«Гарві Крампет» () — пластиліновий короткометражний мультфільм незалежного австралійського аніматора Адама Елліота.

Робота отримала велику кількість нагород, у тому числі премію «Оскар» за «найкращий анімаційний короткометражний фільм».

Сюжет Гарвек Мілош Крумпецький народився у Польщі 1922 року. Його батько був дроворубом, а мати працювала на шахті. Вона також мала деякі психічні проблеми, вона розмовляла з неіснуючими людьми. Пізніше з'ясувалося, що у Гарвека синдром Туретта. У школі його ображали інші діти, бо вважали дивним. Мама забрала його зі школи і почала навчати вдома сама. Оскільки вона була освіченою, то навчала його просто різним життєвим «фактам». Коли хлопець виріс, він пішов стопами батька і став дроворубом. Одного разу Гарвек пішов з дому в ліс з наметом, щоб наодинці подумати про життя і про своє майбутнє. Коли він повернувся додому, то виявив, що його будинок згорів, а старі батьки замерзли на вулиці.

Коли Німеччина напала на Польщу і почалася Друга світова війна Гарвек Крумпецький утік на кораблі до Австралії. Там він змінив своє ім'я на Гарві Крампет. Гарві винаймав будинок разом з іншими іммігрантами та працював на різних низькооплачуваних роботах. Під час роботи на сміттєзвалищі його побив інший робітник і йому довелося поставити в голову металеву пластину. Іншим разом він потрапив до лікарні, коли в нього вдарила блискавка, а пізніше через куріння у нього розвинулася астма. Якось Гарві сидів у парку, з ним заговорила статуя Горація. Статуя сказала йому «жити сьогоденням і ловити момент». Гарві змінився, почувши ці слова. Він повністю змінив своє життя: приєднався до нудистів, став вегетаріанцем і вступив у товариство захисту тварин. Однак повноцінно жити йому заважали проблеми зі здоров'ям, що переслідують його. У нього діагностували рак яєчка, через що він знову опинився у лікарні. Там він познайомився із медсестрою на ім'я Валері. Незабаром вони одружилися і всиновили дівчинку Рубі, у якої були проблеми з руками («ефект Талідоміда»).

Пройшло багато років. Рубі, яка була у школі відмінницею, переїхала до Америки, де відкрила свою адвокатську контору. Валері невдовзі померла від крововиливу в мозок. Гарві, залишившись знову один, став відлюдником. Пізніше він перебрався до будинку для людей похилого віку. Його синдром Туретта з віком прогресував і він навіть думав про самогубство, але в результаті вирішив насолоджуватися часом, який у нього залишився.

Ролі озвучували Джон Флаус — Гарві Крампет Джеффрі Раш — оповідач Джулі Форсайт — Лілліана Крумпецьки. Камал — статуя Горація

Виробництво За словами Адама Елліота частково історія розказана в мультфільмі автобіографічна, основа на інших знайомих йому людях. Створення мультфільму обійшлося в 377,000 $. Фінансування було поділено між трьома компаніями: SBS Independent, Australian Film Commission та Film Victoria. Зйомки проходили в Мельбурні і тривали 15 місяців у період з жовтня 2001 року по січень 2003 року. Виробництво почалося в гаражі Елліота та згодом проходило на трьох різних студіях. Усього було знято близько 45-50 хвилин, які пізніше були перемонтовані в 22-хвилинний мультфільм.

Випуск та прийом Прем'єра мультфільму відбулася на Міжнародному фестивалі анімаційних фільмів в Ансі у червні 2003 року, де він виграв три із чотирьох основних нагород фестивалю. Австралійська прем'єра відбулася того ж року на Мельбурнському міжнародному кінофестивалі, де «Гарві Крампет» отримав приз у номінації «кращий короткометражний фільм». У 2003—2004 роках мультфільм показаний на більш ніж 100 фестивалях по всьому світу і завоював 40 нагород. На 76-й премії Оскар у 2004 році мультфільм отримав статуетку в номінації " найкращий анімаційний короткометражний фільм ", а в Австралії він виграв приз за «кращий анімаційний короткометражний фільм» на 45-й премії AACTA Awards і приз за "кращу анімацію на фестивалі Inside Film Awards.

Роб Макі поставив мультфільму 4 з 5 зірок у своїй рецензії для The Guardian, описавши його як «зроблений з любов'ю і страшенно кумедний». Саша Моліторіш із The Sydney Morning Herald описав мультфільм як «веселий, зворушливий і чудовий». Він високо оцінив «прискіпливу увагу Елліота до деталей і любов до його персонажів».

Див. також Мері та Макс

Примітки

Посилання Офіційний сайт