«Wicked. Життя та часи Злої Відьми Заходу» () — роман американського письменника , опублікований у 1995 році з ілюстраціями Дугласа Сміта. Він є першим у серії , з трьома продовженнями: «Син відьми» (опублікований у вересні 2005 року), «Лев серед людей» (жовтень 2008 року) та «Зовні країни Оз» (листопад 2011 року).
Книга є переоповіддю подій роману Френка Баума «Дивовижний чарівник країни Оз» 1900 року, його продовжень й екранізації 1939 року. «Wicked» містить більше тем, орієнтованих на дорослих, а також часто оцінюється як похмуріша ревізіоністська версія. Книга представлена як біографія Злої Відьми Заходу, яка тут має ім'я Ельфаба.
Роман розповідає про життя Ельфаби від її народження, впродовж її соціального ізгойства, шкільних років, радикалізації та останніх днів. Магвайр показує традиційно лиходійну персонажку в співчутливому світлі, використовуючи її життєву подорож, щоб дослідити проблему зла та дебати між природою та вихованням, а також теми тероризму, пропаганди й мети існування.
У 2003 книга була адаптована як бродвейський мюзикл «Зла», який отримав премію «Тоні». Мюзикл був теж пізніше адаптований у двосерійний художній фільм, перша частина якого «Wicked: Чародійка» вийшла у листопаді 2024 року, а друга очікується в листопаді 2025 року.
Історія написання Магвайр почав міркувати про природу зла, живучи в Лондоні на початку 1990-х років. Він помітив, що хоча проблему зла досліджували з багатьох різних точок зору, ці точки зору рідко розглядалися у сукупності. Він задався питанням, чи для того, щоб викликати самовтілюване пророцтво, достатньо називати людину злою.Якби всі завжди називали вас поганим ім’ям, скільки б із цього ви інтерналізували? На яку кількість цього ви б сказали, гаразд, продовжуйте, я буду всім, чим ви мене називаєте, тому що я все одно не можу змінити вашу думку, тож навіщо намагатися. За чиїми мірками мені жити?Його також надихнуло вбивство Джеймса Балджера 1993 року, у якому й жертвою, і злочинцями були маленькі діти.Усі запитували: як ті хлопці могли бути такими лихими? Чи вони народилися злими, чи ж були обставини, які штовхнули їх до такої поведінки? Це привело мене назад до питання про зло, що мучить будь-кого, хто вихований як католик.
До того моменту Магвайр був виключно дитячим письменником, і мав труднощі з пошуком ефективного способу писати про зло, оскільки, на його думку, у дитячій літературі не було насправді злих персонажів. У тому, що він пізніше описав як «найбільше одкровення в моєму житті», Магвайр зрозумів, що насправді в дитячих книжках були лиході — однак зазвичай вони були написані як одновимірні типові персонажі, щоб викликати швидку емоційну реакцію юних читачів. Розмірковуючи, про кого писати, він уявив Злу Відьму Заходу, зіграну Маргарет Гамільтон у фільмі «Чарівник країни Оз» 1939 року, яка виголошує свою культову фразу: «Я дістану тебе, моя красуне, і твого маленького песика!»
Магвайр на все життя був зачарований «Чарівником країни Оз» — як оригінальним романом Баума, так і фільмом, який він дивився кожного року під час його щорічної трансляції. Він вирішив розповісти історію життя Злої Відьми, використовуючи ті самі широкі моральні послання, що й у романах Чарльза Діккенса.
Сюжет У Країні Оз дружина священослужителя Мелена Тропп народжує дочку Ельфабу. Ельфаба має зелену шкіру, гострі зуби, дику манеру поведінки та страх води. Книга детально описує важке дитинство Ельфаби, а потім після стрибка оповіді вперед у часі показує її в Університеті Шіз з її сусідкою по кімнаті Ґаліндою, яка піднімається соціальною драбиною та якій судилося стати Ґліндою.
Перебуваючи в Шізі, дві дівчини виявляють, що Оз сповнений політичної напруги. Директорка університету та одночасно озійський сірий кардинал Мадам Моррібль пропонує, щоб Ельфаба та Ґлінда працювали на неї з-за лаштунків, щоб допомогти стабілізувати політичну ситуацію в Озі. Віддаючи перевагу прямішим діям, Ельфаба та Ґлінда їдуть до Смарагдового міста, де вони зустрічаються з Чарівником та представляють свою справу. Коли Чарівник відкидає їхні занепокоєння, Ельфаба бере справи у свої руки. Вона починає переховуватись і приєднується до підпільної терористичної групи, що працює в Смарагдовому місті.
П'ять років потому Ельфаба знову зустрічається з колишнім однокурсником принцом Ф'єро, який тепер одружений і має трьох дітей, і вони починають заборонений роман. Поки Ельфаба робить спробу вбивства Мадам Моррібль, Ф'єро був схоплений у схованці Ельфаби та заарештований таємною поліцією Чарівника. Звинувачуючи себе в його захопленні, Ельфаба ховається в монастирі. Через сім років вона відвідує сім'ю Ф'єро в їхньому замку Кіамо Ко в надії отримати їхнє прощення. Вона бере з собою хлопчика на ім’я Ліір, її сина від Ф'єро. Сім'я Ф'єро дозволяє їй залишитися як гості, але його дружина Саріма відмовляється вислухати її вибачення. Перебуваючи там, Ельфаба знаходить Ґріммері, книгу заклинань і магії, і починає вивчати чаклунство, отримуючи репутацію відьми.
Батько Ельфаби просить її допомогти з її сестрою Нессарозою, яка також стала відьмою і зайняла спадкове місце Ельфаби як правительки Манчкінленду. Втомлена від того, що її використовують як пішака в планах інших людей і не зацікавлена в правлінні, Ельфаба натомість відмовляється від своїх претензій. Нессароза обіцяє віддати Ельфабі її зачаровані срібні черевики після смерті. Коли Ельфаба повертається до Кіамо Ко, вона виявляє, що війська Чарівника ув'язнили родину Ф'єро.
Сім років після цього, буря відвідує Манчкінленд, скидаючи фермерський будинок на Нессарозу і вбиваючи її. Пасажирами будинку є маленька дівчинка на ім’я Дороті Ґейл та її песик Тото. Незабаром після смерті Нессарози, Ельфаба та Ґлінда вперше за багато років возз'єднуються. Дізнавшись, що Ґлінда відіслала Дороті з туфлями Нессарози, та побоюючись, що їхня сила може розпалити громадянську війну в Манчкінленді, Ельфаба розлютилася, оскільки туфлі належали їй по праву. Вона боїться, що взуття потрапить до рук Чарівника, який може використати їх для подальшого просування своєї влади та політичного плану.
Ельфаба зустрічається з Чарівником, щоб благати про звільнення родини Ф'єро в обмін на Ґріммері. Чарівник пояснює, що він убив їх усіх, крім дочки Ф'єро, Нор, яку він тримає як рабиню. Він пояснює, що походить з іншого світу, того самого світу, з якого походить книга, і не пов'язаний законами країни Оз. Потім Ельфаба розшукує літню Мадам Моррібл щоб завершити вбивство, яке їй не вдалося роками раніше, але виявляє, що вона померла всього за кілька хвилин до прибуття Ельфаби. Після того, як Ельфаба побила тіло старої, вона дізнається з Годинника Дракона Часу, що Чарівник є її біологічним батьком, що робить її дитиною двох різних світів і, таким чином, приреченою ніколи нікуди не вписуватися. Вона повертається до Кіамо Ко, і Ліір повідомляє їй, що дізнався від солдатів, розміщених неподалік, що Чарівник відправив Дороті та її супутників у місію вбити Ельфабу.
Коли Дороті та її друзі прибувають до Кіамо Ко, вона каже Ельфабі, що хоча Чарівник і послав її з наказом «вбити Злу Відьму Заходу», Дороті прийшла вибачитися за вбивство Нессарози. Розлючена тим, що Дороті просить вибачення, в якому їй самій було відмовлено, Ельфаба махає палаючою мітлою в повітрі та ненавмисно підпалює її спідницю. Дороті кидає на неї відро води, щоб врятувати її, не підозрюючи, що в Ельфаби алергія на воду. Вода розтоплює її.
Дороті повертається до Чарівника із зеленою пляшкою, в якій він впізнає зілля, яким він накачав Мелену роки тому. Він поспішно залишає Смарагдове Місто і вирушає у свій світ за кілька годин до того, як його мав скинути та вбити державний переворот. Книга закінчується пануванням політичного хаосу над країною Оз.
Головні персонажі Ельфаба Тропп: головна героїня книги, зеленошкіра дівчина, яка пізніше стане відомою як Зла відьма Заходу. Пізніше в книзі з'ясовується, що вона є дочкою Чарівника. Зла Відьма Заходу не має імені в оригінальних романах Баума; Магвайр отримав ім'я «Elphaba» від ініціалів Баума англійською, LFB. Ґалінда Ардуенна Апланд (пізніше Ґлінда): сусідка по кімнаті Ельфаби в університеті Шіз, яка згодом стає Доброю відьмою Півночі. Спершу вона ненавидить Ельфабу, але згодом вони стали близькими друзями. Нессароза Тропп: молодша сестра Ельфаби, яка згодом стає відомою як Зла відьма Сходу. Нессароза народилася без рук. Вона надзвичайно вродлива і її люблять більше, ніж Ельфабу, через що Ельфаба починає на неї ображатися. Ф'єро Арджікі: принц племені Арджікі. Він зустрічає Ельфабу в Шізі і пізніше заводить із нею роман, коли вона бере участь у русі опору проти Чарівника країни Оз. Дивовижний чарівник країни Оз: головний антагоніст книги. Чарівник — це людина, яка прилетіла в Оз із Землі на повітряній кулі. Спочатку він шукав книгу заклять Ґріммері, але виявив, що може організувати державний переворот і взяти владу у свої руки. Мадам Моррібль: директорка Крейдж-Голлу університету Шіз, який відвідують Ельфаба та Ґалінда, і є закулісним сірим кардиналом в озійській політиці. Доктор Ділламонд: наставник Ельфаби та її улюблений професор у Шіз. Козел, який пізніше був убитий під час кампанії Чарівника проти розумних тварин. Мелена Тропп: мати Ельфаби, Нессарози та їх брата Шелла. Фрекспар: чоловік Мелени, мандрівний священнослужитель. Шелл: молодший брат Ельфаби й Нессарози.
Теми
Природа зла За словами автора Магвайра, «Wicked» — це насамперед про розуміння того, хто зазнає остракізму. «The Gazette» назвала «Wicked» «розповіддю-застереженням... про те, що стається, коли ми, як суспільство, вирішуємо наліпити ярлик зла на будь-кого, хто відрізняється від норми».
Перед написанням «Wicked» Магвайр зацікавився вивченням природи зла з точки зору людини, яку вважають злом. Він помітив, що хоча Баум навмисно уникав використання традиційних казкових персонажів у написанні оригінального роману, Зла відьма Заходу була єдиним винятком — її було зображено як стереотипну постать «відьми у своєму замку», з єдиною визначальною рисою характеру — злочестивістю.
У романі порушується питання про те, чи є зло вродженим, чи набутим. Ельфаба, незважаючи на знатне походження, є ізгоєм суспільства, що змушує її сумніватися, наскільки ж вона насправді має владу над власним життям.
Пропаганда й тероризм Пишучи для «The American Experience», Ребекка Вініон назвала «Wicked» «широкими роздумами про владу та політику». Магвайр зауважив схожості між словами «злий» і «Гітлер», назвавши «невипадковим» те, що він обрав саме таку назву для своєї книги. Він згадав, як у 1991 році прочитав газетний заголовок, у якому Саддама Хусейна порівнювали з Адольфом Гітлером, і на власні очі відчув емоційну силу пропаганди. Магвайр «вирішив розглянути мову та пропаганду, що використовувалася для направлення грубої сили проти окремих осіб або меншин, які могли виступати проти війни». У книзі одна з головних частин плану Чарівника стосується підкорення розумних Тварин, і мадам Моррібль просуває цю ідею, використовуючи тип моралізаторської поеми під назвою «придушення». Ельфаба миттєво наскрізь бачить пропаганду такою, якою вона є.
«Tor» зазначив, що тероризм, що скоюється як державою, так і проти неї, відіграє значну роль у другій половині книги. Чарівник утримує схожу на СС таємну поліцію Гейл Форс, яка використовує насильство, щоб втілити у життя його тоталітарний замисел. Ельфаба так само використовує тероризм для боротьби із ними, хоча вона ухиляється від нападів на дітей.
Сенс життя Магвайр, католик усе своє життя, пам’ятав черниць, які викладали в католицьких школах у його дитинстві в Олбані, штат Нью-Йорк. Він захоплювався їхньою цілеспрямованістю та відданістю своїй справі, та говорив, що їхня чесність і незбагненність зробили їх відьмами в його сприйнятті.
Ельфаба відкриває власне призначення під час студентства в Університеті Шіз, де вбивство її улюбленого професора, доктора Ділламонда, надихає її доєднатися до справи захисту прав тварин. З ходом історії вона поглиблює відданість своїй справі, та стає політичним вигнанцем за свої переконання.
Ревізіонізм