Семюел Закарі Аркофф (12 червня 1918, Форт-Додж, Айова — 16 вересня 2001, Бербанк, Каліфорнія) — американський кінопродюсер.

Життєпис

Семюел Захарі Аркофф народився у Форт-Доджі, штат Айова в в російсько-єврейській родині Луїса Аркоффа, який втік до США, дезертувавши з Російської імператорської армії. Там йому вдалося на заощаднені гроші відкрити магазин одягу разом зі своєю дружиною Гелен. Семюел разом з братами і сестрами допомагали батькам в магазині.

У 1935 році по закінченні середньої школи Аркофф вступив до Університету Айови, щоб вивчати право, але не довчився рік до отримання диплома, бо був відрахований за часті пропуски занять. У 1942 році під час Другої світової війни він вступив до Повітряного корпусу армії США. Проходив службу на Азорських островах, працюючи криптографом.

Ще під час служби у 1945 році одружився з Хільдою Русофф. Після демобілізації молоде подружжя переїхало до Каліфорнії. Там Аркофф у 1948 році закінчив юридичний факультет та почав працювати в індустрії розваг.

Він спеціалізувався на питаннях, пов'язаних з розповсюдженням та показом фільмів і телебачення. Його досвід допоміг йому стати віце-президентом телевізійної продюсерської компанії Video Associates, яка у 1950 році випустила шоу Хенка МакК'юна, перший ситком, у якому використовувався закадровий сміх.

У 1954 році Аркофф вирішив суперечку між Realart Pictures та сценаристом, назву фільму якого вкрав очільник Realart Джек Бродер. Аркофф змусив останнього виплатити 500 доларів. , який працював на Бродера, залишив Realart і разом з Аркоффом заснував American Releasing Corp, яка пізніше перетворилась на (AIP) — кінокомпанію з розповсюдження фільмів.

Їхнім першим спільним фільмом був про монстра, схожого на кальмара, який загрожує селу на узбережжі Мексики. Знятий Роджером Корманом, він був створений лише за шість тижнів і обійшовся компанії за різними джерелами від 12 000 до 35 000 доларів, але зібрав понад 850 000 доларів у прокаті.

Аркофф і Ніколсон невдовзі вирішили продюсувати власні фільми. Вони зрозуміли, що більшість квитків у кіно продаються глядачам віком від 16 до 24 років, тому пара спробувала знайти сюжети, теми та кіношні трюки, які б сподобалися саме молодіжній аудиторії. Деякі з ранніх фільмів були вестернами, але інтерес до них на той час став падати. Натомість Аркофф зрозумів, що більшою популярністю користуються фільми жахів, рок-музика, культура серфінгу, гангстери, наукова фантастика та бойовики.

Корман продюсував або режисував багато з їхніх ранніх успішних робіт, таких як фільми про автомобільні погоні (1955), «Воно захопило світ» (1956) та (1957). Всього разом з Ніколсоном та Корманом Аркофф спродюсував вісімнадцять фільмів.

У 1960-х роках Аркофф скористався тим що швидко зростала популярність серфінгу і зняв серію пляжних фільмів, починаючи з (1963), в якій взяли участь колишня кіноактриса Діснея та Френкі Авалон, що на той час набував популярності як попзірка. Також Аркофф експлуатував байкерську культуру, знявши такі фільми як 1967 року, та шпигунські фільми, як-от фільми про доктора Голдфута. У 1970-х роках він приєднався до афроамериканської «експлуатації чорношкірих» зі своїм фільмом про вампірів за участю афроамериканського кровососу. У 1979 році він зняв «Жах Амітівілля», заснований на нібито правдивій історії про привида; це був найуспішніший фільм компанії.

Того ж року він був змушений об'єднати AIP з Filmways. Спочатку він залишився в компанії, але в 1980 році пішов, щоб заснувати нову продюсерську компанію . Всього Аркофф з Ніколсоном випустили понад 125 фільмів. Ці фільми були здебільшого низькобюджетними, виробництво завершувалося за кілька днів, хоча майже всі вони стали прибутковими. Їхня компанія відіграла значну роль у виведенні жанру фільмів жахів на новий рівень з такими стрічками, як «Блакула», та . У фільмах компанії American International Pictures знімалися багато відомих акторів у головних або епізодичних ролях, такі як Борис Карлофф, Ельза Ланчестер та Вінсент Прайс, а також перспективні актори, які згодом стали відомими, включаючи Дона Джонсона, Ніка Нолті, Даян Ледд та Джека Ніколсона. Низка акторів, яких уникала або ігнорувала більшість Голлівуду протягом 1960-х і 1970-х років, такі як Брюс Дерн та Денніс Гоппер, також знайшли роботу в одній або кількох постановках AIP.

Аркофф продовжував знімати фільми в новій компанії, це зовсім не нагадувало 1950-ті та 1960-ті роки, коли він знімав від шести до одинадцяти фільмів на рік.

У 2000 році Аркофф знявся разом зі своїми колишніми колегами, включаючи Роджера Кормана, Діка Міллера та Пітера Богдановича, у документальному фільмі «ХАЛТУРА! Таємна історія американського кіно», фільмі про злет і падіння американського експлуататорського кіно.

У липні 2001 року померла його дружина Хільда. За кілька тижнів слідом за нею, 16 вересня того ж року пішов з життя і сам Семюел Закарі Аркофф. У подружжя було двоє дітей: , який також був його партнером-продюсером; та , кінопродюсерка, одружена з колишнім головою студії Walt Disney Джо Ротом .

Визнання Премія «Сатурн» 1977 року «За досягнення в кар'єрі».

Примітки

Джерела