Ольга Глібівна ( нар. після 1157 р - пом.?) - руська князівна, донька Гліба Юрійовича ( між 1107 та 1147 - 20 січня 1171/1173), князя переяславського, руського князя із династії Рюриковичів, сина Юрія Володимировича Довгорукого, онука Володимира II Всеволодовича Мономаха, та єдиної доньки Ізяслава III Давидовича, князя чернігівського, руського князя із династії Рюриковичів, сина Давида Святославича.
Життєпис Ольга Глібівна походила з родини Гліба Юрійовича, князя переяславського, та єдиної доньки Ізяслава III Давидовича, князя чернігівського, та, ймовірно, могла народитися в Переяславі. Відомо, що вона була третьою дитиною і єдиною донькою в сім"ї. Окрім неї, в родині виховувалися двоє старших синів: Володимир Глібович (нар. 1157р. - пом. 18 березня 1187 р.), князь переяславський (1169 -1187), та Ізяслав Глібович (?- 1183). Рідний брат князь Володимир Глібович був учасником походу руських князів проти половців навесні 1185 р., описаного в поемі «Слово о полку Ігоревім». Окрім посідання княжого престолу, він відомий фактом зв'язку з першою літописною згадкою топоніму «Україна».
Ольга Глібівна вийшла заміж за князя Всеволода Святославича ( нар.? - пом. 17 травня 1996 р), князя путивльського (1164-1185), курського (1185-1196) і трубчевського (1164-1196), меншого брата Ігоря Святославича, князя новгород-сіверського, сина Святослава Ольговича, князя чернігівського. Князь Всеволод Святославич є одним з героїв найвідомішої пам"ятки давньоруської літератури та української мови «Слово о полку Ігоревім» і описаний автором як Всеволод Буй-Тур.
Князь Всеволод Святославич помер 17 травня 1196 року.
Дата смерті та місце поховання княгині Ольги Глібівни невідомі.
Родина виховувала сина Святослава Всеволодовича ( нар.? - пом. після 1232 р.), князя трубчевського (до 1196- після 1232 р.).
Згадка в літературі Княгиня Ольга Глібівна згадується автором поеми "Слово о полку Ігоревім" як "красна Глібівна", що є синонімом "красива Глібівна" або "прекрасна Глібівна". Вона є однією з історичних жіночих постатей наряду з княгинею Єфросинією Ярославною, донькою князя галицького Ярослава Володимировича Осмомисла, дружиною Ігоря Святославича, князя новгород-сіверського.
Також українська поетеса і перекладачка Тамара Коломієць у 1965 році створила триптих "Всеволод". У першій частині триптиху зображений князь путивльський Всеволод Святославич, молодший брат князя новгород-сіверського Ігоря Святославича. Він щойно вирвався зі спекотного бою та простягає руки до забутої ним у битві "Глібівни", тобто княгині Ольги Глібівни, дружини князя. Друга частина триптиху написана від імені дружини, княгині Ольги Глібівни. Всі її помисли звернені до чоловіка, князя Всеволода Святославича, який мужньо бореться з половцями. Третя частина триптиху має епіграф "...давню славу звиваючи з новою...". Князь Всеволод Святославич, в інтерпретації поетеси, не просто удільний князь і учасник давньої битви. Це й збиральний образ воїна, захисника рідної землі, котрий відстоював її в битвах і 800 років тому, і в наш час:
" Струміла Каяла. / Мов шаблею землю розтято... / Віками стояли, / Кістьми там лягали / Солдати".
Видання Войтович, Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича, 2000. 649 с. ISBN 966-02-1683-1
Перевидання Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти [Архівовано 12 Травня 2021 у Wayback Machine.]. Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2006. 782 с. ISBN 966-4585-52-4.
Примітки
Джерела В. П. Коваленко. Всеволод Святославич // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 643. — ISBN 966-00-0734-5.