«Якщо я забуду тебе, о Земле» () — постапокаліптичне науково-фантастичне оповідання британського письменника Артура Кларка, опубліковане 1951 року в журналі «Future SF». Згодом воно побачило світ як частина збірки у книзі «Експедиція на Землю» (1953). Назва взята з псалому 136 — «Якщо я забуду тебе, о Єрусалиме» — де автор жалкує через руйнування Єрусалима військами Вавилона. Теми оповідання переплітаються з поширеними на той час страхами ядерної війни.
Книга отримала позитивні відгуки. Рецензент видання «Christian Science Monitor» Пітер Дж. Хеннікер-Хітон писав: «Я не знаю жодного оповідання, яке б зворушило мене більше, ніж [це]».
Сюжет Оповідання розказує історію Марвіна, дитини в колонії на Місяці. Десятилітнього Марвіна батько виводить за межі комплексу, щоб він проїхав Місяцем і побачив Землю, що непридатна до життя через високий рівень радіації. Марвін знає, що це сталося внаслідок ядерної війни. Батько пояснює, що колонія стала останнім прихистком людства, але не маючи мети, хлопчик також загине. Кінцевою метою людей, що вижили, стало колись повернутися на очищену Землю, використовуючи космічні кораблі, що чекають на Місяці. Людям знадобилися великі зусилля, щоб врятувати колонію та зберегти можливість у далекому майбутньому відновити придатність Землі до життя.
Марвін повертається на базу, не озираючись. Однак розуміє, що одного дня вже він поведе своїх дітей показати їм мертву Землю та дати сенс життя наступному поколінню.
Примітки
Посилання