«Підземні авіалінії» () — науково-фантастичний роман 2016 року американського письменника Бена Вінтерса, дія якого відбувається в сучасних Сполучених Штатах, що зображені в альтернативній історії, де Громадянська війна в Америці ніколи не відбувалася, оскільки Авраама Лінкольна було вбито перед його інавгурацією 1861 року, а замість цього було прийнято версію Кріттенденського компромісу. В результаті рабство залишилося легальним у «Жорсткій четвірці» (групі південних штатів, які зберегли рабство): Алабамі, Луїзіані, Міссісіпі та об'єднаній Кароліні. Його назва асоціюється з «Підземною залізницею» у зв'язку з місцем дії. Роман отримав схвальні відгуки за дослідження расизму через механізм альтернативної історії.

Сюжет Роман ведеться від імені Віктора, колишньої прив'язаної до праці особи (ППО), який після втечі з «Жорсткої четвірки» був змушений стати таємним агентом федерального маршала Бріджа. Його завдання — проникнути в мережу втікачів та організації, що допомагають ППО уникнути рабства, і зібрати докази для їхнього подальшого переслідування. Якщо Віктор відмовиться від співпраці, агент погрожує повернути його на плантацію, з якої він утік; крім того, будь-яка спроба втечі буде викрита завдяки пристрою, імплантованому в його хребет.

На початку роману Віктор вистежує втікача Галку, чиє останнє відоме місцезнаходження привело Віктора до Індіанаполіса. Його слід закінчується в католицькій обителі Святого Ансельма, на перший погляд занедбаному громадському центрі, яким керує отець Бартон. Віктор видає себе за Джима Дірксона, консультанта індонезійського оператора стільникового зв'язку Sulawesi Digital, який прагне розширити свою діяльність у Сполучених Штатах, прагнучи вивезти свою поневолену дружину Джентл з плантації Кароліни та потрапити до Маленької Америки, передмістя Монреаля, населеного переважно афроамериканцями у вигнанні.

Віктор подружився з Мартою, білою жінкою, яка виховує сина-мулата, після того, як їх обох вигнали з готелю за крадіжку зі шведського столу. Згодом Віктор знаходить Джекадова, яким виявляється Кевін — вільнонароджений афроамериканський студент коледжу. Бартон відправив Кевіна, щоб він проникнув в організацію Greater South, Inc. (GGSI) і викрив їхню незаконну схему:) через підставні компанії в Малайзії вони продавали товари, виготовлені рабами, в інші штати США (де такі товари є забороненими). Бартон переконаний, що це вибухове викриття може або зруйнувати систему рабства повністю, або принаймні знищити репутацію її прихильників.

Проте Кевін відмовився видати місцезнаходження «доказів», вимагаючи натомість допомогти вивезти невільницю, в яку він закохався за рік перебування «за Парканом». У метушні, після того як Кевіна охопив гнів від новини про ймовірну смерть дівчини, його застрелив офіцер поліції Індіанаполіса, який працював на отця Бартона. Згодом отець Бартон шантажем змушує Віктора повернутися до компанії GGSI, щоб той самостійно видобув потрібну інформацію.

Віктор усвідомлює, що за цим стоїть щось значно більше, і під час їхньої подорожі через штати «Жорсткої четвірки», що підтримують рабство, переконує Марту видавати себе за його «пані» щоб вони могли розслідувати діяльність GGSI. Марта, зі свого боку, прагне отримати доступ до «Смолоскипа» (Torchlight) — централізованого реєстру кожної ППО в США, оскільки хоче дізнатися долю Самсона, батька свого сина. Зрештою, Віктор вирішує зрадити отця Бартона і укладає нову угоду з Маршалом Бріджем. Він не вірить, що отримані розвіддані змінять ситуацію, і тому вирішує використати Службу маршалів США для забезпечення власної свободи. Брідж змушений погодитися на цю гру після того, як Віктор блефує, перебільшуючи, наскільки компрометуючими ці докази є для самої Служби.

На «Паркані» Віктор маскується під раба Марти та проходить принизливий огляд агентів Служби внутрішнього кордону та регулювання, після чого вони разом прямують до міста Ґрін-Геллоу, Алабама. У Ґрін-Геллоу Віктор відправляє Марту назад на Північ, а сам зустрічається з колишніми ППО, які переховуються в маєтку старого білого співчутливого адвоката. Віктора розміщують там, поки він готується до впровадження в організацію GGSI.

Несподівано Марта повертається до Віктора, і їм обом вдається проникнути до штаб-квартири GGSI, де вони отримують не лише потрібні розвіддані, але й інформацію про Самсона. Однак несподівано їх обох викрадає офіцер поліції Індіанаполіса Кук, колега отця Бартона. Виявляється, що Кук, як і Віктор, також є таємним агентом Служби маршалів, і він зраджує як отця Бартона, так і Віктора, щоб забезпечити власну свободу. У боротьбі, що зав'язалася, офіцера Кука застрелюють.

Коли Віктор протистоїть отцю Бартону, той розкриває, що докази є значно жахливішими: GGSI експериментувала з яйцеклітинами невільниць, щоб генетично створити нову лінію рабів, яких можна було б законно класифікувати як не-людей. Віктор вдає, що співпрацює з Бартоном. Повідомивши Бріджу, що має розвіддані, вони зустрічаються в імпровізованому операційному наметі біля шосе, щоб маршал міг видалити Вікторові імплант-трекер і надати нове ім'я. Однак під час обміну Бартон і його спільники влаштовують засідку на Бріджа, вбивають медичного техніка, якого той привіз із собою, і вже збираються вбити самого маршала, коли Віктор втручається, вимагаючи його пощадити. З вдячності Брідж сам видаляє імплант; Віктор непритомніє, а прокидається вже в порожньому наметі.

Роман закінчується тим, як Віктор та Марта під прикриттям у Чикаго заходять до штаб-квартири ліфтової компанії, яка має контракт з GGSI, та планують саботаж.

Історія створення

Сильним впливом на завершений роман Вінтерс називає «Невидимку» Ральфа Еллісона.

Визнання Роман став фіналістом премії «Чаутоква» 2017 року, Південної книжкової премії 2017 року, Міжнародної премії за трилер 2017 року, та Меморіальної премії Джона В. Кемпбелла за найкращий науково-фантастичний роман року. Книга отримала премію «Кружний шлях» в галузі альтернативної історії 2016 року.

Обкладинка Обкладинку американського видання у твердій палітурці розробив Олівер Мандей. Альтернативна обкладинка для видання для Великої Британії мала фон із зірками та смугами бойового прапора Конфедерації.

Відгуки У ранній рецензії Kirkus Reviews назвав задум роману «гідним Філіпа К. Діка … розумним та динамічним». Книга дебютувала у списку бестселерів New York Times у твердій палітурці на 20-му місці, та посіла 11 місце у списку інді-бестселерів.

Чарльз Фінч у рецензії для USA Today написав, що роман мав «досить прозаїчний сюжет» і «багато важливих поворотів [роману] є антикульмінаційними», але загалом це був «стрімкий, розумний, гнівний новий роман, [який] висвітлює всі способи, якими рабство збереглося до наших днів, — зображуючи альтернативний світ, у якому воно існує», і назвав його вражаючим подвигом світобудови.

У рецензії для The Washington Post Джон Мішо вважав, що «альтернативна історія, яка не повністю реалізована [у] своєму відтворенні популярної культури», «трохи відволікає», але загалом роман мав успіх, «тому що його вимисел тривожно близький до нашої сучасної реальності». Багато рецензентів досліджували передумову роману та вважали її розумною. Морін Корріган, яка пише для National Public Radio, назвала роман «однією захопливою історією, сповненою підступів та небезпечних експедицій», дія якої відбувається в «тривожній, але правдоподібній альтернативній реальності для Сполучених Штатів». Кетрін Шульц, рецензуючи роман для The New Yorker, сказала: «Вінтерс правильно балансує. Він ретельно представляє правдоподібний випадок того, як історія зрушила з мертвої точки… і він малює переконливу картину того, як виглядало б життя втікачів у нашу епоху».

Расова суперечка У статті в газеті The New York Times роман назвали для Вінтерс «творчо та професійно ризикованим», тоді як колега-письменник Лев Ґроссман описував Вінтерс як «безстрашного» за те, що він «білий письменник, який досліджує питання про те, як це — бути чорношкірим в Америці». Корріган писала, що уявлення білого автора про думки та переживання чорношкірого персонажа може бути потенційно суперечливим. Інші критики статті в Times вважали, що Вінтерс несправедливо звеличується, особливо враховуючи те, що теми наукової фантастики, расизму та рабства вже досліджувалися раніше, зокрема афроамериканською письменницею Октавією Батлер у її романі 1979 року «Споріднені».

Вінтерс визнав вплив Батлер у своєму блозі, опублікованому за три тижні до публікації профілю в Times.

Адаптація Вінтерс написав сценарій пілотного епізоду для телевізійної адаптації.

Примітки

Посилання

Відгуки