«Те, що бенкетує вночі» () — роман жахів 2024 року американської письменниці Урсули Вернон, яка пише під псевдонімом Т. Кінгфішер. Роман є окремим продовженням повісті 2022 року «Те, що тривожить мерців».

Сюжет Алекс Істон повертається до мисливського будиночка родини кан в Галласії. Ка супроводжують бетмен кан Ангус та англійська мікологиня Євгенія Поттер. Доглядач Кодрін помер. Дочка Кодріна стверджує, що чоловік помер від запалення легень; деякі жителі села кажуть, що його вбив морой, істота, яка краде подих своїх жертв, сідаючи їм на груди. Морой може приймати форму метелика або красивої жінки.

Ангус наймає вдову Ботезату та її онука Борса замінити Кодріна. Істону сниться сон, що морой душить кана, і невдовзі після цього Борс починає хворіти на легеневу хворобу. Вдова вважає, що на нього напав морой. Морой — це дух померлої жінки, похованої в джерельному павільйоні при мисливській садибі, який нещодавно пересох. Істон переміщує камінь, що змушує воду знову текти. На жаль, ка робить це вночі, випадково заманюючи морой зовні в пастку та не даючи їй повернутися до свого тіла. Тієї ж ночі морой нападає на Істона.

Істон потрапляє у пастку сну. Ка розмовляє з Борсом, який також у пастці. Вони бачать Ботезату, яка пропонує себе та Істона мороям в обмін на Борса. Морой нападає на Ботезату, але Істон збиває її з ніг. Світ снів змінюється на час Істона під час війни. Ка використовує службовий револьвер Кан, щоб убити мороя у світі снів.

Ка прокидається через чотири дні; Ангус та Євгенія лікують Ка від пневмонії. Істона знайшли наполовину зануреним у джерельному павільйоні. Вони викопують тіло мороя зсередини джерельного павільйону, і її ховають на місцевому церковному подвір'ї. Істон, Ангус та Євгенія повертаються до свого звичайного життя, а Борс залишається новим доглядачем.

Прийняття Журнал Publishers Weekly написав, що «переможна формула Кінгфішер — моторошний фольклор, симпатичні герої, упізнавані готичні тропи та по-справжньому тривожні образи жаху — робить цей твір напрочуд виразним».

Джулія Ґлассман з видання «Мері Сью» оцінила новелу на 5/5. Ґлассман зазначила, що в першій повісті «Істон здебільшого спостерігає за жахливими подіями». Істон відіграє активнішу роль у романі «Те, що бенкетує вночі». Ґлассман написала, що морої «змушують Істона знову пережити свої солдатські дні, і історія стає подвійним переслідуванням: буквальний привид, що харчується Істоном, і спогади Істона про воєнні часи». У рецензії оглядачка високо оцінила персонажа Істона, назвавши його «небінарним ветераном війни з посттравматичним стресовим розладом, сухим дотепом і великим серцем». Фіона Дентон з журналу Grimdark також високо оцінила повість, написавши, що «письмо дотепне, персонажі чудові, а історія триматиме вас у напрузі від початку до кінця». Дентон похвалила персонажів, особливо «приятельські взаємини між Істоном та Ангусом».

Нагороди Рік Нагорода Категорія Результат 2024 рік Вибір читачів Goodreads Жахи 2025 рік Премія Г'юго За найкращу повість

Переклад українською 2025 року у видавництві «Жорж» вийшов український переклад повісті. Перекладачка — Наталія Гоїн.

Примітки