Володимир Іванович Омельченко (7 березня 1924, с. Лучин, Корнинський район, Білоцерківська округа, Київська губернія — 11 квітня 1975, Запоріжжя) — український поет, педагог і літературознавець, кандидат філологічних наук.
Життєпис Володимир Омельченко народився 7 березня 1924 року в селі Лучин Корнинського району (нині — Житомирського району Житомирської області України). Закінчив Київський педагогічний інститут у 1950 році. Під час німецько-радянської війни у своєму селі очолив осередок молодіжної підпільної організації. У 1944 році потрапив на фронт. Після війни працював викладачем української літератури в педагогічних інститутах в Івано-Франківську (1953–1963) та Запоріжжі (від 1963).
Творчість Першим його твором стала добірка віршів у газеті «Радянська Житомирщина» в 1946 році. Основними темами у перших творах Омельченка були переважно природа, війна та праця.
Основні твори
«Голос серця» (1952) «Прикарпатські весни» (1957) «На всі літа» (1963) «Живописець слова» (1968) «Вогнетворці» (1972) «Сонячні орбіти» (1975)
Література Омельченко Володимир Іванович / П.-П. С. Юрик // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022.