Зої Шарлотта Віком (; , Західнокапська провінція — , Глазго, Шотландія) — південноафриканська письменниця та науковиця, яка переїхала до Великої Британії у 1970-х роках і жила до своєї смертіNeel Mukherjee, «Homing instinct: October by Zoë Wicomb», New Statesman, 26 June 2014.. 2013 року ушанована першою літературною премією Віндема-Кемпбелла за свій творчий доробок.
Біографія Народилася поблизу Ванрінсдорпа, Західнокапська провінція, Південна Африка, 23 листопада 1948 року. Росла в маленькому містечку Намакваленд. Здобула освіту Університеті Західнокапської провінції, Кейптауні. Університет заснований 1960 року як заклад для «кольорових»«UWC History», University of the Western Cape.«Zoe Wicomb A Writer Of Rare Brilliance». Interview by David Robinson for The Scotsman, 2000; via Intermix..
Після закінчення навчання 1970 року поїхала до Англії, де продовжила навчання в Університеті Редінга. Жила в Ноттінгемі та Глазго, а 1990 року повернулася до ПАР, де три роки викладала на кафедрі англійської мови в Університеті Західнокапської провінції.
1994 року переїхала до Глазго, Шотландія, де працювала професоркою англійської мови в Університеті Стратклайду до виходу на пенсію у 2009 році. З 2005 по 2011 рік була гостьовим професором в Стелленбоському університеті. Також була почесним професором в Університеті Стратклайду.
Померла у своєму будинку в Глазго 13 жовтня 2025 року у 76 років.
Кар'єра Привернула увагу в ПАР та на міжнародному рівні своєю першою книгою, збіркою взаємопов'язаних оповідань «You Can't Get Lost in Cape Town» (1987), дія якої відбувається в епоху апартеїду. Центральна героїня — молода жінка, яка виросла, розмовляючи англійською мовою, в африкаанс-мовній «кольоровій» громаді в Літтл-Намакваленді, навчалася в Університеті Західнокапської провінції, переїхала до Англії та написала збірку оповідань. Цей твір порівнювали з «The Enigma of Arrival» В. С. НайполаDonnelly, K. (2014). «Metafictions of development: The Enigma of Arrival, You Can't Get Lost in Cape Town, and the place of the world in world literature», Journal of Commonwealth Literature, 49(1), 63–80..
Події її другого роману «David's Story» (2000) розгортаються наприкінці епохи апартеїду, і досліджує роль кольорових і жінок у військовому крилі АНК, а також виклики адаптації до реалій «Нової Південної Африки». Представляючи роман як твір письменника, який створює наратив з розрізнених висловлювань центрального героя, Девіда Дірксе, Віком порушує питання про написання історії в період політичної нестабільності, а розповідаючи історії народу грікуа, від якого частково (як і Віком) походить Дірксе, викриває небезпеку етнічної винятковості. Роман досліджувався як ключовий твір перехідного періоду в Південній Африці, разом із «Безчестям» (1999) Дж. М. Кутзее та «Bitter Fruit» (2001) Ахмата ДангораGready, Paul. 2008. «Culture, Testimony, and the Toolbox of Transitional Justice», Peace Review 20, no. 1: 41–48..
Другий роман «Playing in the Light» 2006 року показує події середини 1990-х років у Кейптауні та розповідає історію Меріон Кемпбелл, доньки кольорової пари, якій вдалося видати себе за білу, коли вона дізнається їхню болісну історію та переоцінює власне місце у світі Південної Африки після апартеїду.
Події другої збірки оповідань «The One That Got Away» (2008) відбуваються переважно у Кейптауні та Глазго, у ній досліджується низка людських стосунків: шлюб, дружба, сімейні зв'язки та стосунки зі слугами. Багато оповідань, які часто пов'язані одне з одним, стосуються південноафриканців у Шотландії або шотландців у Південній Африці.
Її третій роман, «October», вийшов друком 2015 року; його головна героїня, Мерсія Мюррей, повертається з Глазго до Намакваленду, щоб відвідати свого брата та його сім'ю і зіткнутися з питанням, що означає «дім». У роман прослідковується зв'язок з романом Мерілін Робінсон «Home».
Віком надавала перевагу некомерційним видавництвам для друку художньої літератури, як-от The Feminist Press і The New Press. Її оповідання друкувались в багатьох збірках, зокрема «Colours of a New Day: Writing for South Africa» (за редакцією Сари Лефану та Стівена Гейворда; Lawrence & Wishart, 1990) та «Daughters of Africa» (за редакцією Маргарет Басбі; Джонатан Кейп, 1992).
Її останній роман «Still Life» вийшов друком 2020 року у видавництві The New Press, а газета «Нью-Йорк таймс» вибрала його одним з десяти найкращих історичних романів 2020 року. Роман назвали приголомшливо оригінальним. Хоча він нібито про Томаса Прінгла, так званого батька південноафриканської поезії, історія розповідається крізь призму персонажів з минулого — рабині з Вест-Індії Мері Прінгл, чиї мемуари вийшли у видавництві Pringle; Гінзи Мароссі, усиновленого сина Прінгл з родини Гоесан; та сера Ніколаса Гріна, персонажа, який подорожує у часі зі сторінок книги. У романі представлено паранормальне, але це не трилер і не містика; персонажі можуть рухатися в нашому сучасному світі, але їхня головна мета — дослідити минуле.
Опублікувала численні критичні статті на літературну та культурну тематику; вони зібрані у книзі «Race, Nation, Translation: South African essays, 1990—2013» (за редакцією Ендрю ван дер Вліса; видавництво Єльського університету, 2018). Її власні художні твори стали темою численних есеїв, трьох спеціальних випусків журналів («Journal of Southern African Studies», «Current Writing» та «Safundi») та збірки під редакцією Кая Істона та Дерека Аттріджа «Zoë Wicomb & the Translocal: Scotland and South Africa» (Routledge, 2017). Віком очолювала журі премії Кейна за африканську літературу 2015 року.
Її доробок відзначений низкою премій, зокрема, перемога в премії M-Net (за роман «David's Story») 2001 року, потрапляння до короткого списку премії Співдружності письменників 2009 року(роман «The One That Got Away»), номінація на Нойштадтська літературну премію 2012 року та потрапляння до короткого списку премії Баррі Ронджа за художню літературу (за роман «October») у 2015 роціJoan Hambidge, «The uncompromising Zoë Wicomb», Africa is a Country..
Нагороди та відзнаки
2010: Почесний ступінь Відкритого університету 2013: Літературна премія Віндема-Кемпбелла. 2016: Почесний доктор літератури Університет Кейптауна«Honorary Degrees 2016», University of Cape Town.
Вибіркова бібліографія
Книги
(оповідання). Передрук: The Feminist Press, 2000; Umuzi, 2008. David's Story, Kwela, 2000; The Feminist Press, 2001 (роман). Playing in the Light, Umuzi, 2006; The New Press, 2008, (роман). The One That Got Away, Random House-Umuzi, 2008; The New Press, 2009, ; second edition, Five Leaves Publications, 2011, (оповідання). October, The New Press, 2014, (роман). Race, Nation, Translation: South African essays, 1990—2013 (ed. Andrew van der Vlies), Yale University Press, 2018, , and Wits University Press, 2018, (есеї)Race, Nation, Translation at Wits University Press.. Still Life, Penguin Random House, South Africa, 2020. ISBN 9781415210536 (роман).
Есеї та інші матеріали
«To Hear the Variety of Discourses», в «Current Writing: Text and Reception in South Africa». Volume 2 No 1. 1990. 35–44. «Shame and Identity: The Case of the Coloured in South Africa», in Derek Attridge and Rosemary Jolly (eds), Writing South Africa: Literature, Apartheid, and Democracy, 1970—1995 (Cambridge University Press, 1998), 91–107. «Setting Intertextuality and the Resurrection of the Postcolonial», Journal of Postcolonial Writing 41(2), November 2005:144–155.
Примітки
Посилання