Bovril — м'ясний напівфабрикат у вигляді пасти, розроблений у 1870-х роках Джоном Лоусоном Джонстоном. Бренд Bovril належить Unilever.

Bovril вживають розбавленим як напій, або як складник супів, бульйонів, рагу, каш, і як намазку. Напівфабрикат агресивно рекламувався в Британії наприкінці XIX — початку XX ст. і отримав славу стереотипної британської їжі. У 2004 році Unilever виключив яловичі інгредієнти з формули Bovril, зробивши пасту вегетаріанською, але в 2006 році скасував це рішення та знову включив яловичі інгредієнти до формули.

Назва «Bovril» утворено від bovine — «худоба» та vril — назви містичної речовини з роману Едварда Бульвер-Літтона «Вріл: Сила прийдешньої раси» (1871). В цьому романі, свого часу одному з найпопулярніших у Британії, описується підземна високорозвинена цивілізація, що отримує надлюдські здібності від рідини вріл.

Історія Bovril винайшов Джон Лоусон Джонстон, шотландський м'ясник із Единбурга, який цікавився дієтологією. Він провів свої юні роки, працюючи в м'ясній крамниці в Кенонгейті, де почалися його ранні експерименти з «рідкою яловичиною». Його метою було створити м'ясний продукт тривалого зберігання. Невдовзі після еміграції до Канади у 1871 році Джонстон виграв контракт на постачання харчів для армії Наполеона III під час франко-прусської війни, зокрема консервованих м'ясних продуктів. Суміш м'ясного екстракту з іншою сировиною спочатку була відома як «Johnston's Fluid Beef» (Рідка яловичина Джонстона) і вироблялася протягом кількох років на заводі в Монреалі. Коли фабрика згоріла, Джонстон вирішив повернутися до Великої Британії та оселитися в Лондоні в 1884 році.

Назва Bovril з'явилася в 1886 році через популярну книгу Едварда Бульвер-Літтона «Вріл: Сила прийдешньої раси» (1871). На тлі рухів за тверезість та здоров'я Bovril рекламувався як м'ясний суперпродукт, що зміцнює поставу. Пасті приписували і інший вплив на організм людини: омолодження, профілактику хвороб. Компанія Bovril асоціювала себе з армією та патріотизмом, постачаючи Bovril військам під час англо-бурської війни. У 1896 році Джонстон продав компанію Bovril за 2 млн фунтів стерлінгів. Пізніше, у 1916 році, під час Першої світової війни, компанія опублікувала повносторінкову рекламу в газеті Daily Express із биком, який запевняв, що солдатам потрібен Bovril. Пасту продовжували рекламувати як здорову та поживну альтернативу алкоголю.

Ернест Шеклтон їв Bovril під час своєї антарктичної експедиції 1902 року. Папу Лева XIII зображували (без його дозволу), як він п'є Bovril з гаслом: «Дві непогрішні сили: Папа Римський і Bovril», а відомий вікторіанський силач Юджин Сандоу стверджував, що Bovril додає йому сили. На той час бізнес Джонстона окупився. Винахідник пасти помер у 1900 році в Каннах на яхті в достатку.

Bovril досяг піку популярності в 1930-х роках, що тривала до 1960-х, а далі поступово падала. У 1968 виробництво перемістилося до Бертон-он-Трент, у Стаффордширі, відомого центру пивоварінням та зручного для виробництва дріжджів, які входили до складу.

На початку 2000-х років Unilever пов'язала зменшення продажів Bovril з тим, що зростає кількість прибічників вегетаріанства. В ході сліпих дегустувань було з'ясовано, що дріжджевий екстракт більше смакує і в 2004 році в Bovril перестали додавати м'ясо. У 2006 році Unilever скасувала це рішення та знову включила яловичі інгредієнти до своєї формули Bovril після того, як заборони на експорт яловичини з Британії з причини епідемії коров'ячого сказу були зняті.

Склад

Bovril — це густий, чорний або темно-коричневий, блискучий екстракт на м'ясній основі. Смак — насичено м'ясний, солоний умамі. Первісно це була виварена зневоднена і знежирена яловичина, яку подрібнювали на порошок, а потім перетворювали на пасту з додаванням альбуміну.

Сучасний рецепт включає 50 % яловичого екстракту, 25 % дріжджового екстракту, змішаних із соєвими білками, ароматизаторами, карамеллю. Якщо напівфабрикат випускається в формі гранул, то до його складу входить картопляний крохмаль.

Одна чайна ложка Bovril містить 4,5 г білків та 1,6 г вуглеводів, а також 1,4 г натрію, що становить понад половину рекомендованої добової норми.

Використання Випускається в вигляді густої пасти або гранул швидкого приготування, схожих на кавові. Паста легко розчиняється у воді. Її також розчиняють у молоці чи газованій воді, роблячи «яловичий чай», до якого може додаватися білий перець або гострий соус. Паста може вживатися як гарнір, намазка на хліб, печиво, або підлива; у пасті обмочується картопля перед смаженням. Bovril входив до військових пайків.

Щороку в Британії продається 3,5 млн банок Bovril. Напівфабрикат зберігається в закритій банці роками, а після відкриття — до 18 місяців.

Вплив Bovril є частиною британського кулінарного ландшафту. Його смак лишається предметом дискусій понад 100 років: дехто вважають його огидним, тоді як інші охоче вживають.

Гарячий напій з цієї пасти ще з 1880-х років міцно асоціюється з британськими футбольними фанатами.

Назву «Боврілові човни» отримали кораблі-асенізатори, що транспортували по Темзі відходи з лондонської каналізації впродовж майже століття з 1887 року. Назва закріпилася через колір їхнього вантажу.

У 1913 році компанія Bovril заснувала село Санта-Єлена в аргентинській провінції Ентре-Ріос для поселення працівників м'ясокомбінату. В 1951 село перейменували на Бовріл.

Одна з героїнь книги Скотта Вестерфельда «Бегемот» (2010) назвала на честь цього напівфабрикату ключову для сюжету тварину, живого детектора брехні, бо Bovril — це «єдина англійська річ, яка їй (героїні) до вподоби».

Галерея

Див. також Марміт (паста)

Примітки