Верте́п — старовинний пересувний український ляльковий театр, де ставили релігійні й світські (переважно жартівливі та іронічні) п'єсиВіталій Жайворонок. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. / Національна Академія Наук України Інститут мовознавства імені О. О. Потебні. — К.: «Довіра», 2006. ISBN 966-507-195-5 (с.:77); макет стайні з новонародженим Ісусом Христом.Ярослав Б. Рудницький. Вертеп // Етимологічний словник української мови. Том І (Випуски 1-11) А-Г / Українська Вільна Академія Наук. — Вінніпег, 1962—1972. — С. 363—364. Український вертепний театр — самобутнє явище у розвитку театральної культури.Данченко В. Б. Український вертеп: Роздуми про виникнення та побутування // Народна творчість та етнографія. — 1973. — № 1. — С. 67.
Український вертеп відомий з 17 століття Світська частина вистави поклала початок української комедії ХІХ століття.
Вертеп поширений в основному в Україні, в барокову добу (XVII–XVIII століття) і мав численні регіональні варіанти.
Вертепний ляльковий театр мав форму двоповерхового дерев'яного будинку. На другому поверсі показували різдвяну драму; на першому — механічно прив'язану до неї сатирично-побутову інтермедію. Перша, різдвяна, частина вертепу, яку називали «свята», мала більш-менш стабільну композицію, натомість друга змінювалася в залежності від місцевих умов, здібності й дотепності вертепника.
З часом вертеп із лялькового театру перетворився на справжній вуличний театр, де лялькову вертепну виставу поєднують із грою живих людей, а подекуди і цілковито вся вертепна вистава зводиться до гри живих осіб.
Діяльність вертепного мистецтва стала популярною за межами України і вертеп побутував у Росії, Білорусі, Сербії та інших слов'янських країнах. Вертепи також були відомі як хорватська і сербська народна культура, зокрема, в районах Срем і Колубара.Dejan Ajdačić. Verske razdelnice pravoslavaca i katolika u usmenoj književnosti balkanskih Slovena
На відміну від Західної Європи, де вертеп довгий час функціонував у лоні церкви, у східнослов'янських народів від самого початку він мав тісний зв'язок із демократичною театрально-видовищною культурою. З вертепом не слід плутати польських ясельок, де ляльки нерухомі і утворюють якийсь малюнок. Був загальний звичай у Західній Європі ставити по церквах на Різдво Христове ясла з ослом і волом. Українському вертепові відповідає польська шопка.Байцар Андрій. Обряд колядування і Україна( )
Етимологія і терміни Слово «вертеп» має кілька тлумачень, а сама назва запозичена зі старослов'янської мови, де слово «вертеп» означало «печера», «ущелина» або «балка».Володимир Савчук. Український вертеп: історія становлення та розвитку // Вісник Прикарпатського університету Науковий журнал. — 2008, Вип.14
Благовітив в Назареті, — Стала слава у вертепі. Т.Г.Шевченко
Відомі терміни:
Вертеп — обрядове різдвяне дійство з піснями-колядками, жартами, короткими виставами, яке влаштовували мандрівні музиканти й актори. Вертепом називали театр, в якому вистави розігрувалися ляльками на паличках (маріонетками) у великій дерев'яній дво- або триповерховій скриньці. Большая енциклопедія (1901 р.): «Вертеп, малоруський театр маріонеток, що зображував у ряді сцен обставини народження Ісуса Христа».Большая энцикл. / [под ред. С. Н. Южакова]. — [3 изд.]. — 1901. — Т.4. — 687 с. У ряді видань вертепом називають легеньку, зручну для перенесення хатку (сцену) на два яруси: верхній — це Вифлеєм, в якому відбувалося Христове народження, і нижній — для виконання комічних сцен з народного життя. На Бойківщині та Гуцульщині вертепом називали «зірку» як спрощену форму другого типу вертепних скриньок.
Концепції походження вертепу У науковій літературі зафіксовано декілька концепцій походження вертепу:
Український етнограф, фольклорист М. Маркевич:
Український дослідник П. Житецький пов'язував виникнення вертепної драми з театром маріонеток, шкільними містеріями. Одним з перших він висловив думку про своєрідність української вертепної драми:
Український вчений М. Драгоманов вважав, що посередниками в засвоєнні вертепної драми могли бути німці.Федас Й. Ю. Український народний вертеп (У дослідженнях XIX—XX ст.). — К.: Наукова думка, 1987. — С. 56.Хоменко В. Г. Народна драма //Українська народна поетична творчість. — К.: Рад. школа, 1965. — С. 296—305. І. Франко, коментуючи припущення М. Драгоманова щодо ролі львівських німців у запровадженні вертепу, писав: «Маємо певну відомість, що львівські бернардини вже коло р. 1470 виставляли в своїм костелі яселка з домішкою живих сцен, отже, досить відмінно від українських кларисок»Франко І. Я. До історії українського вертепу ХУШ в. // Франко І. Зібрання творів. — Т. 36. — К., 1982. — С. 205.
Росіянин О. Малинка, як і його попередники, виводив вертепну драму із середньовічної містерії.Федас Й. Ю. Український народний вертеп… — С. 125.
За словами російського вченого М. Виноградова, первісний текст вертепної драми мав релігійний характер, вистави відбувалися в церкві.Там само. — С. 126.
Російський дослідник С. Данилов говорить, що вертепна драма «в джерелах своїх церковного походження».Там само. — С. 70.
Іван Франко про вертеп І.Франко вперше згадав про вертеп у статті «Руський театр у Галичині» («Зоря» № 23, 24, 1885 р.)Іван Франко. Руський театр у Галичині // «Зоря», 1885, № 23, с. 268., а про час появи — у статті «Наш театр» («Народ», 1892 р.)Іван Франко. Наш театр: Потреби галицького театру // Журн. «Народ», 1892, № 15–18, с. 197—201.:
У праці «Русько-український театр» (1894 р.) Іван Франко пише:
У своїй великій праці «До історії українського вертепа XVIII в.» (1906 р.) І. Франко прагнув висвітлити ряд аспектів, які пов'язані з зародженням та розвитком українського вертепу. Аналіз українського вертепу дав підстави ученому зауважити: «український вертеп від найдавніших часів мав світський характер, малював типи та ситуації буденного життя»Франко І. Я. До історії українського вертепа XVIII в. — «Записки Наукового товариства імені Тараса Шевченка». — Т. 71, 1906. — С. 27. , хоча і бере свої початки з Індії і Греції, вважав дослідник.
І. Франко втім змушений був констатувати наступне: «Коли саме появився вертеп на Україні, про се не маємо докладних хронологічних дат». Докази, наведені в тогочасних найновіших працях польських дослідників, присвячених польським яселкам і шопкам, видавалися І. Франку недостатніми, аби твердити про давнє походження шопки. Мова йде і про тексти шопкових драм та комедій, «важнійшу бібліографію»Франко І. Я. До історії українського вертепу XVIII в. //Зібр. творів. В 50 т. — К.: Наук. думка, 1982. — Т. 36. — С. 199—201..
Досліджуючи історію українського вертепу і польської шопки, І.Франко дійшов висновку, що обидві ці вистави «є комбінацією на тлі лялькової гри двох ріжнородних елементів — властиво лялькової драми чи комедії і духовної драми про різдво Христове, прихід трьох царів та Ірода»Франко І. До ісгорії українського вертепу. Історико-літературні студії й матеріяли // Записки НТШ ім. Шевченка. — 1906. — Вип. Ш. — С. 35..
Історія
Вертеп був предметом дослідження у багатьох учених та мистецтвознавців, серед яких: І.Франко, В.Всеволодський-Гернгрос, Й.Федас — в історичних працях; В.Перетц, М.Петров, Є.Марковський — у літературних; О.Білецький, М.Гордійчук, Л.Корній, О.Шреєр-Ткаченко та інші — у галузі мистецтвознавства. Незважаючи на пильну увагу до вертепу, досі не визначений точний час його появи в Україні, серед учених, дослідників вертепів немає одностайності щодо року його появи, обмаль документальних даних породжують дискусійність у багатьох його питаннях. У Західній Європі вертеп із духовною частиною й вертепною драмою (як окрема галузь лялькових вистав) з'явився не раніше XVI ст., а перші згадки про існування вертепу на терені України з'являються в кінці XVI століття.
Польський історик, етнограф Еразм Ізопольський опублікував у журналі «Atheneum» уривок драми під заголовком «Dramat wertepowy о smerci» в якому розповів про два вертепи, які він бачив на Україні під час подорожі: перший у Ставищах (на Київщині) — вертепну скриньку з написом: «Року Христусового 1591 збудований», другий — у Дашовщині «з року 1639». Автор подає опис триповерхового будиночка й зауважує, що вертеп — «це те саме, що ми називаємо театром метаморфоз».
На початку XX ст. відомості польського етнографа Е. Ізопольського, були сильно розкритиковані різними вченими. Першим це зробив польський дослідник С. Естрайхер:
Процитувавши опис будиночка вертепу, який був поданий Е. Ізопольським, І.Франко висловився з цього приводу дуже різко, не на користь польському досліднику:
Микола Маркевич, який у 1860 році вперше надрукував текст вертепу, у передмові до нього писав:
Радянський історик театру Всеволодський-Гернгросс:
Дослідник робить примітку: «Див. інструкцію Львівської братської школи». Після 1586 р. ідуть точні відомості, які належать до 1591, 1639, 1666 рр.Всеволодский-Гернгрос В. Н. Руський театр: от истоков до середины XVIII в. / В. Н. Всеволодский-Гернгрос. — М. : Изд-во АН УССР. — 1957. — 76 с. Під 1666 роком у прибутково-видаткових книгах Львівського Ставропігійського братства є запис про видатки на виготовлення будиночка вертепу й декорацій до нього.
У XVIII ст. за царювання Петра І було видано ряд указів та актів заборони українського слова, літератури, театру та вертепу, а з новою силою переслідування українського культурного життя збільшились за цариці Катерини ІІ. Але все-таки утримався і набув широкого розповсюдження до середини XIX ст., починаючи від доби занепаду Києво-Могилянської академії, коли число вертепників поповнювалось її вихованцями, що йшли в народ популяризувати українські вистави в формі лялькового театру. Ця форма була найзручнішою для поширення в маси правди про історичні події (наприклад, добу козацтва — вертеп «Запорожець») чи збереження національних традицій (в тому числі, колядок) в період переслідування з боку Російської імперії. В цей час вертепи поширилися на етнічно російські території, наприклад, в Сибір, і вторинно набули популярності у Польщі.
Після російської революції 1917 року, атеїстичний радянський режим жорстоко переслідував релігію і пов'язані з нею елементи культури, а 1930-х років традиція різдвяних вертепів була практично ліквідована. Саме слово збереглося в значеннях «лігво розбійників» і «лігво розпусти».
У першій половині 19 століття вертепи, як масове побутове явище, поступово зникають, залишившись лише в побуті українських селян Східної Галичини.
У 1923—1924 роках студенти і викладачі технікуму Межигірського мистецько-керамічного технікуму організували під керівництвом мистецтвознавця П. Горбенка «Революційний вертеп». Ілюстрації-гравюри для театру виконали молоді бойчукісти під керівництвом С. Налепинської-Бойчук.Горбенко П. Революційний ляльковий театр. Книгоспілка, 1924Межигірський вертеп або революційний ляльковий театр. 1923—1924 рр .Діяльність театру «революційний вертеп» .
Вертеп зберігся переважно на західноукраїнських землях у вигляді різдвяних вистав на релігійну тематику.
Сюжети У найдавніших редакціях вертепної драми, які належать до XVIII ст., серед діючих осіб побутової частини зустрічаються персонажі, виділені за етнічною ознакою (їх реєстр у різних текстах не завжди збігається, але в цілому дає правдиве уявлення про коло основних етнічних партнерів і сусідів українців): так у тексті інтермедії до польсько-руської вертепної драми, що була опублікована в Записках НТШ І.Франком, фігурують такі національні персонажі: Козак, Москаль, Мужик (Іван, Хлоп), Лях (пан), Литвин (Білорус), Старий Циган, Циганчук, Жиди (перший, другий, ціла група). Сам публікатор тексту вважав його найстаршою копією вертепної драми з усіх відомих польських та українських записів. На думку І. Франка, цей текст був скомпонований у «північно-західній частині України».Франко І. До ісгорії українського вертепу. Історико-літературні студії й матеріяли // Записки НТШ ім. Шевченка. — 1906. — Вип.IV. (с.56)