«Сьогодні день святого Криспіана…» () — промова на День Святого Кріспіна є частиною історичної п'єси «Генріх V» Вільяма Шекспіра (акт IV, сцена III, 18–67). Напередодні битви під Азенкуром, яка відбулася на День Святого Кріспіна, Генріх V закликає своїх людей, яких французи значно переважали чисельністю, уявити собі славу та безсмертя, які чекають на них у разі перемоги.
П'єса написана близько 1600 року. Письменниками пізнішої доби її частини використовувалися у власних текстах.
Промова у виконання Лоренса Олів'є у фільмі 1944 року піднімала британський дух під час Другої світової війни. Також відомі виконання Кеннета Брана у фільмі 1989 року та Тома Гіддлстона у серіалі «Порожня корона» 2012 року.
Різниця між назвою свята День Святого Кріспіна та римованим рядком «Сьогодні день святого Криспіана…» виходить з українського перекладу шекспірівської п'єси Віктора РужицькогоВільям Шекспір. Твори в шести томах. Том 3/Король Джон; Річард II; Геріх IV. Частина I; Геріх IV. Частина II; Геріх V; Віндзорські жартівниці. Перкл. з англ. — Київ: «Дніпро», 1985, — 574 с., іл..
Текст промови {| width=100% | valign=top width=34% | Оригінал | valign=top width=33% | Переклад українською Віктора Ружицького:'|- | valign=top | Westmoreland: O that we now had here But one ten thousand of those men in England That do no work to-day!
King: What's he that wishes so? My cousin, Westmoreland? No, my fair cousin; If we are mark'd to die, we are enough To do our country loss; and if to live, The fewer men, the greater share of honour. God's will! I pray thee, wish not one man more. By Jove, I am not covetous for gold, Nor care I who doth feed upon my cost; It yearns me not if men my garments wear; Such outward things dwell not in my desires. But if it be a sin to covet honour, I am the most offending soul alive. No, faith, my coz, wish not a man from England. God's peace! I would not lose so great an honour As one man more methinks would share from me For the best hope I have. O, do not wish one more! Rather proclaim it, Westmoreland, through my host, That he which hath no stomach to this fight, Let him depart; his passport shall be made, And crowns for convoy put into his purse; We would not die in that man's company That fears his fellowship to die with us. This day is call'd the feast of Crispian. He that outlives this day, and comes safe home, Will stand a tip-toe when this day is nam'd, And rouse him at the name of Crispian. He that shall live this day, and see old age, Will yearly on the vigil feast his neighbours, And say «To-morrow is Saint Crispian.» Then will he strip his sleeve and show his scars, And say «These wounds I had on Crispin's day.» Old men forget; yet all shall be forgot, But he'll remember, with advantages, What feats he did that day. Then shall our names, Familiar in his mouth as household words— Harry the King, Bedford and Exeter, Warwick and Talbot, Salisbury and Gloucester— Be in their flowing cups freshly rememb'red. This story shall the good man teach his son; And Crispin Crispian shall ne'er go by, From this day to the ending of the world, But we in it shall be rememberèd— We few, we happy few, we band of brothers; For he to-day that sheds his blood with me Shall be my brother; be he ne'er so vile, This day shall gentle his condition; And gentlemen in England now a-bed Shall think themselves accurs'd they were not here, And hold their manhoods cheap whiles any speaks That fought with us upon Saint Crispin's day. | valign=top | Вестморленд: О, якби із нами Було хоч тисяч десять з тих людей. Що в Англії зостались!
Король Генріх: Хто це каже? Це Вестморленд? Кузен? О ні, кузене. Як згинемо, й цієї стане втрати Для Англії. А вижити судилось – Що менше нас, то більша слава буде. Не дай господь іще хоч одного! Не марю золотом, клянуся в тім. Мені все 'дно, хто їсть за мій рахунок, І байдуже, кому купую одяг. Такі дрібниці важать небагато. Але якщо жадати слави — гріх, То я – найбільший грішник на землі. Ні, з Англії нікого нам не треба. Хіба я можу втратить частку слави, Що припаде іще на одного? Ні слова про підмогу не кажи! Кузене, краще військо попередить: У кого мужності не вистачає, Нехай іде. Його ми відпускаєм, І гроші він одержить на дорогу. Не хочу помирати в товаристві Того, хто стріти смерть боїться з нами. Сьогодні день святого Кріспіана. І той, для кого він мине щасливо, Доживши знов до нього, стрепенеться Від спогадів хвилюючих і гордих. І перед святом цим, на схилі віку, Сусідів пригощаючи своїх, Промовить: «Завтра свято Кріспіана». Оголить руку у рубцях страшливих І скаже: «Це було в день Кріспіана». Звитяг чимало давніх він забуде, Та слави, шо на цей припала день, Забуть не зможе. Наші імена Згадають люди, мов давно знайомих, За чарою: король наш Гаррі, Бедфорд, Уорік, Толбот, Ексетер, і Глостер, І Солсбері. На прикладі на нашім Навчатимуть батьки своїх синів. Цей день святих братів на віки вічні У пам'яті залишиться людській. А разом з ним і нас запам'ятають – Щасливців жменьку і братів по зброї. Того, хто нині кров проллє зі мною, За брата матиму; як був простим, Йому цей день шляхетність подарує. Хто в Англії, ті долю прокленуть За те, що не звела сьогодні з нами. Принишкне їхня честь при кожній згадці Про битву в день святого Кріспіана.
Культурний вплив Порівняння з іншими промовами Промову порівнювали з Балджунським пактом, подібною клятвою взаємної вірності, яку Чингісхан склав століттями раніше
Використання та цитування У своєму останньому загальному наказі своїм військам, виданому 18 жовтня 1783 року, Джордж Вашингтон писав, що ніхто «не може уявити, що найжорстокіші місцеві упередження припиняться так швидко, і що чоловіки, які прийшли з різних частин континенту… миттєво стануть однією патріотичною групою братів» Під час наполеонівських війн, безпосередньо перед битвою на Нілі, Гораціо Нельсон, 1-й віконт Нельсон, тодішній контр-адмірал Синього флоту, називав своїх капітанів своєю Журнал Чарлза Дікенса «Домашне читання» () (1850–1851) отримав свою назву від цієї промови Під час Першої берберської війни лейтенант Стівен Декейтур-молодший проголосив: «чим менше людей, тим більша частка честі»'', перш ніж очолити рейдовий загін для знищення USS Philadelphia Під час Другої світової війни Лоуренс Олів'є виголосив цю промову під час радіопрограми, щоб підняти бойовий дух британців, і Вінстон Черчилль вважав його настільки натхненним, що попросив Олів'є екранізувати п'єсу Шекспіра. Художній фільм «Генріх V» у постановці Олів'є вийшов 1944 року Назва автобіографії британського політика Даффа Купера «Старі забувають» () (1953) взята з цієї промови Згідно з книгою Марка Боудена «Падіння Чорного яструба», яка описує битву за Могадішо 1993 року, генерал Вільям Ф. Гаррісон цитував цю промову під час поминальної служби за загиблими в битві Під час юридичної битви на президентських виборах у США 2000 року щодо перерахунку голосів у Флориді члени юридичної команди Флориди Джорджа Буша-молодшого, який зрештою здобув юридичну перемогу, взялися за руки та процитували промову під час перерви у підготовці, щоб мотивувати себе У день оголошення результатів Референдуму щодо членства Великої Британії в ЄС 2016 року, коли став очевидним результат голосування за вихід, активіст і депутат Європарламенту Деніел Ганнан, як повідомляється, виголосив відредаговану версію промови з-за столу, замінивши імена Бедфорда, Ексетера, Ворвіка та Талбота іншими відомими активістами руху «Голос за вихід» 19 березня 2023 року, перед початком Римського дербі між командами «Лаціо» та «Рома», ультрас «Лаціо» розгорнули жарти, цитуючи уривки з «Промови на День Святого Кріспіна» Шекспіра, як символічний жест, що веде команду до «війни» проти їхніх заклятих суперників 13 січня 2024 року тренер з американського футболу Джим Гарбо прочитав більшу частину промови на мітингу з нагоди здобуття національного чемпіонату з футболу команди «Мічиган Вулверінз» 2023 року. Він замінив імена Короля Гаррі, Бедфорда, Ексетера, Ворвіка, Талбота, Солсбері та Глостера ключовими гравцями чемпіонського сезону Мічигану: Джей Джей Маккарті, Блейк Корум, Майк Сейнрістіл, Тревор Кіган, Зак Зінтер, Кріс Дженкінс та Майкл Барретт
Кіно, телебачення, музика та література Частини та/або версії промови з'являються у таких фільмах, як «Людина, яка застрелила Ліберті Веленса» (1962), «Тумстоун» (1993), «Людина епохи Відродження» (1994), «Чай з Муссоліні» (1999),«Таємничі люди» (1999), «Це Англія» (2006), та «Їхні найкращі» (2017). Вона також використовувалася в телесеріалах, таких як «Шорсткі вершники» (1997), «Баффі — винищувачка вампірів», «Чорна гадюка» та «Доктор Хто».
Фраза «band of brothers» («брати по зброї») з'являється у пісні 1789 року «Hail, Columbia», написаній для інавгурації Джорджа Вашингтона як першого президента Сполучених Штатів Під час Громадянської війни в Америці «The Bonnie Blue Flag» — маршова пісня Конфедерації 1861 року, написана Гаррі Маккарті, — починалася словами «Ми — банда братів, і корінні на цій землі» Стівен Амброуз запозичив фразу «Band of Brothers» для назви своєї книги 1992 року про роту E 101-ї повітряно-десантної дивізії під час Другої світової війни; пізніше вона була адаптована в мінісеріал 2001 року «Band of Brothers». У заключній сцені серіалу Карвуд Ліптон цитує промову Шекспіра Відеогра 2016 року «We Happy Few» отримала свою назву від цієї промови Частина промови цитується в романі 2017 року «Міністерство найвищого щастя» Арундхаті Рой як один з улюблених уривків матері персонажа з Шекспіра, який декламується (мовчки) на її других похоронах
Примітки
Посилання