«Земля світлячків» — казкова повість українського радянського письменника Віктора Близнеця, опублікована 1979 року і згодом неодноразово перевидана. Повість розповідає про світ, у якому дружно живуть маленькі лісові чоловічки, які змушені протистояти нападу печерних чудовиськ.
Сюжет У лісі, в будинках, видовбаних з викорчованих пнів, живуть доброзичливі лісові чоловічки, що належать до двох родинних племен, — стовуси та тривуси. Вони прокидаються із заходом сонця і ведуть нічний спосіб життя. Всі мають свої захоплення і люблять колекціонування: Сиз збирає світлячків і відкрив вдома музей, Вертутій виготовляє вітряки, Хвороща вирощує незвичайні сорти динь.
Несподівано лісова ідилія міняється: небо закриває хмарами, вночі чуються лячні звуки й видно відблиски вогнів, звірі та птахи покидають ліс. Сиз вирішив піти в розвідку, з ним йде онук Вертутія Чублик. Вони виявляють, що у лісі біля скель залишилися тільки спалені зсередини дерева, та якщо з печер вийшли страшили, які підпалюють дерева, а потім збивають їх. Сизу і Чублику важко вдається повернутися додому, проте незабаром Сиза викрадають страшили-перевертні, які прикинулися відвідувачами музею. Сиз опиняється під вартою в печерах, і ватажок печерних страшил Магава Перший загрожує знищити всіх стовусів та тривусів. Сиз також дізнається, що страшили найбільше бояться чистий вогонь і воду, а самі користуються чорним вогнем, що випалює у предметів серцевину і перетворює їх на порожню оболонку. За допомогою своєї супутниці зозулі Сизу та старому Лапоні, якого також схопили страшили, вдається втекти, проте зозуля гине у сутичці з чорним птахом.
На раді у мудреця Варсави стовуси і тривуси вирішують готувати пастку для ворогів. Коли армія страшил на чолі з Магавою наближається, її частину відсікають і женуть вогнями до урвища річки, де й гине частина страшил. З рештою стовуси та тривуси вступають у бій, проте частина ворогів непомітно прямує до будинків лісових мешканців, щоб спалити їх. У нерівний бій з ними вступає Чублик, який гине до того, як на допомогу приходять Сиз, Вертутій та інші. Битва закінчується перемогою лісового народу, проте минає ще два роки, доки не зникають останні страшили, а замлетрусом не завалює входи в печери. Сиз знову сидить на порозі свого будинку-музею і бачить, що в гості до нього прямує Вертутій тепер уже з молодшим онуком.
Відгуки На думку дослідників, повість «Земля Світлячків» — твір одночасно простий і складний, у якому «за легким ажурним сюжетом криється глибокий соціально-філософський зміст, який стає доступним через магію казкового слова»Близнець Віктор Семенович // Усі письменники і народна творчість : довід. / Н. Черсунова, Р. Шутько, О. Козир [та ін.]. — Київ, 2007—2008. С. 33—36. . Михайло Слабошпицький зазначає, що в цій повісті талант письменника розкрився по-новому, а його захоплива та драматизована «демонологія» вигідно відрізняється від численних казок про гайки, гвинти та бульдозери чи компілятивних перекладів українського фольклору. При цьому, на думку літературознавця, поява «Землі світлячків» була підготовлена попередніми повістями Близнеця «Звук павутинки » та «Женя і Синько», в яких поєднуються побутові та фольклорно-фантастичні мотивиСлабошпицький М. Вийшов з дітей війни // Проблеми. Жанри. Майстерність: літературно-критичні статті. Вип. 7 / упоряд. А. М. Макаров. Київ: Радянський письменник, 1982. Слабошпицький М. Вийшов з дітей війни [Віктор Близнець] // Слабошпицький М. Ф. Літературні профілі: Літературно-критичні нариси. Київ: Радянський письменник, 1984. . Особливістю "Землі Світлячків", як і деяких інших повістей Близнеця ("Звук павутинки", "Мовчун") є те, що автор порушує в них негласний принцип обов'язкового хепі-енду в дитячій повісті: у кожному із зазначених творів наприкінці помирає один із головних героївВіктор Близнець (1933—1981) // Історія української літератури XX століття. У двох книгах. Книга друга. Частина друга (1960—1990-ті роки) / За редакцією чл.-кор. НАН України В. Г. Дончика. Київ: Либідь, 1995. С. 396—401. .
Юрій Ярмиш в нарисі історії української дитячої літератури називає повість Близнеця «досягненням української прозової казки сімдесятих років». За його словами, при тому, що фольклор та література народів світу знає чимало цікавих сюжетів про «людей-малюків» (Незнайка, Муфтик та ін.), Близнець «відкрив чуйним серцям дітей новий світ маленьких мешканців лісу — веселих, життєрадісних, оптимістичних». Хоча у казці «перемагає добро, перемагає життя», це нелегко дається лісовим чоловічкам. Ярмиш робить висновок, що повість Близнюка «є одним із найпоетичніших творів української прози для дітей»Ярмыш Ю. Ф. Детская литература Украины: Очерки истории украинской советской детской литературы. М.: Детская литература, 1982. С. 140—141. . В іншому нарисі історії української дитячої літератури Л. М. Киличенко пише про те, що такі персонажі, як Сиз, Мармусія, Вертутій чи Чублик яскраво індивідуальні, їх неможливо переплутати з героями інших казок, і загалом «подібних до них ми не зустрічали ні в народних, ні в літературних казках». Жителі Землі Світлячків — колекціонери та винахідники, які прагнуть того, щоб їх досягнення служили на благо решті; тому їх не можуть здолати могутні сили злаКіліченко Л. М. Українська дитяча література. Київ: Вища школа, 1988. С. 253. .
Письменник і журналіст Олег Качмарський називає повість Близнеця «повноцінним ліро-епічним оповіданням», у фабулі якого можна помітити алюзію на твір Івана Франка «Захар Беркут» — «історію про те, як войовничі прибульці опинилися в пастці та там усі й згинули». Крім того, на думку Качмарського, «Земля світлячків» – «це гобіт – але тільки наш, українець!» У СРСР перший переклад «Гобіта» вийшов у 1976 році, і Віктор Близнець з казкою Толкіна, «звичайно, був знайомий»: «Весь текст — від загального задуму до конкретних деталей — просто просякнутий толкінівським впливом, і водночас це абсолютно оригінальна річ!» У повісті Близнеця Качмарський зазначає «колорит зовсім особливий, національний — український — а йдучи вглиб історії лісових племен стовусів і тривусів — давньоруський»Олег Качмарский. Нежный возраст / Проза.ру, 11.02.2013. . Можливу алюзію на повість Толкіна згадує і письменник і філолог Леонід Закалюжний, який відзначає подібність опису житла Сиза і, відповідно, Гобіта на початку обох творів; при цьому автор не виключає, що в такому випадку ми можемо мати справу з одним із тих дивовижних збігів, які зустрічаються в художній літературіЛеонід Закалюжний. Українське радянське фентезі для дітей: подорож туди і звідти. Частина І / Проєкт «Зоряна Фортеця», 5 лютого 2022 р. .
Сам Близнець зізнавався, що читав повість Толкіна. Він також згадував, що ідея твору про світлячків і печери спала йому на думку під час поїздок: так, на відпочинку в Адлері він уперше побачив уночі світлячків, а на Кавказі та в Лівані відвідав глибокі підземні печериБлизнець В. Казка в нашому житті // Література, діти, час: Збірник літературно-критичних статей про дитячу літературу. Випуск сьомий. Київ, 1982. — С. 149—151. .
Видання
Близнець В. Земля Світлячків : казк. повісті / мал. В. Мітченка. - До. : Веселка, 1979. - 214 с. : іл.. Близнець В. Вибрані твори: У 2 т. Т.2. Вітрилі над степом; Птах помсти Сімург; Земля світлячків; Звук павутинки; Оповідання / Худож. В.Мітченко. - К.: Веселка, 1983. - 432 с.: арк. ілюстрація. Близнець В. Земля світлячків: Повість-казка / Худож. І.Вишинський - 2-ге вид. - К.: Веселка, 1999. - 119 с.: Ілюстр. Близнець В. Звук павутинки ; Земля світлячків : повість, казка / передм. П. Перебійніса; худож. О. Михайлова-Родіна. - 2-ге вид. - Київ : Веселка, 2003. - 175 с. : іл. Близнець В. Земля світлячків ; Звук павутинки ; Повість минулих років : (переказ, урив.) / худож. О. Семякін; дизайнер обкл. А. Бєлякова. - Харків : Vivat, 2021. - 254 с. : іл. - (Шкільна бібліотека).
Адаптації Письменниця Антоніна Царук переробила повість у п'єсу для шкіл, видану у 2008 роціАнтоніна Царук. Земля його світлячків / Хвиля Десни, 22 Квітня, 2023.Антоніна Царук. Земля світлячків : п'єса-казка за мотивами одноймен. повісті-казки В. Близнеця: для дітей мол. та серед. шк. віку. — Кіровоград: Код, 2008. — 39 с . ISBN 978-966-8264-99-3 .
Примітки