«Віргі́лієва Енеї́да нави́воріт» () — травестія на сюжет поеми «Енеїда» римського поета Вергілія, написана російською мовою в 4 частинах і продовжена після його смерті (5-та і 6-та частини).
Сюжет і структура Поема складається 4-х частин і 7-ми пісень. Перша частина містить пісні 1-3, друга — 4-5, третя — 6, четверта — 7. Оригінальна поема Вергілія складається з 12-и частин.
Сюжет повторює поему Вергілія, описуючи його подвиги з використанням простріч і гумористичних порівнянь. На відміну від Котляревського, Осипов не додавав неологізмів і деталей народного побуту.
Пісня перша. Еней утік зі своїми прибічникаим із Трої, захопленої греками. Він зазнав аварії корабля та був викинутий з командою на порожній берег. Його прийняла лівійська цариця Дідона. Вона вислуховує розповідь Енея.
Пісня друга. Еней продовжує розповідь. Він описує останню ніч у Трої перед втечею.
Пісня третя. Продовження розповіді про зруйнування Трої. Він розповідає деякі деталі, як те, що його батько Анхіс помер з перепою, та йде спати.
Пісня четверта. Цариця Дідона закохується в Енея, вони вирушають разом на полювання. Потім Еней з командою покидає її, Дідона спалює себе на вогнищі.
Пісня п'ята. Еней допливає до Сицилії, де справляє поминки за батьком.
Пісня шоста. Щоб дізнатися свою долю, Еней зустрічається з Кумською сивілою та спускається до пекла, де отримує пророцтво від тіні свого батька.
Пісня сьома. Досягнувши Латинії, Енеї спричиняє війну з безліччю народів. Фінал залишається відкритим і автор пропонує додумати його самотужки.
Видання Перша і друга частини «Енеїди» Осипова були видані в 1791, третя в 1794, четверта в 1796 в Санкт-Петербурзі коштом І. К. Шнора.
1800 року (вже після смерті Осипова) всі чотири частини перевидані та надруковані в Імператорській друкарні коштом І. Глазунова — без вказівки видання (від першого відрізняється лише друкарськими помилками).
У 1801 надруковано третє видання (на титульному аркуші позначене «другим») у друкарні Державної Медичної Колегії в Санкт-Петербурзі (у цьому виданні виправлені деякі помилки першого видання).
П'ята й шоста частини, написані Котельницьким, у 1802 та 1808 роках також були видані у Санкт-Петербурзі у друкарні І. К. Шнора.
Критика
Традиція пародій «Енеїди» була закладена в XVII столітті Скарроном («Вергілій навиворіт») і мала численних продовжувачів по всій Європі.
Після виходу першої частини, російську версію позитивно оцінив Микола Карамзін у рецензії, опублікованій у травні 1792 року в «Московському журналі»:
Замість восьмискладного вірша парного римування, як у Скаррона, і строфи «баладного» типу, як у (строфа в сім віршів з поєднанням чотирьох- і тристопного ямба, останній вірш ні з чим не римований), Осипов використовував одичний десятивірш чотиристопного ямба.
Вибір розміру виявився вдалим і після Осипова десятивірші чотиристопного ямба стали обов'язковими в російській травестованій поемі, а застосування чотиристопного ямба в оповідальній поемі стали твердо пов'язувати з ім'ям Осипова.
«Енеїда» Осипова та «Руслан та Людмила»
«Енеїда» Осипова, що здобула широку популярність, стала загальним позначенням для легкого й несерйозного твору. Поет і байкар , який із живим інтересом стежив за розвитком пушкінського таланту, у листуванні з Карамзіним — у порядку критики й, очевидно, звернувши увагу на розмір вірша (поема Пушкіна написана чотиристопним ямбом), — порівнює «Руслана і Людмилу» з «Енеїдою» після появи в пресі перших уривків пушкінської поеми. На це Карамзін у листі від 7 червня 1820 року відповідає:
«Енеїда» Осипова та «Енеїда» Котляревського Як зазначають професійні філологи, «Віргілієва Енеїда, вивернена навиворіт» Осипова послужила основою для пізнішої «Енеїди» Котляревського (1798), яка є вільним перекладенням російської «Енеїди»: 4-ст. ямбом, одичною 10-віршною строфою (АбАб + ВВгДДг) і навіть із збереженням ритмічних особливостей, характерних для російського ямба того часу.
Це було добре відомо сучасникам Котляревського. Так, наприклад, Олександр Бестужев у статті «Погляд на стару і нову словесність у Росії» (1823 рік) писав:
М. П. Осипов, 1791І. П. Котляревський, 1798Эней был удалой детина
И самый хватский молодец;
Герои все пред ним скотина
Душил их так, как волк овец.
Но после свального как бою
Сожгли обманом греки Трою,
Он, взяв котомку, ну бежать;
Бродягой принужден скитаться,
Как нищий, по миру шататься,
От бабьей злости пропадать.Еней був парубок моторний
I хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак.
Но греки, як спаливши Трою,
Зробили з неї скирту гною,
Він, взявши торбу, тягу дав;
Забравши деяких троянців,
Осмалених, як гиря, ланців,
П'ятами з Трої накивав.А ветры между тем подули
В затылок сильно кораблям
И паруса все натянули
Висящие по всем щеглам
На палубе гребцы рассевшись,
И будто белены объевшись
Кричали песни, кто что зналА вітри ззаду все трубили В потилицю його човнам,
Що мчалися зо всеї сили
По чорним пінявим водам.
Гребці і весла положили
Та, сидя, люлечки курили
І кургикали пісеньок:Но дочь сия была и девка, Отменная от прочих всех,
Резвиться с нею не издевка,
Отведает всяк с горем смех.
Она была как холь и нега:
Лицо её белее снега,
А щечки точно маков цвет,
Росла, стройна, свежа, красива,
Приступна всем и не спесива,
И было уж осьмнадцать лет.Дочка була зальотна птиця, Іззаду, спереду й кругом;…
Червона, свіжа, як кислиця,
І все ходила павичом;
Дородна, росла і красива,
Приступна, добра, не спесива,
Гнучка, юрлива, молода.Как едки трои не посутчишь, Так на тошне заживотит;
На всем нытье ты зажелудчишь
И на ворчале забрюшит
А если позубит жевало,
Не засердчит уж тосковало,
И все уйдило прочь сгрустит;
Сбедятся кучи все в забудку,
Скручинишь всю свою избудку,
И улетило сголодитБорщів як три не поденькуєш, На моторошні засердчить;
I зараз тяглом закишкуєш,
І в буркоті закендюшить.
Коли ж що напхом з'язикаєш
І в тереб добре зживотаєш,
То на веселі занутрить;
Об лихо вдаром заземлюєш,
І ввесь забуд свій зголодуєш,
І біг до горя зачортить.Но что пустячить нам звонилом?
Звенильцем лучше замошнуй
К чему полтиниться скупилом?
Жалелом так ты не рублюй
Поденежи меня давальцом,
То поумлю я раскидальцом;
Рассказы посудьблю всем вам:
Что спередить с тобой в случиле?
И как ты должен угодиле
Юнонить и минервить сам?Та що абищоти верзлялом, Не казку кормом солов'ять:
Ось ну, закалиткуй брязкалом,
То радощі заденежать.
Коли давало сп'ятакуєш,
То, може, чуло зновинуєш,
Як що з тобою спередить:
Куди на плавах човновати,
Як угодити Юнонати
І як Еней замінервить.
Примітки