Зофія Ґжесяк, справжнє прізвище Нехуме Шварцблат, до шлюбу Вольф (1 вересня 1914 Кричильськ — 1 серпня 2004 Люблін) — польська письменниця єврейського походження.
Життєпис Народилася в селі Кричильськ на Поліссі в бідній єврейській родині, дочка Морта Вольф та Райзел, до шлюбу Гутман, які були дрібними торговцями. Її батько також співав у місцевій синагозі. https://teatrnn.pl/leksykon/artykuly/zofia-grzesiak-19142004/ Вона закінчила кілька класів хедеру. У 1938 році вступила в шлюб, а 9 вересня 1939 року народила доньку. Вдома родина розмовляла на їдиші.
Під час німецької окупації вся родина була ув'язнена в Сарненському гетто, де всіх, крім їхньої доньки, вбили. Її врятував довоєнний сусід Тадеуш Ґжесяк, який отримав відповідні документи для неї та її доньки. Потім вона взяла ім'я Зофія та прізвище свого опікуна. Вони видавали себе за польську родину та жили в Кричильську. Згодом родина покинула дім і поневірялася. У травні 1943 року їх затримали німці під час облави в Сарнах і відправили до трудового табору в Леопольдсдорфі. Вона працювала на заводі разом зі своїм чоловіком, але пізніше її перевели на роботу прибиральницею.
У 1945 році вони повернулися до Польщі та залишилися у місті Ясткув. Згодом вони з Тадеушем одружилися. Спочатку вони жили в місті Піла, де охрестили доньку, а її чоловік відкрив механічну майстерню та олійний завод. Вони стали шістнадцятою польською родиною, яка оселилася в Пілі. «Це був ідеальний шлюб, родина праведних людей. Я не могла б бути не щасливішою у такій родині», — згадувала Ванда Лоттер, дочка письменниці.
У 1952 році вони переїхали до Любліна, де Зофія стала домогосподаркою, писала та вела щоденник у вільний час. Тут Тадеуш закінчив економічний факультет. У 1958 році її чоловікові присвоїли звання Праведника народів світу.
Інтерес до її творчості виник у 1983 році після публікації репортажу Малгожати Нежабітовської про євреїв, що проживають у Любліні. У 1986 році її оповідання «Stan małżeński» опубліковали у виданні «Залишки: Останні євреї Польщі». У 1992 році Державний видавничий інститут опублікував її автобіографічний роман «Między Horyniem a Słuczą» [Між Горинню та Случчю"]. Її оповідання також опублікували у виданнях " Akcent ", " Kamen " та " Fołks Sztyme ". Кілька її творів також опублікували у 2001 році в антології «Сучасна єврейська література в Польщі». Вона була членом люблінської філії єврейської релігійної громади у Варшаві.
Її здоров'я значно погірщилось, коли помер її чоловік. Вона страждала від втрати слуху. Однак вона продовжувала писати майже до кінця життя. Її поховали поруч із чоловіком на цвинтарі на вулиці Ліповій у Любліні. Її донька, Ванда Лоттер (нар. 1939) приймала активну участь у житті єврейської громади у Любліні.
Творчість Творчіть Зофії Гжесяк присвячена долі польських євреїв, преважно це була хедожня та мемуарна проза. Протягом життя вона опублікувала лише два романи та кілька оповідань. Після її смерті залишилися численні неопубліковані твори, друковані тексти та рукописи.
Опубліковані тексти Dzwony paschalne, «Akcent» 1990, № 1/2, с. 117—121.
Mętna woda, «Akcent» 1990, № 1/2, с. 121—126.
Pajka (fragment powieści), «Akcent» 1996, № 1, с. 51–61.
…nie pozwolił mi skonać ze strachu, «Kamena» 1991, № 3/4, с. 31–34.
Ten umarł, ta zwariowała, tamtego zabili w więzieniu [fragment powieści Przekleństwo posagu], «Kamena» 1990, № 1, с. 17–22.
Sześć córek, «Fołks-Sztyme» 1990, № 13, с. 8–9.
Sześć córek, «Fołks-Sztyme» 1990, № 14
Примітки