По́вне ре́чення — речення, у складі якого є всі члени, передбачені структурною схемою. Підмет, присудок, група підмета, група присудка.
Повнота речення як синтаксична ознака безпосередньо залежить від властивостей лексичних одиниць, уживаних для вираження конститутивних компонентів. Двоскладне речення «Одчинились ворота» (П. Куліш) є повним, бо в ньому реалізовані необхідні компоненти структури.
Повнота речення не може бути обмежена двокомпонентним складом, тому що обидва головні члени відкривають для заповнення позиції, яким належить конститутивна функція у структурній схемі. «Тілько ж ненадовго підіймали українці під їх корогвами похилу голову»(П. Куліш). У цьому реченні обов'язковим є заповнення конститутивної об'єктної позиції при дієслові-присудку (підіймали тілько ж ненадовго під корогвами голову). «Крива доріжка вела до Череваневого хутора, Хмарища»(П. уліш). У цьому реченні обов'язковим є заповнення конститутивної об'єктної позиції при іменникові-підмету (крива доріжка) та дієслові-присудку (вела до хутора).
Повнота односкладних речень також регулюється специфікою сполучуваності лексичних одиниць, уживаних у ролі головних членів: «Про те багато треба було б писати» (П. Куліш). Речення односкладне, безособове, повне. У цьому реченні обов'язковим є заповнення конститутивної об'єктної позиції при дієслові-присудку (писати про те треба було б багато).
Примітки