Головні́ площи́ни об'єкти́ва — пара умовних спряжених площин, розташованих перпендикулярно до оптичної осі, для яких лінійне збільшення дорівнює одиниці. Тобто лінійний об'єкт у цьому разі дорівнює за величиною своєму зображенню і однаково з ним напрямлений відносно оптичної осі.
До дії цих умовних площин, що містять у собі точки перетину променів, які ніби входять у систему і виходять з неї, можна звести дію всіх заломлювальних поверхонь. Таке припущення дає змогу замінювати фактичний хід світлових променів у реальних лінзах умовними лініями, що спрощує розрахунки оптичної системи.
Розрізняють передню та задню головні поверхні.Таке найменування пов'язане з прийнятими в оптиці і нумерацією площин, поверхонь і середовищ за порядком їх проходження в напрямку поширення світла. У задній головній площині об'єктива зосереджено дію оптичної системи під час проходження світла у прямому напрямі (від об'єкта зйомки до фотоматеріалу). Положення основних площин залежить від форми лінзи і типу фотооб'єктива: вони можуть лежати всередині оптичної системи, попереду або позаду неї.
Див. також Фокусна відстань Вершинна фокусна відстань Телеоб'єктив
Примітки
Література