«Внутрішні вогні» () — це коротке науково-фантастичне оповідання британського письменника Артура Кларка, написане 1947 року і вперше опубліковане в журналі «Фентезі». Твір перевидали у збірці оповідань «Досягти завтрашнього дня» (1956).
Сюжет Карн, один із двох працівників, які вивчають і копіюють якісь документи, подає колезі для ознайомлення довге повідомлення від доктора Матеуса з міністерства науки. У ньому йдеться про те, як професор Генкок у співпраці з доктором Клейтоном конструює спеціальний сонар — пристрій, здатний розпізнавати структуру гірських порід під поверхнею Землі. З подальшими модифікаціями та збільшенням потужності пристрій «бачить» все глибше і глибше. Після смерті Клейтона Генкок працює сам, поки одного разу не бачить на екрані упорядковану сітчасту структуру. Ця структура явно штучного походження і нагадує підземне місто. Генкок повідомляє про своє відкриття Матеусу. Геологічні дослідження тепер мають проводитися в умовах таємності, щоб не викликати паніку в суспільстві, коли результати будуть оприлюднені.
Надалі відбувається розмова двох працівників, які виявляються представниками розумної підземної раси, здатної жити в конденсованому середовищі під величезним тиском. З'ясовується, що, вловивши сигнали професора, вони зосередилися на дослідженні поверхні Землі, хоча, на їхній погляд, життя там неможливе через майже вакуум і низькі температури. Вони проклали шахту до поверхні, але їхня поява з глибин Землі знищила людство. Один із підземців ставить собі питання, чи не чекає на їхню расу подібна доля, розмірковуючи про величезну кількість лави під їхнім Калластеоном.
Примітки
Посилання В базі Internet Speculative Fiction Database