«То́й, що́ відчиня́є две́рі» – п'єса Надії Леонідівни Мірошниченко (Неди Нежданої), написана 1998 року. Увійшла до каталогів найкращих п'єс Європи «Європейський театр сьогодні: п'єси» (2004) та «Європейської театральної конвенції» (2012). П’єса «Той, що відчиняє двері» стала переможцем світового конкурсу WPIC (Всесвітньої Організації Жінок Драматургів), лауреатом фестивалю «Тиждень сучасної української драматургії».

Авторка зауважує: «Загалом було кілька варіантів твору. Спершу здавалася, що це була діагностика того часу, як люди переживають часи перемін. Писала для Київського камерного театру. Але згодом текст став жити своїм життям і подорожувати світом. І кожного разу ця історія-притча діагностувала ситуацію по-іншому».

Ключем до розуміння є назва п'єси: «Той, що...» вказує на певну містичну силу. Важливим є конфлікт із вищими силами за право на свободу.

Жанр Авторка визначає жанр як чорну комедію для театру національної трагедії. Спочатку Нена Неждана писала п’єсу як драму абсурду. Демченко А. В. зауважує, що в п’єсі наявні риси драми абсурду на мотивному рівні: абсурдні ситуації, беззмістовні діалоги, страх існування дійових осіб.

Місце й час дії Місцем, де відбуваються події, є морг (№ 5) –  напівпідвальне приміщення, що нібито дублює «холодний період року в Україні», про який ідеться в п’єсі. Це місце асоціюється з місцем переходу між світами. Кремінська І. М. зазначає, що в такому закритому просторі «імпровізація наближує пізнання свого Я». За словами Неди Нежданої, морг є образом «віджилих законів, померлої системи (радянської і не тільки)».

Дійові особи Віра (Жінка) – 30–32 роки. Вона прагнула жити як «по-писаному»: «Працювала тяжко. Від зорі до зорі, можна сказати. З одним чоловіком жила». Жінка працює в морзі санітаркою, уважаючи таку роботу спокійною, контингент спокійним, єдиним недоліком є лише неприємний запах.

Віка (Дівчина) – 25– 26 років. Опинилася в морзі випадково «зі слідами “невідомо де проведеної” ночі». Вона зловживає алкоголем, бо сенс її життя втрачено: «Не вийшло в мене по-писаному… Тільки заміж вийшла – розлучилася, з інституту мене «пішли», а потім – закрутилося. Зате нагулялася і життя набачилась… сита ним по саму зав’язку!»

Опинившись у морзі, вони переосмислюють свою поведінку, тому Віка виявляє бажання вступити «до товариства тверезості», а Віра піти працювати «на швидку допомогу».

Сюжет Дві жінки, опинившись у морзі, намагаються зрозуміти, що відбувається. Їм телефонують невідомі. Еволюція героїнь починається з усвідомлення відчуженості від світу після замкнення дверей і відключення телефона. Віка й Віра починають розмірковувати про те, що таке Бог і чи є життя після смерті. Зрештою Віра штовхає двері, які виявилися відчиненими, проте наявність вибору виявилася для них найгіршою. Вони завмирають у несвідомості, притулившись одна до одної.

Проблематика

Самоусвідомлення: одна з головних героїнь, Віка, ставить запитання: «Так я жива, труп чи привид? Я вже заплуталась»; право вибору: письменниця на прикладі доль двох молодих жінок утілює ідею про те, що найважливішим у житті кожної людини є право вибору, кожна людина може змінити своє життя. Для цього потрібно лише «відчинити двері»; смерть: у тексті наявна насмішка над смертю: «Всі через це проходять. Було б за чим побиватися. Зараз жити –  собі ж дорожче. Те купи, це дістань. А покійнику –  одна труна і треба»; сенс життя: Дівчина вважає, що «краще швиденько згоріти, ніж довго і нудно гнити»; ситуація в країні: учасниці подій висловлюють свої думки щодо суспільно-політичної ситуації в країні: «У них там на верхах боротьба за владу, а народ позамикали по своїх домівках, щоб під ногами не плуталися. А ми маємо визначитися: за кого –  за наших чи за ваших»; екологічна ситуація: «Та яке здоров’я з нашою екологією? В землі гербіцид на гербіциді, ще й пестицидом поганяє. В повітрі, перепрошую, гази, у воді – взагалі казна-що, Н20 і не ночувало. Ото зашлакувався по саму зав’язку –  і готовий».

Вистави та сценічні читання Як зазначає авторка, п’єсу ставили вже понад півсотню разів і вона побувала в 13 країнах – від Туреччини до Австралії, від Киргизстану до США… Перші дві прем’єри відбулися майже одночасно – у Київському камерному театрі й Одеському академічному українському музично-драматичному театрі імені Василя Василька. Одеська постановка стала переможницею конкурсу фестивалю «Тиждень сучасної української драматургії». Після цього вистави за п’єсою ставили на великих і малих сценах у театрах Києва (Камерний театр-студія та МІСТ), Одеси, Рівного, Білої Церкви, Чернівців, Миколаєва, Кременчука й інших. Театр «Зграя» презентував виставу в постановці Світлани Попович на фестивалі «Чорні вівці» в Чернівцях.

25 лютого 2022 року мав відбутися показ вистави «Бачиш світло в кінці тунелю?» за п’єсою «Той, що відчиняє двері» в маріупольському театрі «Terra Incognita».

Іноді у виставах з'являлися нові персонажі, а жіночі ролі могли грати чоловіки. У виставі в місті Гнезно в Польщі після Євромайдану збирали гроші, які спрямували на лікування поранених українців. В Австралії на початку російсько-української війни виставу поставив російський емігрант, що спричинило дискусії та рух російської діаспори на підтримку України.

Литовська прем’єра п'єси відбулася в Кальміуському Малому театрі на фестивалі «Фенікс».

2025 року відбулася вистава в англійському перекладі Джона Фарндона в Единбурзі (Шотландія).

Режисер Волинського драмтеатру Владислав Маціюк зазначив: «Коли я читаю п’єсу Неди Нежданої, то мені здається, що авторка ставить перед собою одну мету. І це завдання полягає у тім, щоб написати матеріал з максимальною кількістю інтерпретацій. Тобто розв’язати руки акторам, режисерам і дати їм можливість творити. Та й сама драматургиня каже, що не протестує, коли її тексти змінюються в процесі постановки. Мабуть, її готовність до змін привабило мене та інших режисерів взяти її п’єси».  

Переклади П’єсу перекладено російською, англійською. 2010 року п’єсу переклав польською мовою Єжи Чех. Її було опубліковано в театральному часописі «Діалог» (Варшава). У польському перекладі п’єса брала участь у театрально-драматургічному фестивалі «Нова європейська драма» (Познань), була поставлена на сцені театру «Bagatela» (Краків) та в театрі імені А. Фредра (Гнезно).

Примітки

Покликання

Галич У. Що мертве, не помре Вистава «Той, що відчиняє двері». Автор п'єси Неда Неждана. Старша група НАДК «Синій птах» Кольорова В. В. Прагматичний потенціал антропонімів у п'єсах Неди Нежданої Неда Неждана Бібліотека української драматургії