«Цивільна кампанія: Комедія біології та манер» — науково-фантастичний роман американської письменниці Лоїс Макмастер Буджолд, вперше опублікований у вересні 1999 року. Він є частиною саги «Форкосіган» і є тринадцятим повнометражним романом за порядком публікацій. Він включений до збірки « Закохані Майлз » 2008 року. Назва є даниною поваги роману Джорджет Гаєр «» і, як і Гаєр, роман зосереджений на романтиці, комедії та залицяннях. Він присвячений «Джейн, Шарлотті, Джорджет та Дороті», романісткам Джейн Остін, Шарлотті Бронте, Джоржетт Гаєр та Дороті Л. Сеєрс .

Стислий зміст сюжету Романтика витає в повітрі на Барраярі, оскільки наближається шлюб імператора Ґрегора з Лаїсою Тоскане. Майлз Форкосіган хоче залицятися до Катерини Форсуассон, яка нещодавно овдовіла (коли Майлз зірвав терористичний план на Комаррі), але боїться, що відкриті залицяння до неї так швидко після смерті чоловіка відштовхнуть її. Він вдається до непрямого підходу: він наймає її, щоб вона спроектувала сад біля будинку Форкосіганів, щоб він міг проводити з нею час.

Його брат-клон також має проблеми з романтикою. Він та Карін Куделка, одна з дочок дуже близької подруги матері Майлза, стали коханцями в колонії Бета, але сексуальні звичаї консервативного Барраяру набагато суворіші, і вона обидві тримає їхні стосунки в таємниці від своєї родини, відмовляючись від будь-яких любовних заходів на Барраярі. Коли батьки Карін нарешті дізнаються правду, вони дуже погано це сприймають. Майлз рекомендує своєму братові залучити їхню матір, грізну леді Форкосіган. Вона переконує батьків Карін прийняти їхні стосунки.

Важлива підсюжетна лінія пов'язана з останнім підприємницьким починанням Марка: огидною на вигляд генетично модифікованою комахою під назвою «масляний жук», здатною їсти всілякі відходи органічного походження земного походження та відригувати поживну рідину, яку Майлз зневажливо називає «блювотою жуків». Енріке Боргос, геніальний вчений, який створив цих жуків, спричиняє численні хаотичні інциденти через свої невмілі соціальні навички, такі як створення жуків у лівреї та гербі Форкосіганів, які втікають, спричиняючи хаос, переповнені ємності з маслом від жуків, міжпланетні юридичні ускладнення та чвари серед мешканців Будинку Форкосіганів.

Тим часом, два місця у могутній Раді графів оголошуються на розіграш: граф Рене Форбреттен виявився частково цетагандійцем, що сягає часів жорстокої цетагандійської окупації Бараяру, а це означає, що він не є законним нащадком попередніх графів; а граф П'єр Форрутьєр не призначив наступника до своєї смерті. За його вакантне місце змагаються його (на момент смерті графа П'єра) найближчий родич чоловічої статі, двоюрідний брат Річарс, та сестра П'єра, леді Донна, яка таємно переносить операцію зі зміни статі в колонії Бета, щоб стати чоловіком, лордом Доно. Леді Донна раніше вміло керувала округом для свого брата. Майлз вплутується в закулісні інтриги від імені графа Форбреттена та лорда Доно Форрутьєра після того, як Річарс намагається шантажувати Майлза неправдивими звинуваченнями.

Двоюрідний брат Майлза, лорд Іван Форпатріл, потрапляє в різні інтриги. Спочатку він радий знову познайомитися зі своєю колишньою коханою леді Донною, але приголомшений, дізнавшись, що вона тепер чоловік, він, тим не менш, допомагає йому стати наступним графом Форрутьє. Іван також виявляє певний інтерес до Катерини Форсуассон; коли Майлз маніпулює ним, щоб той залишив її в спокої, він вирішує трохи розважитися (і помститися за всі інші рази, коли Майлз його використовував), поширюючи інформацію про те, що Катерина — дуже бажана вдова (у світі, де чоловіків значно більше, ніж жінок через широке застосування потомства).

Майлз не може втриматися від того, щоб не розповісти кільком близьким людям про свої таємні залицяння. Це виявляється колосальною помилкою. Він влаштовує вечерю, щоб познайомити Катерину зі своїми друзями, на якій його таємниця ненавмисно розкривається всім, що викликає паніку в Майлза та пропозицію. Розлючена Катерина йде. Його політичні вороги користуються цією нагодою, щоб поширити чутку про те, що Майлз убив Етьєна Ворсуассона, і через надсекретний характер змови Комарра, зірваної Майлзом та Катериною (як детально описано в )), він не може захистити себе.

Напередодні голосування за обидва графства Рішар відправляє своїх поплічників каструвати його суперника, але спробу зірвав Іван Ворпатріль та Олівія Куделка. Наступного дня, коли змову розкривають раді графів перед голосуванням за обидва місця, Рішар втрачає підтримку лідерів консервативної фракції, яких дратує не сама спроба злочину, а його невдача. Рішар програє голосування, і лорд Доно стає графом Доно. Зазнавши невдачі, Рішар звертається до Ради графів, звинувачуючи Майлза у вбивстві Етьєна Ворсуассона. Це провокує Катерину, яка спостерігає з аудиторії, публічно освідчитися Майлзу, яку він миттєво приймає. Граф Рене також зберігає свій титул.

Різні романтичні нитки розв'язуються: весілля імператора Ґрегора з Барраяру проходить без сучка і задирки; Мартя Куделка заручається з Енріке Боргосом; Олівія Куделка заручається з графом Доно; Карін переконує батьків, що вони з Марком мають річний "опціон" один на одного і можуть відкрито обговорювати свої стосунки; а стосунки матері Івана з колишнім головою Імп-Бегу Саймоном Ілляном неохоче приймаються Іваном.

Відгуки критиків «Цивільна кампанія» була фіналістом премії «Г’юго» за найкращий роман 2000 року премії «Неб’юла» за найкращий роман 2000 року та премії «Локус» за найкращий науково-фантастичний роман 2000 року .

«Видання Publishers Weekly» назвало роман «життєрадісним» та «надзвичайно задовільним», високо оцінивши здатність Буджольд поєднувати «химерний гумор, (...) достатню кількість екшену, дрібку феміністичних соціальних коментарів та її звичайний чудовий розвиток персонажів» «Kirkus Reviews» описали його як «(і)привабливий, хоч і часом надмірно прикрашений, фолдерол з приємним почуттям гумору» .«SF Site» (рецензуючи аудіокнигу) похвалив її як чудовий приклад в рамках наукової фантастики, з «абсолютно чудовими моментами розкриття характерів для всіх, не лише для головних романтичних героїв», та «одним з найкращих любовних листів (...) по цей бік Persuasion». '' похвалив «тонкий сюжет та щирий гумор Буджолд», назвавши його «дійсно чудовим фарсом, багатим на події та персонажів» та засуджуючи його лише за те, наскільки він виграє від знайомства з попередніми романами Форкосігана.

, аналізуючи підхід роману до питань трансгендерності, зазначила, що «приємні персонажі книги позитивно реагують на Доно, тоді як неприємні персонажі відсахуються від жаху», але заявила, що він є «дуже непереконливим портретом трансгендерної людини». Зокрема, Морган наголосила, що «немає жодних натяків на те, що [Донна] хоче бути чоловіком з будь-яких причин, окрім як для того, щоб забезпечити собі титул [графа] та з інтелектуальної допитливості», і що «для [Доно] зміна статі — це просто вибір способу життя». Однак, окрім цього «одного дуже важливого застереження», Морган вважала роман «дуже цікавим» і «надзвичайно читабельним».

Примітки

Коментарі

Посилання

Зразки розділів із сайту Baen Websignments «Довідник читача до Громадянської кампанії» (укладено учасниками чат-листа Буджолд на честь Срібної річниці Форкосиверсу та вільно доступне в Буджолд Нексус)