Дискова галактика — галактика, у якій спостерігається зоряний або газово-зоряний диск. Ці галактики можуть мати або не мати центральне еліпсоїдальне потовщення — балдж. Це найпоширеніший тип галактик: до них можна віднести більше ніж 2/3 великих спостережуваних зоряних систем (якщо не враховувати зовсім дрібні, карликові галактики, яких завжди більше за кількістю). Найчастіше в галактичному диску міститься більшість видимої матерії галактики. Як правило, дискові галактики також містять масивне темне гало. До дискових належать галактики таких типів:

Спіральні галактики Спіральні галактики без перемички (типи S, SA) Спіральні галактики з перемичкою (тип SB) Проміжні спіральні галактики (тип SAB) Лінзоподібні галактики (типи E8, S0, SA0, SB0, SAB0)

Будова

Спіральні галактики

Диски галактик не мають різких меж, їхня яскравість поступово сходить нанівець на великих радіусах. Характерні розміри дисків вимірюються десятками тисяч (рідко — сотнями тисяч) світлових років, типові значення товщини зоряних дисків — 1—3 тисячі св. років. Повна маса зір у галактичних дисках, як правило, вимірюється десятками мільярдів мас Сонця, а вміст газу — від 1 % до 50 % маси диска. Приблизно 1 % маси газу становить міжзоряний пил, через який диски виявляються напівпрозорими для світла. У площині диска, в самому центрі галактик, лежать компактні масивні об'єкти — надмасивні чорні діри. Сам диск може мати складну структуру. Поблизу площини диска концентруються хмари холодного газу та молоді зорі, що народжуються з газових хмар. У дискових галактиках часто спостерігаються спіральні рукави. Тому більшість дискових галактик відносять до типу спіральних галактик.

Лінзоподібні галактики

Особливий інтерес становлять дискові галактики, які практично не містять газу й не мають чітко вираженої спіральної структури. Це так звані лінзоподібні галактики. За зоряним складом вони зазвичай не відрізняються від спіральних галактик, за винятком відсутності в них молодих зір. Передбачається, що незабаром після формування диска газ, що залишився у їхніх дисках, з тих чи інших причин був викинутий з галактик, через що темп зореутворення в них знижений. Найчастіше лінзоподібні галактики спостерігаються в скупченнях галактик і дуже рідко серед одиночних об'єктів. Єдиної точки зору на походження спостережуваних особливостей цих галактик немає.

Найвідоміші дискові галактики Приклад дискової галактики — Чумацький Шлях (у ній ми перебуваємо), а також порівняно близька до неї Галактика Андромеди. Дискову форму нашої Галактики відкрив ще наприкінці XVIII — початку XIX століття англійський астроном Вільям Гершель, використавши метод зоряних черпків. Зоряний диск нашої галактики спостерігається із Землі як світла смуга, що оперізує все небо, звана Чумацьким Шляхом. Найяскравіша частина Чумацького Шляху відповідає напрямку на центр Галактики, який лежить у сузір'ї Стрільця, відстань до нього становить близько 25 тисяч світлових років. У ядрі Галактики виявлено надмасивну чорну діру, звану Стрілець A*, яка змушує дуже швидко рухатися близько розташовані до неї зорі. За оцінками, її маса перевищує 4 мільйони мас Сонця.

Обертання Найважливішою властивістю дискових галактик є їхнє обертання. Диски обертаються зі швидкістю, що становить десятки км/с у центральній частині галактики та 100—300 км/с на великих відстанях від центру. Зорі обертаються навколо центру трохи повільніше за газ (це явище відоме як «асиметричний дрейф»). Через великі розміри диска навіть за таких високих швидкостей обертання один оберт навколо центру займає кілька сотень мільйонів років. Тому побачити переміщення окремих об'єктів (зір, газових хмар) протягом значної частини їхнього оберту неможливо. Швидкості їх руху вимірюють за ефектом Доплера (а для Чумацького Шляху й найближчих галактик також за власним рухом). Вимірювання швидкості обертання диска на різних відстанях від центру дозволяють оцінити масу галактики та дізнатися, як густина галактики розподілена у просторі.

Походження Походження дискових галактик пов'язують зі стисненням газу, що має великий кутовий момент (момент імпульсу). Більшість дискових галактик (як, втім, і галактик інших типів) виникла 10—13 мільярдів років тому з розрідженого газового середовища. Втрачаючи енергію на випромінювання та зберігаючи свій кутовий момент, газ стискався в диск. Народження зір із газу, що тривало мільярди років, перетворило більшу частину газу на зорі, тому за рідкісними винятками зорі становлять основну масу диска. Вік спостережуваних зір, як правило, різний — від 10—13 мільярдів років для найстаріших зір до молодих зір, що формуються нині.

Дослідження Дослідження дискових галактик дає ключ до розуміння процесів формування галактик (у тому числі нашої Галактики) та їх подальшої еволюції, а також вивчення того, як відбувається народження зір з розрідженого міжзоряного середовища в галактичних дисках.

Примітки

Посилання FAQ: Дисковые галактики