Міфофітоніми (від грец. μῦθος — міф, φυτόν — рослина, ὄνυμα — ім'я) — власні назви рослин, яких не існує, але людина уявляла їх реальнимиПодольська Н. Загальна теорія власного імені / ред. А. Суперанська. 2-ге вид. 1988. 189 с.  . Це різновид міфонімів — позначень будь-якої сфери ономастичного простору, створених фантазією людей. До найвідоміших прикладів українських міфофітонімів належать розрив-трава, червона рута, цвіт папороті, переліт-трава, плакун-трава та євшан-зілля.

Походження Походження міфофітонімів є складним процесом, який включає творчу уяву людей та вплив культурних, соціальних і історичних факторів. Існує два основні способи виникнення міфофітонімів:

Цілковито вигадані назви — створені людською уявою та існують лише в усному вияві (переліт-трава, плакун-трава) Назви реальних рослин із магічними властивостями — походять від реальних рослин, які за певних умов набувають магічних характеристик (дурман, квіт папороті)

В українській традиції переважають міфофітоніми, які означають реальні рослини, які під впливом певних чинників (дня збирання, способу збирання чи після заклинання) набувають магічних і лікувальних властивостей.

Культурне значення Перші згадки про міфофітоніми відносяться до стародавніх часів. У деяких культурах рослини забезпечували зв'язок між богами та людьми, в інших були символом плодючості, більшості приписували лікувальні властивості.

Приклади з різних культур Північноамериканська культура: «місячна квітка», яка росте тільки на повному місяці та має магічні властивості.

Кельтська культура: «живе золото» — рослина, що могла бути знайдена тільки в північних країнах у певний день.

Міфофітоніми відіграють важливу роль у народній культурі, створюючи особливий світ магії та фольклору, відображаючи цінності та переконання народу.

Використання в літературі та мистецтві В українській літературі згадки про міфофітоніми зустрічаються у легендах, переказах і найчастіше у казках. Міфофітоніми не тільки допомагають створювати казковий світ та описувати казкові персонажі, а й відображають українське народне уявлення про світ та його міфологію.

Назви ірреальних рослин часто використовують у фантастичних творах, фільмах та живописі. Автори або придумують власні міфічні рослини, або запозичують їх із фольклору.

Міфофітоніми в українській культурі

В українській культурі приклади міфофітонімів:

Квітка Папороті: згадується в українському фольклорі, яку зазвичай збирали в ніч на Івана Купала. «З давніх-давен відомо, що квітка папороті має чудодійну силу»; «Наблизившись до папороті, йому стали ввижатись злі духи і чорти. А сіре листя папороті стало золотим. Але хлопець не злякався. В момент цвітіння квітки, як палаючим вогнем, хлопця з величезною силою відкинуло вбік і він знепритомнів»; «Але хлопець наполягав на своєму і скільки йому б не прийшлось шукати квітку папороті, він неодмінно її зірве, і стане багатим і щасливим». Євшан-зілля: символ пам’яті та туги за Батьківщиною. «І взяв боярин Марко євшан-зілля і дав посвятити попови, а коли зі звареного зілля випив напій, заболіла його голова важко-важко, в очах темно-темно». «Євшан-зілля затуманило йому голову!». Дурман, дурман-зілля: символізує несамовитість та має силу позбавляти розуму. «От і зараз, перемішуючи у котлі траву дурман, здатну викликати видіння та довгий сон, марить відьма тим юнаком, який навіть не здогадується про її існування». «Ворожка дала її дурману-зілля і сказала, що воно зробить Івана дурником. Розум відбере у нього, і він перейде на кінець вусів». Розрив-трава: має силу, здатну розривати кайдани, відмикати замки та знаходити скарби. «…як-то раніше була розрив-трава чудодійна, мав ту траву і пішов до царівни попереду….» Переліт-трава: може переміщатися з місця на місце, є повір'я, що той, хто її знайде, буде щасливим і також її цвіт нібито світиться, як зірка. «…обіцяючи в ніч на Івана Купала знайти для неї переліт-траву, барвисту як веселка, що вночі світиться зоряним сяйвом»; «Від цих слів відьма здригається – адже немає нічого кращого для чародійки за переліт-траву. Найбажаніша мрія усіх відьом, зірвавши її, станеш навіки щасливим»; Червона рута: міфічна квітка з карпатських легенд, яка за повір'ями зацвітає червоним цвітом лише раз на кілька років. Згідно з повір'ями, дівчина, яка знайде й подарує її хлопцю, приворожить його на вічне кохання. Образ став широко відомим завдяки народному фольклору та пісні Володимира Івасюка.

Примітки