«Чудовисько» () — це науково-фантастичне оповідання канадського письменника Альфреда ван Вогта, написане 1948 року.
Це одне з найчастіше антологізованих оповідань ван Вогта, іноді під альтернативною назвою «Воскресіння» (), було включено до кількох його ранніх збірок, включаючи «Пункт призначення: Всесвіт!» 1952 року та «Монстри» 1965 року.
Сюжет У далекому майбутньому зореліт генейців, розвиненого, експансіоністського, неантропоїдного виду позаземної цивілізації, за допомогою пристрою під назвою «локатор», необхідного для виявлення планет у придатних для життя зонах, виявляє безлюдну Землю. Генейці висаджуються та бачать наслідки таємничої катастрофи — всі тварини вимерли, а міста, що здебільшого залишилися неушкодженими, всіяні останками людей, які, здається, померли там, де вони стояли. Збентежені невідомою причиною вимирання планети, яку вони мають намір колонізувати, члени Ради за допомогою «воскресителя», пристроя, здатного повернути до життя розумну істоту з усіма її спогадами з мінімальних біологічних останків, у знайденому музеї воскрешають людей, починаючи з ранніх ступенів земної еволюції, щоб допитати їх.
Спочатку їхні зусилля мають обмежений успіх: перший воскреслий — єгипетський фараон, який сприймає генейців як богів або демонів, другий – американець часів сухого закону, який думає, що у нього п'яні галюцинації. Третя людина з пізніших часів одразу розпізнає генейців як іншопланетян, але нічого не знає про катастрофу. У той час як двох попередніх воскреслих було страчено після допиту, третій використовує для самозахисту телепатію та атомний пристрій, знайдений серед музейних експонатів, і вбиває при цьому кількох стражів генейців. Члени Ради змушені відступити на свій корабель, з якого вони знищують музей та навколишнє місто за допомогою ядерної зброї.
Прибульці, все ще стурбовані тим, яким кмітливим виявився третій воскреслий, і що досі невідома причина вимирання людства може колись загрожувати і їхньому майбутньому поселенню, вирішують оживити останню людину для допиту, цього разу обравши того, хто, схоже, загинув під час самої події вимирання. Після пробудження четверта людина зникла, щойно її оживили. А в момент зникнення прибори зорельоту зареєстрували сплеск, який свідчив про рівень внутрішньоядерних процесів. Панікуючи, генейці, які давно боялися зіткнутися з видом, що перевершує їх за силою, і бути притягнутими до відповідальності за численні геноциди, які вони скоїли при колонізації планет, негайно знищують свій локатор та воскреситель. Невдовзі воскреслий знову з'являється, шокує радників словами, що першою його думкою після воскресіння було: «І що мені з вами робити?», і без зусиль відкидає всі спроби завдати йому шкоди.
Трохи заспокоївшись, радники намагаються домовитися з чудовиськом, яке відкрито розповідає їм, що Земля була обезлюднена атомною бурею шириною десятки світлових років, що простягалася за межі телепортаційних можливостей людства. Відкриття генейцями локатора було за їх власним визнанням чистим збігом обставин. Людство без локатора було змушене покладатися на метод спроб і помилок, а єдина знайдена ними придатна для життя планета також перебувала на шляху бурі. Коли генейці пояснюють тубільцю, що вони повинні отримати Землю через невпинно зростаючі орди генейців, людина спокійно каже їм: «Якщо ви не здатні обмежити своє розмноження самі, це зробимо за вас ми». Розлючені іншопланетяни, для яких експансія є біологічним імперативом, йдуть, обіцяючи повернутися з флотом, достатньо великим, щоб перевершити людські сили та перетворити поверхню Землі на попіл.
Дорогою до своєї найближчої бази генейці шоковані, коли виявляють людину на борту їхнього корабля. Вони усвідомлюють, що дальність його телепортації набагато більша, ніж він змусив їх повірити, і роблять висновок, що він має намір супроводжувати їх до бази, отримати технологію воскресителя та телепортуватися назад на Землю, щоб відродити більше представників свого виду. Навіть цілий флот генейців був би безпорадним проти кількох людей, які володіють такими ж силами. Боячись, що людина може відстежити їхній радіопромінь і телепортуватися до місця призначення, генейці вирішують не передавати попередження на базу та пожертвувати собою, знищивши елементи керування та спрямувавши свій майже незнищенний корабель до блакитно-білої зірки. Страшно помираючи, один з радників раптово усвідомив, що короткочасна телепортація людини після пробудження дала йому достатньо часу, щоб відвідати зореліт і дізнатися секрети як воскресителя, так і локатора. Уся його подальша взаємодія з генейцями була розрахована на маніпулювання ними, щоб вони вчинили масове самогубство без попередження їхньої рідної планети, гарантуючи, що «жоден інопланетний розум» не дізнається про майбутнє відродження людської раси.
Примітки
Посилання В базі Internet Speculative Fiction Database