Оле́г Вале́рійович Лазоре́нко ( 11 травня 1970, Харків) — український фізик, спеціаліст з методів обробки сигналів. Професор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, доктор фізико-математичних наук (2010).

Біографія Народився 11 травня 1970 у Харкові в родині військовослужбовця. 1987 року закінчив з золотою медаллю закінчив школу селища Озерне в Житомирському районі. 1993 року з відзнакою закінчив радіофізичний факультет Харківського державного університету за спеціальністю «радіофізика та електроніка». Його дипломна робота називалась «Розробка елементів моделі нелінійних явищ в навколоземному середовищі, викликаних потужним радіовипромінюванням».

1996 року вступив до аспірантури кафедри космічної радіофізики Харківського державного університету. Одночасно з навчанням в аспірантурі викладав у школах: 1997 року був вчителем фізики в середній школі № 91 м. Харкова, а в 1997—2000 роках — вчителем фізики, математики й інформатики в Харківському приватному колегіумі. 1999 року у спеціалізованій вченій раді Інституту радіофізики та електроніки захистив кандидатську дисертацію на тему «Поширення надширокосмугових радіосигналів у навколоземному космічному просторі»Лазоренко Олег Валерійович, Фізичний факультет Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Від 2000 року працював у Харківській філії Міжнародного слов'янського університету. Спочатку був там старшим викладачем, а 2001 року став доцентом кафедри міжнародної інформації. У 2001—2007 був деканом факультету міжнародних відносин Міжнародного слов'янського університету.

У 2004—2016 роках працював у Харківському університеті радіоелектроніки. Спочатку був доцентом кафедри фізики. Потім у 2007—2009 навчався в докторантурі за спеціальністю «радіофізика». 2010 року у спеціалізованій вченій раді Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна захистив дисертацію доктора фізико-математичних наук на тему «Сучасні методи аналізу та обробки надширокосмугових процесів». У 2010—2013 роках працював професором кафедри фізики Харківського університету радіоелектроніки, а в 2013—2016 роках — завідувачем цієї кафедри.

Від 2010 року професор кафедри вищої математики фізичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (за сумісництвом). Від 2016 року завідувач кафедри загальної фізики фізичного факультету. Від 2021 поєднує цю посаду з посадою професора кафедри космічної радіофізики (за сумісництвом).

Наукові дослідження До 2000 року Лазоренко займався моделюванням дисперсійних спотворень у надширокосмугових сигналах, поширюваних у середовищах з дисперсією, таких як міжпланетний простір або магнітосфера й іоносфера Землі. Пізніше він вивчав задачі створення нових типів надширокосмугових сигналів, виявлення таких сигналів на фоні завад, аналізував конкретні природні та штучні сигнали, досліджував нові методи часо-частотного аналізу надширокосмугових сигналів і створював програмне забезпечення для такого аналізу. Зокрема, розвивав методи системного спектрального аналізу, адаптивного перетворення Фур'є, вейвлет-аналізу, нелінійних перетворень Вігнера і Чої—Вільямса, нелінійних інтегральних перетворень класу Коена. Спільно з Леонідом Черногором написав монографіїю «Надширокосмугові сигнали і процеси».

Викладання

Лазоренко багато викладає у вищих навчальних закладах. У Харківському національному університеті радіоелектроніки він вів курс «Фізика», у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна — «Методи математичної фізики», у Міжнародному слов'янському університеті — курси «Лінійна алгебра й аналітична геометрія», «Математичний аналіз», «Теорія ймовірностей і математична статистика», «Міжнародні інформаційні технології», «Інформаційні війни». Спільно з Леонідом Черногором створив збірник задач з курсу «Нелінійна радіофізика».

Зацікавлення Грає в шахи, має звання кандидата в майстри спорту (1990).

Відзнаки

Член-кореспондент Академії наук прикладної радіоелектроніки (2008).

Основні праці

Книги Нелинейные явления в радиофизике: Сборник задач. Харьков, 1998 Сверхширокополосные сигналы и процессы. Харьков, 2009 Информационная безопасность: методы шифрования. Кн. 7. Москва, 2011

Вибрані статті

Примітки

Література

Посилання