Рей Манчіні (; 4 березня 1961) — американський професійний боксер, чемпіон світу за версією WBA (1982—1984) у легкій вазі.
2015 року занесений до Міжнародної зали боксерської слави ().
Професіональна кар'єра Дебютував на професійному рингу 18 жовтня 1979 року.
3 жовтня 1981 року зазнав першої поразки нокаутом в бою за титул чемпіона WBC у легкій вазі від Алексіса Аргуельйо (Нікарагуа).
8 травня 1982 року нокаутував в першому раунді Артуро Фріаса (США) і завоював титул чемпіона WBA у легкій вазі. В наступні півтора року провів шість переможних боїв, чотири з яких були захистами титулу. 1 червня 1984 року програв нокаутом Лівінгстону Брамблу (Американські Віргінські Острови) і втратив звання чемпіона. 16 лютого 1985 року в реванші знов програв Лівінгстону Брамблу за очками.
Після тривалої перерви 6 березня 1989 року вийшов на бій за інавгураційне звання чемпіона світу за версією WBO в першій напівсередній вазі проти Гектора Камачо (Пуерто-Рико) і зазнав поразки одностайним рішенням суддів.
3 квітня 1992 року програв нокаутом Грегу Гаугену (США), після чого завершив виступи.
Бій проти Кім Дук Гу 13 листопада 1982 року проводив другий захист титулу чемпіона WBA у легкій вазі проти Кім Дук Гу (Південна Корея). Манчіні переміг технічним нокаутом у 14-му раунді. Через кілька хвилин після закінчення бою Кім знепритомнів, впав у кому і помер через п'ять днів. Після смерті Кіма WBC вирішила скоротити свої титульні бої до 12 раундів. WBA та WBO наслідували цей приклад у 1988 році, а IBF — у 1989 році.
Посилання