Кафедра ветеринарної хірургії імені академіка Івана Омеляновича Поваженка - створена в 1923 році в складі Київського ветеринарного інституту, а нині є складовою факультету ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України.
Історія кафедри хірургії нерозривно пов’язана з розвитком Київського ветеринарно-зоотехнічного інституту, що був заснований у 1920 році на основі політехнічного інституту. В 1923 році на новоствореному факультеті розпочала роботу кафедра хірургії. На початку її діяльність забезпечували лише троє викладачів: завідувач Стелецький В.І., доцент Шевандін К.М. та асистент Боровський В.В.
У 1930 році керівництво кафедрою було доручено Туркевичу К.І., а до викладацького складу приєднався молодий науковець Поваженко І.О. Згодом, у 1937 році, саме Івана Омеляновича призначено завідувачем кафедри. Поруч з ним у цей період працювали асистенти Бурденюк А.Ф., Кулик С.Й. та Чубар В.К.
Клінічний корпус кафедри, що знаходився на вулиці Васильківській, став важливим місцем ветеринарної допомоги місту. Сюди зверталися численні власники коней — биндюжники, які особливо цінували фаховість співробітників у лікуванні травмованих тварин, що активно використовувалися в будівництві як тягова сила. Відомим є випадок 1938 року, коли після арешту І.О. Поваженка за політичним звинуваченням, саме їхня згуртована підтримка сприяла його звільненню.
Зі зростанням навчального навантаження у 1940 році кафедра хірургії була реорганізована в два окремі підрозділи: кафедру загальної та спеціальної хірургії під керівництвом І.О. Поваженка та кафедру оперативної хірургії, очолювану Чубарем В.К.
Період Другої світової війни став важким випробуванням — на фронт були мобілізовані професор І.О. Поваженко, асистенти А.Ф. Бурденюк і С.Й. Кулик, а також ординатор П.Г. Гребельник. На жаль, двоє з них загинули у боях.
За проявлену мужність та відданість країні Іван Омелянович був нагороджений численними відзнаками, серед яких орден Червоної Зірки та обидва ступені ордена Великої Вітчизняної війни. 31 травня 1943 році йому було присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки України». Після завершення війни він продовжив очолювати кафедру до 1977 року, а згодом працював на посаді професора до 1991 року.
Під керівництвом І.О. Поваженка (1953–1963) досліджувалось застосування субокципітальної анестезії у тварин. Він запропонував використовувати, так званий, новокаїно-сироватковий інфільтрат (1937) у ділянках тіла з густою сіткою дрібних судин, що прискорює зсідання крові і тромбоз у зоні оперування.
Захворювання травного тракту з виявленням механізмів функціональних порушень висвітлювалися в багатьох працях, виконаних під керівництвом І.О. Поваженка. Було розроблено методику поєднаного застосування анестезії та новокаїнових блокад під час лікування гострої кишкової непрохідності у тварин.
Значну увагу було приділено виявленню особливостей патології лімфатичної системи. Початок досліджень у цьому напрямі на кафедрі хірургії було покладено в 1936 р. при вивченні патогенезу верукозного пододерматиту, у виникненні якого вирішальну роль відіграє порушення лімфатичної системи. У 1943 р. І.О. Поваженку було присвоєно почесне звання заслуженого діяча науки (перший диплом в Україні).
Особистий науковий доробок І.О. Поваженка становить близько 400 статей, методичних розробок, монографій та підручників, в т. ч. “Заболевание холки лошади” (1937 р.), “Післякастраційні набряки, їх патогенез та профілактика” (1940 р.), “Основные вопросы ветеринарно-военно-полевой хирургии” (1944 р.), “Осложнения у животных в связи с кастрацией” (1950р.), “Кишечная непроходимость у животных” (1972 р.), “Патология лимфооттока у животных” (1975 р.), “Загальна ветеринарна хірургія” (6 видань), “Спеціальна ветеринарна хірургія” (3 видання). І.О. Поваженко започаткував знану у світі школу ветеринарних хірургів. Ним було підготовлено 5 докторів і 25 кандидатів ветеринарних наук.
Напрями діяльності наукової школи: вивчення хірургічних хвороб в ділянці холки у коней, лікування ран, суглобів, бурс та сухожилкових піхв, методи перкутанної кастрації тварин, методи лікування тварин при захворюваннях лімфатичної системи, методи епідуральної та субокципітальної анестезії, потенційованого наркозу тварин, хвороби кінцівок у дрібних домашніх та продуктивних тварин, ендоскопія, кріохірургія, остеосинтез, стоматологія, офтальмологія, впровадження у хірургічну практику методів лікування за допомогою наночасток металів, заміщення дефектів суглобового хряща стовбуровими клітинами, електрозварювання живих біологічних тканин.
У повоєнний період колектив кафедри загальної та спеціальної хірургії поповнився новими фахівцями: асистентами Бурденюком А.Ф., Немировським М.З., Шепелем О.П. і Братюхою С.І., які успішно розвивали традиції київської школи ветеринарної хірургії.
Після створення кафедри оперативної хірургії її першим керівником став В.К. Чубар, разом із ним працював асистент Б.В. Радчук. Після смерті професора Чубаря у 1951 році обов’язки завідувача перейняв саме Радчук Б.В. Протягом 1956–1958 років кафедру очолював професор О.Ф. Максименко.
У 1958 році Київський ветеринарний інститут увійшов до структури Української сільськогосподарської академії як ветеринарний факультет. У зв’язку з тим, що головний навчальний корпус інституту був суттєво зруйнований у роки війни, освітній процес тимчасово перенесли на базу клінік на вул. Васильківській (нині — четвертий навчальний корпус НУБіП України). Водночас дві хірургічні кафедри — загальної і спеціальної та оперативної хірургії — було об’єднано в одну, яку очолив професор І.О. Поваженко.
До складу оновленої кафедри увійшли досвідчені фахівці:
доценти — С.І. Братюха, Б.В. Радчук, І.В. Бородін, П.С. Дерев’янко; асистенти — К.К. Аврамов, І.М. Красильніков.
Пізніше до викладацького колективу долучилися:
В.Б. Борисевич — з 1966 р., М.О. Терес — з 1969 р., Г.М. Калиновський — з 1975 р., В.П. Сухонос — з 1976 р.
Варто відзначити, що М.О. Терес у 1974–1977 роках перебував у Гвінеї, де працював над розвитком місцевої ветеринарної освіти. Після повернення він обіймав посаду заступника декана ветеринарного факультету УСГА у 1987–1992 рр.
У 1977 році кафедру хірургії очолив доктор ветеринарних наук, професор, учасник Другої світової війни — С.І. Братюха. Паралельно він виконував обов’язки декана факультету (1976–1980 рр.). Під його науковим керівництвом було підготовлено та захищено п’ять кандидатських дисертацій. За значний внесок у розвиток вищої освіти у 1980 році йому було присвоєно звання «Заслужений працівник вищої школи України».
Братюха Степан Іванович (1917–1994) — видатний український фахівець у галузі ветеринарної хірургії, доктор ветеринарних наук, професор, Заслужений працівник вищої школи України. Його професійна діяльність нерозривно пов’язана з кафедрою хірургії ім. проф. І.О. Поваженка ветеринарного факультету Української сільськогосподарської академії (нині — НУБіП України), де він працював на посаді завідувача кафедри у 1977–1988 рр., а згодом — професора (1988–1994 рр.).
Основними напрямами наукових досліджень Сергія Івановича були:
патологія органів дихальної системи та шлунково-кишкового тракту у тварин; методи загальної анестезії, зокрема розвиток наркозу та нейролептаналгезії; хвороби кінцівок у продуктивних тварин, пов’язані з порушенням вітамінно-мінерального обміну.
Учений зробив вагомий внесок у розвиток хірургічних методик та вдосконалення ветеринарної допомоги тваринам, активно впроваджуючи свої дослідження в навчальний процес та клінічну практику.
С.І. Братюха — автор і співавтор понад 50 наукових і навчально-методичних праць, серед яких фундаментальні підручники:
«Загальна ветеринарна хірургія» (1971, 1989, 1992); «Спеціальна ветеринарна хірургія» (1991).
Кращі традиції кафедри хірургії продовжили й розвинули відомі фахівці: професори В.Б. Борисевич, А.Ф. Бурденюк, О.Ф. Петренко, Г.М. Калиновський, В.П. Сухонос, а також доценти І.В. Бородиня та М.О. Терес. Саме на цій кафедрі пройшли підготовку в аспірантурі та згодом стали визнаними вченими у своїх галузях академік НАН України В.Д. Романенко й професор П.Я. Роговський.
У період з 1988 по 1999 рік кафедру очолював професор В.Б. Борисевич.
Володимир Борисович Борисевич ( 1934-2017 ) - доктор ветеринарних наук, професор, завідувач (з 1988 по 1999 рр. ) кафедри хірургії ім. акад. І.О. Поваженка. Володимир Борисович був членом вченої та методичної рад факультету ветеринарної медицини, вченої ради НУБіП України, членом Державної спеціалізованої вченої ради, нагороджений відзнакою "За заслуги перед факультетом ветеринарної медицини НУБіП України". Основний напрям наукових досліджень — особливості перебігу конʼюнктивітів у сліпо- та зряченароджуваних тварин, хвороб копитець та копит, раневого процесу, орхітів, уражень суглобів. Розробив диференц. діагностику остеохондрозів та артрозів, обґрунтував характер перебігу дистрофіч. остеотендиніту й радіац. остеодистрофії.
Після нього, з 1999 до 2012 року, керівником був професор О.Ф. Петренко.
Олег Феодосійович Петренко (нар. 1952) — доктор ветеринарних наук, професор, завідувач кафедри хірургії ім. І. О. Поваженка (1999–2003). Основні напрями досліджень: патологія кінцівок продуктивних тварин, остеосинтез, травматологія, офтальмологія і стоматологія дрібних тварин, застосування наночасток металів, ендоскопія, електрозварювання біологічних тканин. Автор понад 150 наукових праць, серед яких «Переломи кісток та раціональні методи їх зрощення» (2001), «Спеціальна ветеринарна хірургія» (2003), «Хірургія ветеринарної медицини» (2005), «Ветеринарно-медична офтальмологія» (2006).
Протягом 2012–2015 рр. обов’язки завідувача кафедри хірургії ім. професора І.О. Поваженка виконував доцент Віктор Олександрович Дорощук.
Віктор Олександрович Дорощук ( нар. ) - кандидат ветеринарних наук, доцент. Основні напрями досліджень:ортопедія дрібних домашніх тварин; ветеринарна офтальмологія.Автор більш ніж 93 наукових публікацій, посібників та методичних рекомендацій.
У 2015–2016 рр. керівництво перейняв професор В.П. Сухонос.
Віктор Петрович Сухонос (нар. 1947) — доктор ветеринарних наук, професор кафедри хірургії ім. І. О. Поваженка Національного університету біоресурсів і природокористування України. Досліджує патологію суглобів, хвороби кінцівок продуктивних тварин, стимуляцію репаративного остеогенезу, травматологію та остеохондропатії дрібних тварин, використання наночасток металів у хірургічній практиці. Автор понад 100 наукових праць, серед них «Хвороби розвитку та остеохондропатії у собак» (2004), «Ортопедія парно- та непарнопалих тварин» (2008).
З 2016 року кафедру хірургії ім. акад. І.О. Поваженка очолює доктор ветеринарних наук Микола Олексійович Малюк, який продовжує успішно розвивати навчальну, наукову й клінічну діяльність підрозділу.
Микола Олексійович Малюк ( нар. 1973 ) — ветеринарний лікар. Доктор ветеринарних наук (2016). Закінчив Національний аграрний університет (1995), де від 1997 й працює (нині Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ): від 2016 — професор, від 2017 — завідувач кафедри хірургії, при якій за його ініціативи створено навчально-наукову лабораторію «Банк крові тварин», де проводять гемотрансфузію дрібним тваринам за анемії різного генезу. Наукові дослідження: біологічні властивості стовбурових клітин, гемотрансфузія.
На кафедрі хірургії протягом багатьох років активно здійснюється педагогічна та науково-дослідна діяльність. До її розвитку зробили вагомий внесок професори — доктори ветеринарних наук: В.Б. Борисевич, О.Ф. Петренко, В.П. Сухонос. Важливу роль у підготовці фахівців відігравали також доценти, кандидати наук: І.В. Бородиня, Г.М. Калиновський, В.Т. Міщишин, А.В. Корж, С.М. Ткаченко, П.К. Солонін, В.О. Дорощук, М.А. Куліда, В.В. Ткаченко, Д.Ю. Литвиненко, а також асистенти — кандидати наук В.М. Чомко, О.В. Кудрявченко, А.Г. Міластная, О.В. Смурна, О.О. Петренко і асистенти Д.В. Тарнавський, В.В. Климчук, П.М. Бездітний.