«Цар Плаксій та Лоскотон» — віршована літературна казка українського поета Василя Симоненка, написана в 1963 році. Твір засуджує тиранію, жорстокість і песимізм, уславлюючи силу сміху, добра та народної солідарності. Казка здобула популярність завдяки яскравим образам, гумору та глибокому підтексту, відображаючи шістдесятницькі ідеали свободи та опору гнобленню. Вона входить до циклу трьох казок Симоненка, поряд з «Подорожжю в країну Навпаки» та «Казкою про Дурила».

Історія створення Вважається, що казку Василь Симоненко написав за одну ніч у 1963 році, напередодні народження свого сина Олеся (Лесика), якому й присвятив твір. Поет, будучи журналістом і активним шістдесятником, створив її в період інтенсивної творчої діяльності, коли боровся проти радянської цензури та репресій. Ідея виникла як грайлива відповідь на сумні реалії життя, але швидко переросла в гостру сатиру на владу, що пригнічує радість і свободу. Симоненко, який помер 13 грудня 1963 року у віці 28 років від ниркової недостатності, не встиг побачити повного успіху твору. Твір став частиною його обмеженої за життя публікації, символізуючи опір «нескореного покоління».

Сюжет Дія відбувається в вигаданій країні Сльозолій, де править плаксивий тиран цар Плаксій з родиною, що постійно лиє сльози відрами. Цар забороняє сміх, наказуючи дітям плакати безперервно, а порушників карає гвардія сльозівців. Вся країна тоне в сльозах, які цар п'є як напій, а радість вважається злочином.

Та з'являється добрий мандрівник Лоскотон — веселий дядько з лоскотливими вусами, який ночами приносить дітям сміх у розмальованій торбині, лоскочучи їх і розганяючи сум. Цар обіцяє дочку тому, хто впіймає Лоскотона, і злий капітан Макака хапає героя арканом під час сну. Лоскотона садять до в'язниці, а Макаку видають за Нудоту, старшу дочку царя, влаштовуючи моторошне весілля.

Вночі батраки та робітники звільняють Лоскотона, і той проникає до палацу. Під час бенкету Лоскотон лоскоче царя, змушуючи його реготати до смерті — Плаксій лопає від сміху. Придворні в жаху: сини втікають без штанів, дочки розбігаються, сльозівці перетворюються на п'явок, а Макака з'їдає себе. Країна звільняється, і Лоскотон продовжує нести сміх дітям.

Тематика та інтерпретація

Казка має зв’язок із європейськими народними казками через архетип боротьби добра зі злом, де герой-рятівник (Лоскотон) протистоїть тиранічній владі (цар Плаксій), подібно до казок про лицарів чи мандрівників, які звільняють народ від гноблення (наприклад, німецька «Гамельнський щуролов» чи французькі казки про боротьбу з драконами). Використання гумору як зброї резонує з європейськими сатиричними сюжетами, де кмітливість і веселість перемагають жорстокість (як у казках братів Грімм чи Шарля Перро). Водночас Симоненко адаптує ці мотиви до української ментальності, додаючи шістдесятницький антиавторитарний підтекст, що робить твір унікальним синтезом фольклорної традиції та сучасної сатири.

Твір — алегорія боротьби добра і зла, де Плаксій символізує тоталітарну владу, що пригнічує людську радість і свободу, а Лоскотон уособлює силу гумору, солідарності та опору. Симоненко через казку критикує радянський режим, де «сльози» — метафора страху й пропаганди, а «сміх» — акт бунту. Основна ідея: любити життя, виховувати оптимістичне ставлення, бо сміх перемагає страх.

Казка має ліро-епічний характер, з елементами сатири та фольклору, яскравими образами (голова Плаксія як бочка, торба сміху) та ритмічним віршем, що полегшує читання. Інтерпретується як заклик до шістдесятників: не плакати, а сміятися над тиранством, боротися за культурну незалежність. Сьогодні твір актуальний як антиутопія про маніпуляцію емоціями.

Видання та спадщина Перше видання казки вийшло в 1963 році, незабаром після написання, у видавництві «Веселка» як частина збірки. Посмертно твір перевидавався неодноразово: 1982 (ілюстроване видання Анатолієм Базилевичем), 2007 («Школа»), 2023 (Фоліо, у збірці казок і новел). Аудіоверсії та екранізації (наприклад, на YouTube) роблять його доступним для нового покоління.

Казка вивчається в шкільній програмі 5 класу української літератури, слугує основою для уроків про життєві позиції (песимізм Плаксія vs. оптимізм Лоскотона). Спадщина Симоненка, включаючи цей твір, визнана Національною премією імені Тараса Шевченка (1995, посмертно), і продовжує надихати на теми свободи та гумору в українській культурі.

Ілюстрування Анатолія Базилевича Анатолій Базилевич, ілюструючи казку Василя Симоненка, свідомо переніс дію в умовно «чужий» історичний простір — з рисами Австрійської імперії ХІХ століття (мундири, архітектура, придворний етикет). Це був алегоричний захист від цензури. У радянський період будь-яка сатира на тиранію, репресивну державу чи абсурд влади могла бути витлумачена як критика радянського ладу. Критика російської монархії підривала концепцію прогресивності приєднання інших народів до Росії. Перенесення подій у «австрійське» або загальноєвропейське імперське середовище дозволяло подати твір як критику європейського, ворожого для СРСР середовища.

Див.також Козацьке Королівство Імперія Царя Сергія

Примітки

Джерела

Дудник Г. Василь Симоненко. "Цар Плаксій та Лоскотон": казкова історія й сучасне життя (конспект уроку з української літератури. 5 клас) // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. — 2015. — Вип. 25. — С. 17–20. Классович С. Василь Симоненко. Казка "Цар Плаксій та Лоскотон". 5 клас // Українська література в загальноосвітній школі. — 2014. — № 4. — С. 25–26. Савченко С. Василь Симоненко «Цар Плаксій та Лоскотон» / С. Савченко // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2018. – № 7/8. – С. 12-17. Українознавчий аналіз казки Василя Симоненка «Цар Плаксій та Лоскотон» // Аналітичні статті з українознавства. — 2023. — С. 1–10.

Додаткові джерела