«Завтра не настане» () — це коротке гумористичне науково-фантастичне оповідання британського письменника Артура Кларка, написане 1954 року.
Сюжет Розвинена іншопланетна цивілізація, яка перебуває за 500 світлових років від Землі, виявляє, що за три земних дні Сонце вибухне, знищивши половину Сонячної системи. Верховний вчений, щоб попередити людство, дає завдання знайти на Землі хоча б декілька телепатично обдарованих індивідів, чий мозок зможе встановити з ними зв'язок. Іншопланетяни випадково знаходять Вільяма Кроса, інженера-ракетника, який як чіп п'яний, бажаючи від всіх своїх проблем піти у світ фантазій, вбиває час у найближчому до дому барі. Без жодної думки в голові Крос дивиться на випивку, коли перед ним виникає безкінечний тунель. Інженер, не здивований і не вражений, спокійно порівнює цю, як він думає, галюцинацію, зі своїми попередніми. А коли в голові у нього лунає голос, він довго не звертає на нього уваги, щоб не розмовляти самому з собою. Іншопланетян дивує така реакція Кроса, але вони продовжують контакт, пояснюючи, що для порятунку людства створять кротовини, і люди зможуть переселитися на відповідну планету. На зауваження Кроса, чому б іншопланетянам не зв'язатися з президентом, ті говорять, що не можуть встановити контакт більше ні з ким, крім Кроса, хоч і не розуміють чому. Дивлячись на вже пусту пляшку, інженер думає: «Я міг би це пояснити…»
Чим далі, тим більше Кросу подобається ця галюцинація, яка відразу розв'язує всі його проблеми. Йому доводиться замість космічних кораблів створювати ракети для знищення людей. Сонце впорається з цим завданням набагато краще. Він шокує іншопланетян, дякуючи за отриману інформацію. На останній аргумент іншопланетян, що не всі ж такі люди, як Крос, той промовляє: «Ні! Вони не такі. Вони ще гірші.», після чого іншопланетяни спересердя переривають контакт.
Два дні Крос страждав від похмілля, на третій день до нього повернулася дружина, а четвертий день не настав.
Примітки
Посилання В базі Internet Speculative Fiction Database