Пілотований підводний апарат (ППА, англ. DSV) «Сі Кліфф» (англ. Sea Cliff) — пілотований підводний апарат для глибоководних занурень, що належить ВМС США. Нині він відомий лише за своїм бортовим номером DSV-4, а не за колишньою назвою.

Історія Вдала конструкція «Алвіна» стала прикладом для створення кількох підводних апаратів. "Сі Кліфф" належить до класу підводних апаратів типу "Алвін" (Alvin-class) і є подібним апаратом до "Тартл" (DSV-3) та "Алвін" (DSV-2). Підводні апарати цього класу були спроєктовані для заміни менш маневрових батискафів класу "Трієст".

У 1965 році велика американська компанія General Dynamics отримала замовлення від ВМС США на будівництво двох підводних апаратів. У грудні 1968 року були створені два апарати для робіт на глибинах до 1080 м — «Аутек-1» і «Аутек-2». У 1969 році «Аутек-2» і «Аутек-1» були перейменовані відповідно на «Сі Кліфф» (англ.Sea Cliff — «Морська скеля») та «Тартл» (англ. Turtle — «Черепаха»),

У 1981 році апарат був переобладнаний — замість попереднього сталевого корпусу отримав титанову герметичну сферу для екіпажу, що дало змогу збільшити робочу глибину занурення до 6 100 м (20 000 футів). Після цього модернізаційного проєкту батискаф Трієст ІІ був виведений з експлуатації.

У 1985 році «Сі Кліфф» встановив рекорд для цього типу апаратів, занурившись на глибину 6 100 м біля Тихоокеанського узбережжя Гватемали. Апарат установив новий рекорд занурення. Екіпаж складався з представника системи сертифікації , командного пілота лейтенанта-командира Ріка Вільямса, пілота місії лейтенанта Алана Мейсона та співпілота, старшого прапорщика Дейвіда Етчісона.

З кінця вересня до початку жовтня 1990 року, протягом шести днів, «Сі Кліфф» здійснював операцію з підняття з Тихого океану дверей вантажного відсіку літака рейсу United Airlines Flight 811.

У 1992 році в південно-західній частині Тихого океану відбулася експедиція Національного географічного товариства та ВМС США, метою якої було дослідження величезного підводного кладовища кораблів, що загинули під час кривавої битви за Гуадалканал у 1942 році. Під керівництвом Роберта Балларда за допомогою апарата «Сі Кліфф» експедиція виявила та ідентифікувала 14 затонулих суден.

Апарат був виведений з експлуатації у 1998 році та переданий у розпорядження (WHOI).

Станом на 2019 рік у зазначено, що DSV-4 («Сі Кліфф») повернувся до активної служби ВМС США 30 вересня 2002 року, перебуваючи під опікою WHOI.

Хоча у статті The New York Times за 1998 рік повідомлялося, що DSV-4 буде розібраний для модернізації апарата "Алвін",, це, імовірно, не відбулося, оскільки: у реєстрі кораблів ВМС США DSV-4 досі зазначається як активний апарат; фотографія 2005 року показує, що DSV-4 зберігся у цілому стані з герметичною сферою для екіпажу; у офіційній історії "Алвіна" від WHOI немає згадок про використання частин DSV-4 у той період. Станом на вересень 2023 року WHOI не зазначає DSV-4 серед своїх підводних апаратів.

Конструкція

Міцний корпус Свого часу для апарата «Алвін» було виготовлено три міцні корпуси, і два з них використали для нових апаратів. Міцні сталеві корпуси були випробувані під тиском, що відповідає глибині 2740 м. Сфери мали діаметр 2,1 м, у них могли розміститися троє членів екіпажу. Маса апаратів становила близько 20 т.

Спочатку «Сі Кліфф» (DSV-4) мав максимальну глибину занурення 2 000 м (6 500 футів). Усі міцні корпуси підводних апаратів класу Alvin спочатку проєктувалися для занурень на 1 800 м (6 000 футів), проте подальші випробування дозволили збільшити цей показник.

У 1981 році апарат був переобладнаний — замість сталевого корпусу отримав титанову герметичну сферу для екіпажу, що дало змогу збільшити робочу глибину занурення до 6 100 м (20 000 футів).

Система занурення-спливання Під час занурення в баластові цистерни надходить морська вода, а при підході до поверхні стиснене повітря витісняє воду з цистерн. Система баласту змінного об’єму використовувала масляну систему і гумові мішки—варіатори, які могли змінювати свій об’єм.

У 1981 році система точного баластування зазнала змін: замість гумових ємностей, заповнених маслом, було встановлено дві титанові цистерни, у які можна було приймати або відкачувати морську воду. Також для надання апарату позитивної плавучості використовувався частковий скид сталевих пластин масою 270 кг.

Диферентна система Спочатку диферентна система була масляною. У 1981 році стару масляну систему диферентування замінили ртутною. Насоси низького тиску дозволяли перекачувати 270 кг ртуті з носової частини в кормову і навпаки, змінюючи кут диференту апарата до 14°.

Рушіно-стерновий комплекс Швидкість ходу до 3 вузлів забезпечують три двигуни. Кормовий гвинт із насадкою, який може повертатися на 100° у горизонтальній площині, приводиться в дію гідромотором. Два рушії, які встановлені по бортах апарату за рубкою, можуть здійснювати повний оберт навколо своєї осі.

Система стисненого повітря Спочатку система стисненого повітря мала сталевий балон. У 1981 році сталевий балон стисненого повітря був замінений на титановий, який відрізнявся меншою масою та більшою міцністю.

Аварійні системи В аварійній ситуації для надання апарату позитивної плавучості використовувався повний скид сталевих пластин масою 270 кг. Також передбачалось скидання акумуляторних батарей, а на невеликих глибинах також звільнення від маніпуляторів.

Твори чи публікації

Григоров М.Ю., Райская С.Д., Ломакин И.А. Мировой опыт развития обитаемых подводных аппаратов предельных глубин погружения. Труды Крыловского государственного научного центра. 2024; 1(407): https://cyberleninka.ru/article/n/mirovoy-opyt-razvitiya-obitaemyh-podvodnyh-apparatov-predelnyh-glubin-pogruzheniya

Див. також

Алвін (ППА) Тартл (ППА)

Примітки

Джерела

Войтов Д. В. "Подводные обитаемые аппараты" — АСТ, Астрель — Москва — 2002 — 303с. Forman, Will. The History of American Deep Submersible Operations. Flagstaff: Best Publishing Company, 1999. ISBN 0-8317-3939-8.

Посилання

https://en.wikipedia.org/wiki/Main_Page https://en.wikipedia.org/wiki/Main_Page https://catalogs.marinersmuseum.org/object/CL28071 https://www.latimes.com/archives/la-xpm-1985-03-30-me-29567-story.html https://www.whoi.edu/press-room/?tid=3622&cid=1263