Хитрово Яків Тимофійович ( 1675) — московський військовий і державний діяч, думний дворянин і воєвода часів московського царя Олексія Михайловича. Учасник війни Московії з Річчю Посполитою 1654—1667 років. Брав участь у придушенні низки бунтів.

Син дворянина Тимофія Климентійовича Хитрово.

Життєпис В 1634 Яків Хитрово, отримавши поранення в Смоленській війні у боях під Смоленськом, отримав в нагороду за службу помісний оклад 400 чвертей і 10 рублів грошима. Був воєводою в Єфремові (1645), Інсарі (1648) і Карпові (1652). У 1653 році Яків Хитрово був серед дворян, які супроводжували до Річі Посполитої «великих послів» князя Бориса Репніна та Богдана Хитрово. У 1654—1655 роках брав участь у походах московського царя Олексія Михайловича на Велике князівство Литовське, під час яких був вдруге поранений.

У 1656 був городовим воєводою ЗмієваКоловрат-Бутенко Ю. А. Уточнение даты основания Змиева // Змиевское краеведение. — 2017. — № 1. — С. 3-8., в якому згідно з указом царя Олексія МихайловичаПолное собрание законов Российской империи. — СПб., 1830. — Т. I. С 1649 по 1675. — С. 376—377., почав будівництво будівництво фортеці. У 1659 році Яків Хитрово був відправлений разом з окольничим князем Дмитром Олексійовичем Долгоруковим був призначений на воєводство в Казань, де знаходився до 1661 року.

Будучи учасником війни Московії з Річчю Посполитою (1654—1667 роки), в 1661 році Яків Тимофійович Хитрово був відісланий разом з Іваном Севастяновичем Хитрово (Великим) воєводою на Дон для боротьби з кримськими татарами. На той час склалася ситуація, що після смерті кримського хана Ісляма III, його наступник Мехмед IV укладає союз з Річчю Посполитою. Почавши бойові дії вдало, воєвода Яків Хитрово захопив кілька татарських улусів, але потім потрапив у полон, з якого звільняється через півтора місяця.

В 1664 році Яків Хитрово був підвищений до думного дворянина і відправлений на воєводство до Полтави. У 1668 році, придушуючи повстання запорожців, руйнує і заново відбудовує на старому місці місто Кременчук.

У 1669 році, будучи воєводою в Тамбові, Яків Хитрово за царським указом наказав описати весь хліб, зібраний в Тамбовському повіті, обмолотити його і доставити в Тамбов, склавши його в житниці та комори «на випадок приходу військових людей».

Придушення повстання Степана Разіна Наприкінці 1670 бере участь в придушенні повстання Степана Разіна у Тамбові, Моршанську та Керенську. 11 жовтня Яків Тимофійович Хитрово виступив із Тамбова з військом (2670 осіб) проти бунтівників. Тим часом у селі Печенищах, на околицях Шацька, зібрався великий повстанський загін під проводом Тимофія Мещерякова, до якого приєдналися збіглі тамбовські козаки і солдати. З Печенищ бунтівники перейшли в село Алгасове і стали там табором, розоряючи в околицях і закликаючи місцевих селян переходити на їхній бік. 22 жовтня Яків Хитрово обложив обоз повсталих, наказавши спалити і розорити село Алгасове. Наступного дня, 23 жовтня, лідери бунтівників запросили помилування. Яків Хитрово привів козаків і солдатів до присяги і відпустив їх у Тамбов. Однак Тимофій Мещеряков не пішов на царську службу і незабаром зібрав новий загін бунтівників.

11 грудня Яків Хитрово виступив з Шацька на Керенськ, який нещодавно був захоплений заколотниками. На шляху до Керенська, у селі Ачадове, тамбовський воєвода мав бій із повстанцями. За допомоги загону смоленської, більскої і рославльської шляхти під командуванням полковника Дениса Швийковського, Яків Хитрово розгромив бунтівників, які змушені були здатися. «Полковник Денис Швийковський зі своєю смоленською, більською і рославською шляхтою приступали до села жорстокими нападами, не шкодуючи голів своїх, приїжджали до злодійського обозу, на злодійських людей на піку, піку сікли і обоз ламали; багато шляхти було поранено важкими ранами, пробиті наскрізь піками та рогатинами, інші з пищалей та луків прострілені». Після цього загони Хитрово звільнили Керенську фортецю. Полковник Д. Швийковський вступив до Керенська без бою. Незабаром після цього Яків Хитрово був відкликаний з Тамбова до Москви, а на його місце був присланий новий воєвода, стольник князь Борис Юхимович Мишецький.

Останні роки служби 22 січня 1671 року думний дворянин Яків Тимофійович Хитрово був присутній на другому весіллі царя Олексія Михайловича з Наталією Кирилівною Наришкіною, а 19 березня обідав у царя разом з іншими воєводами, які брали участь у придушенні разинського повстання. Отримав у нагороду шубу під золотим атласом, його грошовий оклад було збільшено.

Вже в 1672 році Яків Хитрово посилається до Сибіру, на Урал, щоб побудувати місто на річці Тасмані і на пошуки срібної руди. Його товаришем (заступником) було призначено його ж сина Бенедикта Яковича Хитрово, для пошуків срібла також були відправлені майстри та служиві іноземці. Яків Хитрово повіз із собою багато гармат, пищалів, пороху та свинцю. Орні селяни з царських володінь доставляли до Уралу хлібні запаси, скарбницю, все необхідне видобутку руди і ліс для будівництва фортеці. Для будівництва та охорони нового міста були надіслані виборні з усіх міст діти боярські, рейтари і солдати. У 1673 році Яків Тимофійович Хитрово писав верхотурському воєводі Хрущову про надсилання до Чусовської слободи керманичів і гребців на струги, для відправлення «рудознатців» річками Срібною та Усве. Проте це підприємство закінчується невдало. Протягом двох років срібну руду безуспішно шукали по річці Тобол, в Кузнецькому острозі, на Червоному Яру, в Томському повіті. Після невдалих пошуків уряд наказав Якову Хитрово повернутися до Москви, розпустити по будинках служивих людей, спалити побудоване місто на Уралі, а боєприпаси відправити до Тобольську.

В 1674 Яків Тимофійович Хитрово був вдруге призначений воєводою на Дон разом з князем Петром Івановичем Хованським. Після прибуття на воєводство Яків Хитрово став сваритися з колишнім воєводою Іваном Севастяновичем Хитрово. 25 лютого 1675 року на його місце був призначений князь Іван Михайлович Кольцов-Мосальський.

Наприкінці 1675 року воєвода Яків Тимофійович Хитрово помер, невдовзі після повернення на Дон.

Примітки

Посилання

Джерела

Хитрово Яков Тимофеевич // Русский биографический словарь: В 25 т. / А. А. Половцов. — М., 1896—1918. — Т. «Фабер — Цявловский». — С. 336