Бернгард Йозеф Марія фон Гарц (; 12 квітня 1862, Регенсбург — 20 серпня 1944, Дорфен) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал піхоти Баварської армії.

Біографія Гарц походив з родини, яка була зведена в дворянство в 1825 році. Він був сином баварського оберстлейтенанта Леонарда фон Гарца та його дружини Гільдегарт, уродженої Ліцлькірхнер. Його батько востаннє служив у 13-му піхотному полку.

Після відвідування кадетського корпусу Гарц був призначений до піхотного лейбполку Баварської армії. Він закінчив Мюнхенську військову школу, а з 1887 року служив ад'ютантом 3-го батальйону. З 1892 по 1895 рік Гарц навчався у Військовій академії, що дало йому кваліфікацію Генштабу.Othmar Hackl: Die Bayerische Kriegsakademie (1867—1914). C.H. Beck'sche Verlagsbuchhandlung, München 1989, ISBN 3-406-10490-8, S. 463. Він командував 12-ю ротою з березня 1897 року, потім у 1899 році перевівся до Центрального апарату Генштабу, а пізніше того ж року — до Генштабу 1-го армійського корпусу. У 1900 році його перевели до Військового міністерства. Там Гарц працював у Департаменті загальних армійських справ. Він також був членом Вищої екзаменаційної комісії для кандидатів на вищу військову адміністративну службу. Служачи в Генеральному штабі 5-ї дивізії в Нюрнберзі в 1903/04 році, а потім знову перевівся до Центрального апарату Генерального штабу та був відряджений до Великого Генштабу в Берліні. Протягом двох років Гарц також служив позаконтрактним військовим членом Баварського сенату при Імперському військовому дворі. Зберігши своє командування у Великому Генштабі, 28 серпня 1906 року його перевели до піхотного лейбполку командиром батальйону. 1 жовтня 1906 року він повернувся на дійсну службу та протягом року командував 3-м батальйоном. Згодом його призначили начальником відділу в Центральному офісі Генштабу та відрядили назад до Великого Генштабу в Берліні. 24 січня 1910 року йому було доручено командування піхотним лейбполком, а 26 березня 1910 року затверджений на посаді. Звільнений від цього командування 30 вересня 1912 року, Гарц був згодом призначений командиром 2-ї піхотної бригади. 27 березня 1913 року він відмовився від командування бригадою та знову був відряджений до Генштабу в Берліні. Таким чином, Гарц був одним із відносно небагатьох баварських генералів, яких неодноразово відряджали туди.Othmar Hackl: Die Bayerische Kriegsakademie (1867—1914). C.H. Beck'sche Verlagsbuchhandlung. München 1989. ISBN 3-406-10490-8. S. 258.

З початком Першої світової війни Гарца відкликали до Мюнхена та призначили генерал-квартирмейстером 6-ї армії. На цій посаді він брав участь у прикордонних сутичках та битві при Лотарингії. Після цього його перевели до Генштабу. 7 вересня 1915 року призначений командиром 2-ї піхотної дивізії. Він керував цією дивізією на Західному фронті, зокрема у битвах під Ла-Бассе та Аррасом, під Верденом та на Соммі. Хоча формально Гарц все ще командував цією дивізією до 8 лютого 1917 року, 25 січня 1917 року був призначений баварським військовим повноважним представником у Великому Генштабі. Він був звільнений з цієї посади 6 квітня 1918 року та виконував обов'язки командувача 57-го генерального командування особливого призначення до 10 травня 1918 року. Призначений командувачем, Гарц брав участь у окопній війні в Шампані до кінця війни.

Після Комп'єнського перемир'я 13 грудня 1918 року Гартц був звільнений з командування та вийшов у відставку 11 серпня 1919 року.

Сім'я Гарц одружився з Пауліною Бензіно 2 серпня 1894 року. У пари народилися син і дочка.

Звання

Фенріх портупеї (6 серпня 1881) Другий лейтенант (9 квітня 1884) Перший лейтенант (13 червня 1892) Гауптман (17 березня 1897) Майор без патенту (28 жовтня 1903) — отримав патент 21 вересня 1904 року. Оберстлейтенант (11 вересня 1907) Оберст (7 березня 1910) Генерал-майор (1 жовтня 1912) Генерал-лейтенант (19 травня 1915) Генерал піхоти запасу (11 серпня 1919)

Нагороди

Орден Вранішнього Сонця 5-го класу (Японська імперія; 21 лютого 1901) Китайська медаль в сталі (10 травня 1901) Орден «За військові заслуги» (Баварія) лицарський хрест 2-го класу (18 грудня 1902) 3-го класу (8 березня 1910) 2-го класу з мечами (7 вересня 1914) 1-го класу з мечами (28 лютого 1918) Медаль принца-регента Луїтпольда (12 березня 1905) Орден Червоного орла 4-го класу (21 січня 1906) 3-го класу (27 травня 1909) 2-го класу (13 грудня 1916) зірка до ордена 2-го класу (1 січня 1918) Орден Альберта (Саксонія) командорський хрест 2-го класу (28 липня 1911) командорський хрест 1-го класу з мечами (8 грудня 1914) Орден Святого Михайла (Баварія), почесний хрест (27 жовтня 1911) Орден Залізної Корони 2-го класу (Австро-Угорщина; 13 лютого 1912) Орден «За заслуги» Баварської корони, лицарський хрест (30 грудня 1913) Залізний хрест 2-го класу (16 жовтня 1914) 1-го класу (14 листопада 1914) Орден Вюртемберзької корони, командорський хрест з мечами (17 грудня 1914) Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг) (21 серпня 1915) Військовий хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург) 2-го класу (21 серпня 1915) Медаль «За відвагу» (Гессен) (21 серпня 1915) Галліполійська зірка (Османська імперія; 12 травня 1917) Орден «За хоробрість» 1-го ступеня з мечами (Третє болгарське царство; 24 серпня 1917) Хрест «За вислугу років» (Баварія) 1-го класу (15 листопада 1917) Почесний хрест ветерана війни з мечами

Примітки

Література Othmar Hackl: Die Bayerische Kriegsakademie (1867—1914). C.H. Beck'sche Verlagsbuchhandlung, München 1989, ISBN 3-406-10490-8, S. 462f. Max Spindler (Hrsg.), Walter Schärl: Die Zusammensetzung der Bayerischen Beamtenschaft von 1806 bis 1918. Verlag Michael Laßleben, Kallmünz/Opf. 1955, S. 255.

Посилання Гарц на сайті The Prussian Machine.