колективами армії, виступаючи в Бессарабії та Трансністрії.

У 1943 році в Тигіні він співав у розкішному ресторані «Victoria», на фасаді якого великими літерами було написано:

«Тут співає великий румунський співак Завайдок, який прибув розважати румунську армію». Під час перебування в Бессарабії його доставили до Одеси на машині Генерального штабу, щоб він виступив перед маршалом Іоном Антонеску. Повернувшись до Тирговіште, він відкрив буфет на території полку, де був мобілізований.

4 квітня 1944 року його будинок на вулиці Костаке Марінеску № 4, поблизу Північного вокзалу (Gara de Nord), був бомбардований і спалений американською авіацією, що змусило його втекти до Каракалу.

У цей період він співав у ресторані в Каракалі, потім у Рошіорій-де-Веде (у супроводі оркестру з 20 музикантів) та в Кимпулунг-Мушель, у ресторані «Viscol», де часто бували радянські солдати — спеціально для них він вивчив пісню «Очи чорні».

У листопаді 1944 року, перебуваючи в Турну-Мегуреле, у нього народилася третя дитина. Невдовзі він зліг — тиск піднявся до 28, і він захворів на гострий нефрит.

31 грудня йому довелося лягти до лікарні «Філантропія» в Бухаресті, де через нестачу ліків у воєнний час і наслідки хвороби він осліп.

Смерть Він помер 13 січня 1945 року в Бухаресті та був похований на цвинтарі монастиря Черніка.

Літературні твори, натхненні життям Завайдока Завайдок у рік кохання, авторка Дойна Рушті, видавництво Bookzone, 2025

Нотатки

Бібліографія

***: Колекційне видання — Zavaidoc, 12 січня 2009, Jurnalul Național Косма, Віорел: Бухарест. Світська цитадель румунських скрипалів, Видавництво культурного фонду Георге Маріна Спетеану, Бухарест, 2009, стор. 450—456, ISBN 978-973-88609-7-1 Косма, Віорел: Скарби румунської музики. Zavaidoc (CD буклет), Electrecord, Бухарест, 2012 Думітрашку, Жан: Мандрівник Завайдок, Культурний центр муніципалітету Пітешть, 2007 Pildner, József: The Song of Zavaidoc, Pildner & Pildner Publishing House, Târgoviște, 2007 Замфіреску, Кармен: майстер Завайдок. Пісня і доля, Видавництво Grafix, Крайова, 2015, ISBN 978-606-8728-67-4

Випуск програми «Ідентифікації» (TVR) про Завайдока 2008 року: частина I та частина II Фрагменти з життя Завайдока. Жан Думітраску Мандрівне життя Завайдока, centrum-cultural-pitesti.ro Легендарні бухарестці: «З'їж рибу батог / І нехай тобі співає Завайдок» — історія найвідомішого скрипаля Маленького Парижа, 9 квітня 2011 р., Аура Клара Марінеску, Адевăрул Ти ще пам'ятаєш… Zavaidoc, 8 жовтня 2008 р., Вікторія Англелеску, Adevărul Завайдок, чотири сорочки щоночі [нефункціональний ] , 28 червня 2004 р., Тетяна Дабія, Національний журнал Пам'ятайте Завайдока, 17 листопада 2007 р., Йоана Міріка, Adevărul Найвідоміші румунські скрипалі всіх часів Сторінка роману «Завайдок у рік кохання» Дойни Рушті.