«Жінки, яких чоловіки не бачать» () — науково-фантастична повість американської письменниці Еліс Бредлі Шелдон, опублікована під псевдонімом Джеймс Тіптрі-молодший.

Спочатку вийшла у журналі «Фентезі & Сайнс фікшн» у 1973 році, згодом перевидано у випуску журналу, присвяченому тридцятому ювілею, у жовтні 1979 року, а також знову у 2009 році у випуску «Найкраще з фентезі та наукової фантастики: Шістдесята ювілейна антологія»60 Years Of Strange Parables And Unsettling Discoveries, In One Volume at Gizmodo; by «Grey Area»; published September 9, 2009; retrieved April 18, 2025.

Сюжет Коротка історія розповідається від імені Дона Фентона, американського урядового агента, і присвячена Рут Парсонс, жінці, яку він зустрічає під час відпустки в Мексиці. Рут та її дочка Алтея орендують літак у пілота майя Естебана та дозволяють Фентону подорожувати з ними. Коли літак впав у мангрове болото на узбережжі Кінтана-Роо, Дон та Рут відділяються від Алтеї та Естебана, щоб шукати прісну воду. Протягом усього випробування Дон дедалі більше дратується, коли Рут не панікує та не поводиться так, як він очікує від жінки. Його розмови з Рут показують, що вона почувається відчуженою, оскільки вона жінка, хоча Дон не може зрозуміти її поглядів. Вона каже йому: «Жінки виживають. Ми живемо поодинці у щілинах вашого світу-машини». Під час зустрічі з інопланетянами Рут благає їх забрати з Землі її та Алтею, поки Дон намагається її «врятувати» від прибульців. Зрештою, інопланетяни йдуть з Парсонами, залишаючи Дона збентеженим і запитуючи, чому ці дві жінки воліють піти з інопланетянами, ніж залишитися на Землі.

Власний синопсис Тіптрі до цієї історії завершується словами: «Послання полягає у повній нерозумінні мотивацій жінок з боку оповідача, який все пов'язує з собою» і який бачить жінок лише як сексуальні об'єкти: жінки для нього практично невидимі, за винятком випадків, коли він розглядає їх як потенційні об'єкти еротичного інтересу. На його думку, Рут — це лише можливість для спокушання, як Алтея — лише потенційна спокушання для Естебана, навіть посеред надзвичайної ситуації, пов'язаної з виживанням.

Письменство Еліс Шелдон зазначила, що вона так добре знала характер Рут Парсонс, що їй залишалося лише «не дозволити їй говорити надто багато. А от Дон Фентон…!» Їй було важко опосередковано передати гнів жінки, пишучи від імені чоловіка, який був байдужим і нерозуміючим. Однак Джулі Філліпс пише: «Якщо Еллі [Шелдон] завдала психічної шкоди роль Дона Фентона, настільки ж, як і роль Рут Парсонс, то, то „Жінки, яких чоловіки не бачать“ саме про цю психічну шкоду».Phillips, p. 333

Відгуки Роберт Сілвеберг рецензував цю історію ще до того, як стало відомо, що твори Тіптрі були написані жінкою. Він схвально порівняв Тіптрі з Ернестом Гемінґвеєм і зазначив, що «це глибоко феміністична історія, розказана в цілком чоловічій манері, і заслуговує на пильну увагу з боку тих, хто перебуває на передовій у війнах за сексуальне визволення, чоловіків і жінок». Дізнавшись правду, він сказав Шелдон: «Ти завдала моїй голові дуже потрібного удару».Phillips, p. 373

Коли «Жінки, яких чоловіки не бачать» вийшли у фінал премії «Неб'юла», Тіптрі зняла їх із голосування, надавши нечітке пояснення про те, що хоче дати шанс іншим письменникам. За словами Джулі Філліпс, Тіптрі не хотіла, щоб чоловіче ім'я авторки давало оповіданню несправедливу перевагу. Під час листування Тіптрі закликала чоловіків-кореспондентів серйозно ставитися до фемінізму.Phillips, p. 344 Гарднер Дозуа сказав, що оповідання «Жінки, яких чоловіки не бачать» мало б отримати премію «Г'юго» за найкращу новелу, хоча воно навіть не потрапило до списку номінантів. Тіптрі того року отримала премію «Г'юго» за найкращу новелу (за «Дівчину, яку підключили до мережі») і була номінована, але не отримала премію «Г'юго» за найкращу новелу (за «Кохання — наш план, і цей план — смерть»).Hugo Nominees 1974 (comment 22), by Gardner Dozois; at Tor.com; published March 14, 2011; retrieved May 22, 2013 «Жінки, яких чоловіки не бачать» також була номінована на премію «Локус» 1974 року за найкраще оповідання.

Пол Захарі Маєрс описує оповідачку з повісті «Жінки, яких чоловіки не бачать» не просто як ненадійну, а й як «нерелевантну» — «чоловіка, який приєднався до поїздки і насправді нічого не розуміє з того, що відбувається, бо не може бачити справжніх героїв як когось іншого, крім пари жінок».Opening your eyes is the first step towards wisdom at Pharyngula; by PZ Myers; published May 22, 2013; retrieved May 22, 2013

Примітки

Посилання