Вальтер Геґе (* 12 листопада 1893, Наумбург — † 29 жовтня 1955, Веймар) — німецький фотограф, оператор, художник і режисер, а також викладач у Веймарському університеті Bauhaus.
Життя і творчість Геґе, народився в родині скляря, після закінчення школи спочатку навчався на художника-декоратора. Через важке поранення, отримане в 1915 році під час Першої світової війни, його було звільнено з дійсної військової служби. Між 1918 і 1929 роками він вивчав портретну фотографію у Гуго Ерфурта в Дрезденській академії образотворчих мистецтв . Після завершення навчання він працював позаштатним фотографом у Наумбурзі, одночасно даючи уроки живопису та малювання. Спонуканий своїми художніми інтересами, він з квітня 1921 року навчався у Веймарській школі мистецтв, поряд з професійною роботою. Він здобув всенародну славу завдяки своїй серії силуетів 1920 року «Гусити перед Наумбургом», заснованій на пісні Карла Фрідріха Зейферта.
У 1925 році у співпраці з істориком мистецтва Вільгельмом Піндером Геґе опублікував двотомну книгу про Наумбурзький собор і Бамберзький собор, для якої Піндер написав тексти, а Геґе іллюстрації. Ці два томи створили Геґе репутацію одного з найважливіших авторів ілюстрованих книг з історії мистецтва свого часу.
У 1930-х роках Геґе, який досі був партнером Піндера, був одним із найвидатніших фотографів архітектури і скульптури. Його роботи вважаються новаторськими в мистецтвознавчих дослідженнях. Пізніші роботи, такі як книга Olympische Kunst («Олімпійське мистецтво»), опублікована у співпраці з Річардом Хаманном у 1936 році, зміцнили цю репутацію.
Геґе також брав активну участь у кіновиробництві, зокрема як режисер і оператор. Він працював, зокрема, з Лені Ріфеншталь і Луїсом Тренкером. Хоча мистецька складова творчості Геґе є безперечною, пропагандистське виконання його робіт за часів нацизму стало причиною асоціювати його з націонал-соціалістичним світоглядом.
20 березня 1928 року Геґе одружився з графинею Елізабет Маргарет фон дер Шуленбург із дому Вольфсбург (* 8 липня 1892 в Іппенбурзі — † 30 січня 1976 у Берліні). Їхні діти від шлюбу: Регліндіс Марія та Урсула Інгеборг Геґе. У 1947 році Геґе переїхав до Брауншвейгу, де продовжував працювати фотографом.
Зараз архів робіт Геґе знаходиться в декількох місцях. Найбільша частина знаходиться в Кельні з 1961 року, а менша частина — у Німецькому археологічному інституті в Афінах. Інші роботи знаходяться в Bildarchiv Foto Marburg та з 1991 року в Міському музеї Наумбурга. У Наумбурзі на його честь названо вулицю: Walter-Hege-Weg.
Вальтер Геґе також був піонером у використанні 35-мм камери. Під час фотографування Акрополя в Афінах він все ще використовував великоформатну 240-мм камеру з об'єктивом Zeiss зі значною фокусною відстанню в 1200 мм, пізніше він уже використовував Contax з об'єктивами від 28 до 500 мм для фотографій у резиденції Вюрцбурга у 1930-х роках. Фотографії скульптур Тільмана Ріменшнайдера, зроблені після Другої світової війни, були здебільшого створені за допомогою камери Leica з об'єктивом Hector 135 мм.
Публікації
разом із Герхартом Роденвальдтом : Олімпія, Deutscher Kunstverlag, Берлін 1936. Грецькі храми, Німецьке художнє видавництво, Берлін, 1941. (2-ге видання, 1951) Акрополь, Deutscher Kunstverlag, Берлін 1956. разом з Річардом Гаманном : Олімпійське мистецтво, Хопфер, Бург, 1936. разом з Гансом Томою: Корони та коштовності: шедеври Середньовіччя та Відродження зі скарбниці Мюнхенської резиденції, Deutscher Kunstverlag, Мюнхен та Берлін, 1955.
Нагороди
1955: Медаль Девіда Октавіуса Хілла від Товариства німецьких фотографів .
Література
Matthias Harder: Walter Hege und Herbert List. Griechische Tempelarchitektur in photographischer Inszenierung. Reimer, Berlin 2003. . Fritz Kestel: Walter Heges „Bamberger Reiter“. Die Skulptur des hl. Königs Stephan I. von Ungarn im Bamberger Dom als Katalysator fotogeschichtlicher und kunsthistorischer Forschung. Tectum Verlag, Marburg 2001. (Microfiche-Ausgabe) Wolfgang Baier: Quellendarstellungen zur Geschichte der Fotografie. 2. Auflage, Schirmer/Mosel, München 1980, , S. 406 ff.