Система евакуації «з поверхні в повітря» Фултона (Fulton surface-to-air recovery system, скор. STARS), також відома як Skyhook (досл. «небесний гак») — евакуаційний пристрій, що використовувався ЦРУ, Повітряними силами та ВМС США для евакуації людей на землі.
Принцип дії
Система передбачає використання людиною, що евакуюється, страхувального ременя зі 150-метровим нейлоновим підйомним тросом, прикріпленим до аеростата, що надувається гелієм з балону. Цю наземну частину системи можна було скидати користувачам на землі з того ж літака, що виконував евакуацію.
Після підйому вантажу на аеростаті в повітря рятувальний літак, такий як MC-130E Combat Talon I або B-17 Flying Fortress, у повітрі підчіплює підйомний трос за допомогою V-подібного хомута у вигляді двох труб 9 м завдовжки, що розташовані під кутом 70° від носа.
Літак підчіплює трос, цілячись у яскравий майларовий маркер, розташований на висоті 130 м від нижнього кінця (червоні прапорці під час денної евакуації, ліхтарі під час нічної). Підйомний трос зачіпляється вилкоподібним пристроєм і кріпиться пружинним страхувальним механізмом (так званий «небесний якір». Аеростат відпускають, екіпаж літака підчіплює трос J-подібним гаком та втягує вантаж на борт за допомогою лебідки з електроприводом
Завдяки геометрії літака людина, яку піднімали в такий спосіб, відчувала менший шок, ніж під час розкриття парашута (відчуття підхоплення літаком один з евакуйованих описав як щось на зразок «штурхана під зад» (). Евакуйованого повільно піднімали вертикально на висоту приблизно 30 м, після чого літак тягнув його за собою. Своєму обертанню навколо вісі під час затягування на борт евакуйований міг запобігти, витягуючи руки й ноги. Процес підйому тривав близько шести хвилин. Щоб запобігти контакту троса з пропелерами літака в разі невдалого підхоплення, літак мав дефлекторні кабелі, натягнуті від носа до кінчиків крил.
Історія розробки
Систему розробив винахідник для ЦРУ на початку 1950-х років. Вона була еволюцією схожої , яку використовували під час Другої світової війни американські та британські війська для підбирання як особового складу, так і приземлених після повітряних операцій . Ця стара система використовувала не аеростат, а трос, натягнутий між парою жердин, встановлених у землі по обидва боки від людини або планера, яких потрібно було підняти. Літак, зазвичай C-47 Skytrain, підчіплював цей трос за допомогою гака, який тягнув за собою.
Експерименти з новою системою евакуації ЦРУ та ВПС США розпочали у 1950 році. Використовуючи метеозонд, нейлонову мотузку та вантажі вагою 5-7 кг, Фултон здійснив численні експерименти і, отримавши надійний результат, надіслав дані свого дослідження адміралу , директором технічних досліджень ЦРУ. Флорес зв'язав Фултона з (Office of Naval Research, ONR), де Фултон отримав контракт на розробку від Відділу повітряних програм ONR.
Протягом наступних кількох років Фултон удосконалював повітряне та наземне обладнання своєї системи Базуючись в Ель-Сентро (Каліфорнія), він здійснив численні польоти над пустелею Колорадо на літаку ВМС . Він випробовував різноманітні підйомні троси, поступово збільшуючи вагу вантажу, поки трос не рвався. Достатню вантажопідйомність забезпечив плетений нейлоновий трос, що витримував 1800 кг. Також довелося попрацювати над конструкцією блокувального пристрою (sky anchor, дослівно «небесний якір»), який утримував підхоплений трос. Подальші випробування проводилися на авіабазі Еглін, Флорида. З 1 серпня 1959 року викристовувався P-2, що належав ЦРУ.
Після досліджень з Фултон почав експерименти з живими свинями, оскільки нервова система свиней близька до людської. Після підйому з землі піддослідну свиню почало обертати зі швидкістю близько 200 км/год. На борт літака її підняли неушкодженою, хоча і в дезорієнтованому стані. Оговтавшись, вона напала на екіпаж.
Остаточну версію системи Фултона, «Скайхук», було завершено 1958 року.
Використання на практиці ЦРУ таємно провело навчання серед офіцерів воєнізованих формувань Відділу спеціальних операцій використовувати ранні версії системи Фултона для евакуації персоналу ще у 1952 році.
Перша спроба бойової евакуації людей за допомогою системи Фултона відбулася в Маньчжурії 29 листопада 1952 року. Офіцери ЦРУ та , які поспішно пройшли навчання цій процедурі протягом тижня з 24 листопада, мали евакуювати кур'єра, який контактував з антикомуністами у цьому районі. Місія провалилася, коли китайські війська збили літак вогнем зі стрілецької зброї, захопивши в полон вцілілих Дауні та Фекто.
Перша вдала евакуація за допомогою системи Фултона відбулося 12 серпня 1958 року, коли старшого сержанта Леві Вудса з Корпусу морської піхоти США підняли лебідкою на борт літака Neptune.
У серпні 1960 року капітан Едвард Роджерс, командир підрозділу розробки авіації ВМС (Naval Air Development Unit), переправив літак P2V Neptun, оснащений системою Skyhook, до мису Барроу, Аляска, для проведення випробувань польотів під керівництвом доктора Макса Брюера, керівника Арктичної дослідницької лабораторії ВМС США. З Фултоном на борту для контролю обладнання, літак забирав пошту з , приймав знахідки, включаючи бивні мастодонта, від археологічної групи в тундрі, та забирав геологічні зразки з табору Пітерс-Лейк. Кульмінацією випробувань стало скидання наземного комплекту для евакуації поблизу криголама . Пакет підібрала корабельна шлюпка, його доставили на палубу, де надули аеростат, після чого літак знову підібрав пакет.
Skyhook використовувався в ході – дослідження радянської дрейфуючої станції «Північний полюс-8», покинутої 19 березня 1962 року. 28 травня того ж року на станцію спустилися на парашутах два агенти ЦРУ. Через 72 години, 1 червня 1962, обох агентів та радянське обладнання забрали зі станції за допомогою системи Фултона. Ця місія дала інформацію про арктичну дослідницьку діяльність Радянського Союзу, включаючи докази передових досліджень акустичних систем для виявлення підлідних субмарин та зусиль щодо розробки методів протичовнової боротьби в Арктиці.
У липні 1967 за допомогою системи Фултона і літака MC-130E евакуювали двох операторів , що діяли у В'єтнамі
Систему Фултона використовували з 1965 по 1996 рік на кількох варіантах C-130 Hercules, включаючи MC-130 та HC-130; а також з .
Незважаючи на очевидний високий ризик використання системи, за 17 років її використання стався лише один смертельний випадок. 26 квітня 1982 сержант першого класу Кліффорд Вілсон Стрікленд був підібраний за допомогою системи Фултона літаком Lockheed MC-130 Combat Talon під час навчань Flintlock 82 на , але впав і загинув через несправну втулку у верхній частині лівого шарнірного болта вилки.
Збільшення доступності гелікоптерів дальнього радіуса дії, таких як MH-53 Pave Low, та MH-47 Chinook, а також конвертопланів V-22 Osprey (до того ж, усі з цих машин мають можливість дозаправлення у повітрі), значно знизило необхідність в використанні системи Фултона. У вересні 1996 року Командування спеціальних операцій Повітряних сил США припинило підтримувати можливості застосування цієї системи.
У масовій культурі «Skyhook» був показаний у низці фільмів та відеоігор, зокрема: У фіналі фільму «Кульова блискавка» (1965) Джеймса Бонда та його супутницю рятує в морі модифікований Boeing B-17, оснащений системою Фултона У систему використали «Зелені берети» (1968), де з її допомогою в’єтконгівського офіцера вивезли до Південного В'єтнаму Система Skyhook також була показана у фільмі 2008 року «Темний лицар», коли Бетмен викрадає Лао, учепившись з допомогою свого гарпуна за найнятий Hercules.
Дещо прикрашена вигадкою фантастична інтерпретація Skyhook є основною ігровою механікою відеоігор Metal Gear Solid: Peace Walker та Metal Gear Solid V: The Phantom Pain. Більш реалістичні зображення можна знайти в , PUBG: Battlegrounds, Payday 2, Battlefield 4, Call of Duty: Modern Warfare та її продовженні, Call of Duty: Modern Warfare III.
Примітки