Антоній Білінський (; 1810, село Заставки Староконстатинівського повіту — 1895, Львів) — польський шляхтич, землевласник, засновник «Закладу для невиліковно хворих та виздоровлюючих християн імені Антонія і Валерії Білінських» у Львові.
Біографія Рід Білінських Сас веде свою історію з ХІІІ століття і походить з села Велика Білина Самбірського району Львівської області. Батько Антонія, Юзеф Білінський, за Речі Посполитої у кінці XVIII століття мав титул волинського підчашого. Із дружиною Теклею Войнаровською народили п'ятеро дочок і двох синів: Антонія та Ігнація. Антоній закінчив школу отців Василіян у Любарі та навчався у Кременецькому ліцеї.
Антоній одружився з Валерією Ротаріуш з Поділля. Її родина належала до шляхетського роду Гриф, що налічував понад 300 родів литовсько-української шляхти. Сім'я отримала у посаг маєток в селі Велика Клітна на Поділлі. Нащадків у них не лишилося. У знайдених джерелах міститься різна інформація щодо дітей. Згідно польського біографічного словника у подружжя була одна донька Адель, яка померла від невиліковної хвороби у 16 років. В інших друкованих джерелах значиться, що мали три доньки: одна з яких померла немовлям, інша (1856) — через отруєння, яке призначалося Білінському, а наймолодша Адель, що прожила найдовше, — через невиліковну хворобу.
1868 року сім'я переїхала до Львова, де заопікувалися синами покійного брата Ігнація. Один з хлопців був психічно хворий, а інший загинув у віці 11 років..
У листуванні Антоній ділився, що до заснування госпісу його спонукали власні хвороби і втрати. Роботи над створенням «Закладу для невиліковно хворих та виздоровлюючих християн імені Антонія і Валерії Білінських» розпочали після смерті дружини 1889.
Благодійник помер у Львові через 2 роки після відкриття лікарні і похований на Личаківському цвинтарі. Свої прибутки заповів на утримання закладу.
Благодійництво Родина Білінських стала відомою завдяки благодійництву. Свої надбання вони скерували на побудову «Закладу для невиліковно хворих та виздоровлюючих християн імені Антонія і Валерії Білінських». Рішення про зміну назви вулиці на Bilińskich міська рада прийняла 1891 в знак подяки засновникам, коли заклали наріжний камінь для будівництва першого корпусу.
Меценат виділив на будівництво близько 674 тисяч крон, що вистачило на побудову основних корпусів лічниці і впорядкування території. Згідно заповіту на підтримання закладу передавався його щорічний прибуток в об’ємі 34 тисячі крон. Частину споруд було збудовано за кошт магістрату та австрійського уряду..
Над проєктом працювали найвідоміші архітектори та будівничі Львова. Перших пацієнтів у лікарні почали приймати 1893 року. На той період це вважався одним із найкращих хоспісів у Європі.
З приходом радянської влади заклад закрили, а вулицю перейменували. Ревіталізували об'єкт і повернули місцю первісне значення інвестори Медичного центру Святої Параскеви. З 2023 року на території шпиталю Білінських функціонує інноваційна лікарня Святої Параскеви.
Примітки