Будова слова — це розділ мовознавства, що вивчає внутрішню структуру слова, його значущі частини та способи їх поєднання. Аналіз будови слова пояснює, з яких елементів воно складається, як утворюються нові слова і як змінюється їхнє значення.

Будову слова розглядають через вивчення таких елементів, як корінь, префікс, суфікс, закінчення, основа, а також через аналіз їхнього порядку та функцій у слові.

Основні частини слова Порядок морфем у слові такий: префікс — корінь — інтерфікс — корінь — суфікс — закінчення — постфікс.

Основа слова — це частина змінюваного слова, яка виражає його головне, лексичне значення. Вона є тією частиною, що зберігає зміст слова при всіх його змінах. Якщо від слова відкинути закінчення або інші морфеми, які показують граматичні ознаки (рід, число, відмінок, час тощо), залишиться основа.

Наприклад, у словах місто, визвольний, чотири після відкидання закінчень залишаються основи міст-, визвольн-, чотир-. У дієсловах пишу, пишеш, пишемо, пишуть, пиши, пишіть основою буде пиш- (форма теперішнього часу), а в дієсловах писав, писала, писали — писа- (форма минулого часу, утворена після відкидання суфіксів -в-, -л- і закінчень).

Основа слова несе головне лексичне значення, яке залишається незмінним у всіх словоформах. Об’єднує різні граматичні форми одного слова в єдину систему.

За морфологічним складом основи бувають кореневі (прості) та афіксальні (складні). Коренева основа складається з одного кореня, наприклад: ліс, день, рік. Афіксальна, або складна, містить не лише корінь, а й один чи кілька словотворчих афіксів, наприклад: лісовий, денний, річний.

За походженням основи поділяють на непохідні (немотивовані) та похідні (мотивовані).

Непохідна основа — це така, у якій не виділяються словотворчі афікси, і вона не утворена від інших слів. Приклади: мир-, сонц-, біл-, зна- у словах мир, сонце, білий, знати. Значення таких основ розкривається лише за допомогою етимологічного аналізу.

Похідна основа містить один або кілька словотворчих афіксів і утворена від іншого слова. Наприклад, у словах морозиво, правдивий, роздати основи мороз-и-, правди-, роз-да- мають зв’язок зі спорідненими словами мороз, правда, дати. Похідна основа завжди мотивована іншим словом і пояснюється через нього.

За способом уживання в споріднених словах основи бувають вільні та зв’язані.

Вільна (незв’язана) основа може вживатися як самостійне слово або як частина похідних слів. Наприклад, основа крик виступає окремим словом і входить до споріднених — покрикувати, викрик, перекричати.

Зв’язана основа не вживається самостійно, вона існує тільки в складі похідних слів. Наприклад, у словах роззути, взути, звикнути, звичка, навики кореневі частини зу- і вик- самі по собі не вживаються, а тільки з префіксами чи суфіксами.

Змінюване слово є поєднанням двох частин: постійної — основи, що несе лексичне значення, і змінної — закінчення, яке показує граматичні ознаки. Завдяки цьому одна й та сама основа може мати багато форм.

Наприклад, іменник груша має спільну основу груш-, але змінює закінчення залежно від відмінка і числа: груша, груші, грушу, грушею, (на) груші, груші, грушам, грушами. Так само прикметник високий має основу висок- і різні закінчення залежно від роду, числа й відмінка: висока груша, високої груші, високою грушею, на високій груші.

Закінчення вказує на граматичні категорії слова: рід, число, відмінок, час тощо — і забезпечує словесний зв’язок у реченні. Деякі змінювані слова мають нульове закінчення, яке не позначається графічно, але виконує граматичну функцію (стіл, ліс).

Корінь Корінь — це головна частина слова, яка виражає його основне лексичне значення.

Він містить головний зміст слова, що відображає певне явище чи предмет дійсності, тому є обов’язковим елементом кожного слова. Корінь об’єднує споріднені слова, які мають спільне походження. Повторюючись у таких словах, корінь утворює цілу групу (гніздо) пов’язаних між собою слів.

Приклад: корінь весн- поєднує слова весна, провесна, весніти, весняний, навесні — усі вони мають спільне значення, пов’язане з весною.

Значення кореня уточнюють словотворчі частини — суфікси й префікси. Вони додають нові відтінки значення, пов’язані з коренем і не можуть існувати без нього. Порівняно з ними, корінь більш самостійний.

У змінюваних словах, крім кореня та словотворчих афіксів, є ще морфеми, які виражають граматичні значення слова (наприклад, закінчення або формотворчі суфікси).

Корінь не має фіксованого місця у слові: Він може стояти на початку (місто, рідний), Після одного чи двох префіксів (народ, возз’єднати), Поєднуватися з іншим коренем у складному слові (криголам).

За тим, як корінь уживається в споріднених словах, розрізняють вільні (незв’язані) й зв’язані корені.

Вільний корінь може сам утворювати слово або бути частиною похідного (ліс — це окреме слово й корінь у словах лісок, лісовий, узлісся, пролісок, лісник, лісництво).

Зв’язаний корінь не вживається самостійно, а лише з афіксами (відняти, підняти, розняти корінь -ня- не може бути окремим словом, а існує тільки в поєднанні з префіксами).

Префікси та суфікси Префікс стоїть перед коренем і змінює або уточнює значення слова (чекати → зачекати).

Суфікс розташований після кореня і слугує для утворення нових слів або зміни відтінку значення (учити → учитель, калина → калинонька). Частка -ся або -сь є різновидом суфікса, який іноді називають постфіксом (хвилюватися).

Примітки