Карл Фасбендер, з 1908 року — Ріттер фон Фасбендер (; 3 грудня 1852, Аарберген — 13 травня 1933, Мюнхен) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал піхоти Баварської армії. Кавалер ордена Pour le Mérite.
Біографія Він був сином власника фабрики з однойменним ім'ям, Карла Фасбендера, та його дружини Елізабет, уродженої Лоссен.
Після навчання в латинській школі в Гадамарі, Фасбендер отримав атестат зрілості в Гуманістичній гімназії у Вюрцбурзі. Потім він протягом року вивчав право в Університеті Вюрцбурга, а 1 жовтня 1872 року вступив до 9-го піхотного полку «Вреде» Баварської армії у Вюрцбурзі як однорічний доброволець. 1 жовтня 1873 року Фасбендера прийняли на службу професійним солдатом, він закінчив військову школу в 1875 році. З 1878 по 1881 рік він був ад'ютантом полку, потім Фасбендер закінчив військову академію до 1884 року, що дало йому право на службу в Генеральному штабі, вище ад'ютантське звання та викладацьку професію.Othmar Hackl: Die Bayerische Kriegsakademie (1867–1914). C.H. Beck´sche Verlagsbuchhandlung. München 1989. ISBN 3-406-10490-8. S. 433. Він був ад'ютантом командування округу Кайзерслаутерн з 1 січня 1886 року по 1 лютого 1888 року. 1 грудня 1888 року його призначили до Генштабу, а 1 вересня 1890 року перевели до залізничного відділу Великого Генштабу в Берліні. 11 червня 1891 року його призначено командиром роти 9-го піхотного полку. 22 вересня 1893 року він обійняв посаду викладача Військової академії як член Генштабу.
27 вересня 1897 року його призначили командиром батальйону 10-го піхотного полку «Король Людвіг» в Інгольштадті. 13 грудня 1898 року він прийняв командування 1-м єгерським батальйоном «Король» у Штраубінзі. 1 березня 1901 року він передав командування 1-м єгерським батальйоном Якобу Пфлюглю. 12 лютого 1901 року його призначено командиром Лехфельдської військової стрілецької школи у складі 1-го єгерського батальйону, де він модернізував бойову стрільбу в теорії та практиці. 23 жовтня 1903 року Фасбендер командував 3-м піхотним полком «Принц Карл Баварський» в Аугсбурзі; його наступник, Ганс Абт, прийняв командування 6 лютого 1905 року. Він був призначений командиром 9-ї піхотної бригади в Нюрнберзі 9 квітня 1905 року. Відряджений до Берліна з 2 січня по 27 квітня 1906 року, він відіграв ключову роль у реформуванні правил стройової підготовки для піхоти. 30 грудня 1907 року його призначено начальником Генштабу армії та інспектором військово-навчальних закладів. 18 листопада 1908 року його призначили командиром 4-ї дивізії у Вюрцбурзі. Фасбендер командував дивізією до 23 березня 1912 року. Потім він, за власним рішенням, був відправлений у відставку у званні генерала від піхоти.
З початком Першої світової війни Фасбендер 10 серпня 1914 року прийняв командування 1-м резервним корпусом 6-ї армії. Як заступнику командира 1-го єгерського батальйону йому дозволили носити форму цього батальйону. На початку жовтня 1914 року йому вдалося розпочати несподівану атаку та розбити французьку резервну дивізію поблизу Валансьєнна та Камбре (Аррас). Однак він також не зміг просунутися далі Віміських висот через нещодавно розгорнуті французькі війська.
У травні 1915 року йому довелося відбивати постійні французькі атаки біля Арраса та зазнавати великих втрат. Йому довелося вирішити критичну ситуацію, особливо 5 травня, коли французькій 10-й армії зі своїм 22-м армійським корпусом вдалося досягти трикілометрового прориву. У вересні 1915 року, попри надзвичайно масоване розгортання артилерії, він дозволив французам марно атакувати його корпус, обстрілюючи потужною артилерією райони збору 10-ї французької армії на ранніх етапах.
У серпні 1916 року йому також вдалося запобігти французьким вторгненням у Морепа під час подальшого перебігу битви.
Під час битви при Аррасі навесні 1917 року він та його корпус були розміщені перед Вімійськими висотами, які він не зміг утримати через вторгнення британців у сусідню 14-ту піхотну дивізію. Тому він вирішив перемістити оборону приблизно на п'ять кілометрів у тил, щоб змусити британську артилерію передислокуватися на нову позицію. 13 квітня 1917 року він зайняв нову позицію; подальше просування британців зазнало невдачі.
Під час операції «Міхаель» він 28 березня 1918 року очолив марну атаку на Аррас. 18 листопада 1918 року Фасбендера звільнили зі служби з посади головнокомандувача 19-ї армії.
З 1 квітня по 8 липня 1919 року та з 9 квітня 1921 по жовтень 1932 року він був Великим канцлером Військового ордена Максиміліана Йозефа.
Сім'я Фасбендер одружився з Лілі Целльнер у 1891 році, від якої в нього було двоє дітей.
Звання Фенріх портупеї (24 листопада 1873) Другий лейтенант (12 листопада 1875) Перший лейтенант (29 жовтня 1885) Гауптман (1 жовтня 1890) Майор (13 квітня 1896) Оберстлейтенант (7 березня 1900) Оберст (15 жовтня 1902) Генерал-майор (9 квітня 1905) Генерал-лейтенант (26 червня 1908) Генерал піхоти запасу (23 березня 1912) Генерал піхоти (11 жовтня 1914)
Нагороди Орден Святих Маврикія та Лазаря, офіцерський хрест (Королівство Італія; 30 вересня 1897) Орден «За військові заслуги» (Баварія) лицарський хрест 2-го класу (28 грудня 1897) лицарський хрест 1-го класу (18 грудня 1902) 2-го класу (27 квітня 1906) зірка до ордена 2-го класу (17 вересня 1908) 1-го класу з мечами (7 вересня 1914) великий хрест з мечами (21 жовтня 1915) Орден Червоного орла 3-го класу (14 червня 1903) 2-го класу із зіркою (16 вересня 1908) корона до ордена 2-го класу (8 вересня 1909) Медаль принца-регента Луїтпольда (12 березня 1905) Орден «За заслуги» Баварської корони, командорський хрест (18 листопада 1908) Орден Зірки Румунії, великий хрест (18 січня 1909) Орден Святого Михайла (Баварія) 1-го класу (28 грудня 1910) Залізний хрест 2-го класу (26 серпня 1914) 1-го класу (16 жовтня 1914) Військовий орден Максиміліана Йозефа лицарський хрест (15 жовтня 1914) — «за його видатне, енергійне та послідовно успішне керівництво, навіть у складних ситуаціях, і зокрема за успіхи, досягнуті його корпусом у перші дні жовтня 1914 року завдяки важким, переможним битвам за Віміські та Лореттські висоти, які мали велике значення для загальної ситуації».zitiert nach Rudolf von Kramer, Otto Freiherr von Waldenfels: Der königlich bayerische Militär-Max-Joseph-Orden. Selbstverlag des k. b. Militär-Max-Joseph-Ordens, München 1966. командорський хрест (4 січня 1917) — «...завдяки своєму лідерству в битві на Соммі в 1916 році він мав дуже позитивний вплив на загальну ситуацію, зокрема завдяки своєму незалежному, рішучому рішенню негайно передислокувати свої значною мірою полегшені, сильно виснажені війська, щоб врятувати вкрай критичну ситуацію». великий хрест (23 квітня 1917) — «за пропозицію верховному командуванню, яка свідчила про найвище почуття відповідальності та далекоглядність, цілеспрямоване виконання якої стало причиною переможного відбиття масованих англійських атак 23 та 28 квітня та 3 травня 1917 року військами, навченими ним у видатному військовому дусі...». Орден Фрідріха (Вюртемберг), великий хрест з мечами (9 жовтня 1915) Орден Альберта (Саксонія), великий хрест із золотою зіркою і мечами (4 січня 1916) Ганзейський хрест (Гамбург; 28 червня 1916) Pour le Mérite (13 вересня 1916)
Примітки
Література Konrad Krafft von Dellmensingen, Friedrichfranz Feeser: Das Bayernbuch vom Weltkriege 1914–1918. I. Band, Chr. Belser AG, Verlagsbuchhandlung, Stuttgart 1930. Othmar Hackl: Die Bayerische Kriegsakademie (1867–1914). C.H. Beck´sche Verlagsbuchhandlung, München 1989, ISBN 3-406-10490-8, S. 433. Rudolf von Kramer, Otto Freiherr von Waldenfels: Der königlich bayerische Militär-Max-Joseph-Orden. Selbstverlag des k. b. Militär-Max-Joseph-Ordens, München 1966.
Посилання Фасбендер на сайті The Prussian Machine.