Німецько-палестинські відносини — це відносини між Федеративною Республікою Німеччина і Державою Палестина. ФРН не визнає Палестину дипломатично(див.: Міжнародне визнання Палестини). Проте Німеччина має своє представництво в Рамаллі, а також палестинську місію в Берліні. Між обома суспільствами існує ряд численних зв'язків, і Німеччина надає свою підтримку в економічній сфері палестинським територіям через партнерства в галузі розвитку. Німеччина дипломатично віддана ідеї про створення двох держав і в минулому виступала посередником в арабо-ізраїльському конфлікті.

Історія німецько-палестинських відносин

З 1840 року в Палестині існувало прусське консульство, яке пізніше перейшло в руки до Німецької імперії. Наприкінці 19 століття євреї з німецькомовних країн також почали мігрувати до Палестини, щоб поширити сіоністське бачення Теодора Герцля. Також у цей час у Палестині виникли кілька християнських німецьких колоній тамплієрів. На піку свого розвитку громада тамплієрів у Палестині налічувала понад 2000 осіб. Під час Першої світової війни Османська імперія, яка тоді контролювала Палестину, об'єдналася з Німеччиною та її союзниками. Після поразки Центральних держав Ліга Націй надала Британії мандат на управління Палестиною, і Німеччина не мала офіційних відносин з цією територією, а ж до 1926 року. До того часу німецьке представництво здійснювало іспанське консульство. Прихід до влади Адольфа Гітлера в Німеччині в 1933 році призвів до хвилі еміграції німецьких євреїв, багато з яких шукали притулку в Палестині та приєдналися до поселенців, які вже там проживали. Великий муфтій Єрусалиму, Мухаммед Амін аль-Хусейні, тісно співпрацював з нацистами в 1930-х роках, а також жив у Німеччині. Тут він поширював нацистську пропаганду в арабському світі та закликав арабів до підтримки німців. Нацистська Німеччина також підтримувала повстання палестинців проти британської колоніальної держави шляхом надання їм коштів та зброї. Після поразки Німеччини аль-Хусейні втік до Єгипту та втратив статус лідера руху за незалежність Палестини, але його антисемітські та антисіоністичні ідеї досить сильно вплинули на пізніші рухи.

Західна Німеччина У 1965 році, через двадцять років після закінчення Другої світової війни, Федеративна Республіка Німеччина (ФРН) встановила дипломатичні відносини з Ізраїлем, що призвело до розриву відносин з ФРН з боку арабських держав. Шестиденна війна (яку Spiegel називає «бліцкригом Ізраїлю») призвела до широкого руху солідарності з боку німецьких лівих щодо палестинців та Організації визволення Палестини (ООП). Як західнонімецькі ліві екстремісти, так і неонацисти співпрацювали з палестинськими групами. Німецькі праві екстремісти, такі як Віллі Восс, допомагали у вбивстві ізраїльської олімпійської команди на Олімпіаді 1972 року в Мюнхені. Пізніше Восс став членом ООП у Лівані, перш ніж перейти на бік ЦРУ. Фракція Червоної Армії також підтримувала тісні зв'язки з палестинськими групами, що поширювалося на спільні стратегічні документи та тренувальні табори. У 1976 році німецькі ліві екстремісти разом із палестинськими терористами захопили літак Air France, що прямував з Тель-Авіва до Парижа. В рамках операції «Ентеббе» заручників звільнили ізраїльські спецпідрозділи в аеропорту Ентеббе. Близькосхідний конфлікт сильно поширювався у ЗМІ у Західній Німеччині, а з 1970-х років ООП мала офіс у Німеччині. Канцлер Німеччини Гельмут Коль висловився на підтримку палестинської держави у 1980-х роках.

Східна Німеччина

Німецька Демократична Республіка (НДР) була однією з перших, хто підтримав палестинців. У березні 1968 року НДР висловилася на підтримку «відновлення законних прав арабо-палестинського народу», відстоюючи такі позиції набагато раніше своїх ідеологічних союзників з Москви. У вересні 1973 року лідера ООП Ясіра Арафата прийняв Еріх Хонеккер у Східному Берліні, і в Східному Берліні було створено представництво ООП, якому в 1982 році було надано дипломатичний ранг посольства. У тлумаченні НДР палестинці були серед народів, пригноблених західним імперіалізмом, які вели антиколоніальну визвольну боротьбу, цієї точки зору дотримувалися також деякі західнонімецькі ліві. У 1980-х роках, попри дружбу між Арафатом і Хонеккером, відбулося дистанціювання від ООП, коли НДР стала на бік сирійського диктатора Хафеза аль-Асада, який ворогував з Арафатом. НДР підтримувала ООП, а пізніше й інші палестинські групи шляхом їхнього безпосереднього фінансування, а також наданням зброї, а також навчала бійців. 22 червня 1990 року перша вільно обрана Народна палата ухвалила заяву, в якій вибачилася «у всіх формах за антиізраїльську та антисіоністську політику, що практикувалася в цій країні протягом десятиліть».

Після возз'єднання Німеччини

Після мирної угоди в Осло 1993 року та створення Палестинської автономії відносини з возз'єднаною Німеччиною були поставлені на нову основу. Кілька німецьких фондів почали активно діяти в Палестині, а між німецькими та палестинськими містами були підписані угоди про партнерство. У 2001 році міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер виступив посередником між Ясіром Арафатом та прем'єр-міністром Ізраїлю Аріелем Шароном. Німеччина неодноразово виступала за зниження напруження в конфлікті між Палестиною та Ізраїлем та підтримувала рішення щодо створення двох окремих держав. Однак Німеччина відмовилася визнати Державу Палестина, яку на противагу визнають понад дві третини держав-членів ООН. Однак у минулому уявна близькість Німеччини до позицій Ізраїлю часто призводила до розчарування з боку палестинців. З 2010-х років Німеччина проводить проізраїльську та антипалестинську зовнішню політику.

У 2023 році повідомлялося, що Німеччина «придушує» палестинську солідарність, яка загострилася з початку війни в Газі. 6 листопада 2024 року німецький парламент ухвалив законопроєкт під назвою «Ніколи більше не буде: захист, збереження та зміцнення єврейського життя в Німеччині», який був розкритикований експертами-юристами, групами громадянського суспільства та відомими єврейськими інтелектуалами. Німеччина, Amnesty International, заявила, що законопроєкт «не тільки не досягає цієї мети [захисту єврейського народу], але й викликає побоювання щодо серйозних порушень основоположних прав людини та правової невизначеності».

У грудні 2024 року відкритий лист підписали 4600 осіб, вимагаючи від Німеччини «ефективно та негайно припинити свою співучасть у жахливих злочинах, скоєних Ізраїлем у Палестині». Листа було доставлено канцлеру Німеччини Олафу Шольцу, віце-канцлеру Роберту Габеку та міністру закордонних справ Анналені Бербок.

У квітні 2025 року було оголошено, що імміграційні органи землі Берлін намагаються депортувати чотирьох іноземних резидентів за звинуваченнями, пов'язаними з їхньою участю в пропалестинських протестах, зокрема зі спробою насильницького захоплення Вільного університету Берліна. Дві депортації були наразі зупинені судом.

Економічні відносини Двосторонній торговельний обмін відіграє досить незначну роль, обсяг якого склав 103 мільйони євро (2021). Однак Німеччина є важливим партнером у наданні допомоги розвитку, надаючи допомогу в розмірі майже 60 мільйонів євро на рік, при цьому Німеччина приділяє особливу увагу створенню проєктів для сприяння зайнятості. Крім того, Німеччина надає допомогу у відбудові сектору Газа та тісно співпрацює з палестинською владою з питань водопостачання, санітарії та управління відходами. Німеччина є партнером Агентства ООН з допомоги палестинським біженцям та організації робіт. У 2021 році Німеччина пожертвувала 150 мільйонів євро на підтримку палестинських біженців.

Культурні зв'язки Існують численні контакти в галузі культури. Інститут Гете керує спільним франко-німецьким культурним центром у Рамаллі разом з Французьким інститутом. Німецька академічна служба сприяє обміну студентами, а в академічній сфері існує тісна співпраця між університетами обох країн. Численні приватні спонсори проводять культурну роботу в Палестині, а разом зі школою Шмідта у Східному Єрусалимі та школою Таліти Кумі в Бейт-Джалі в Палестині діють дві німецькі школи. Німеччина також бере участь в археологічних та історичних дослідженнях у регіоні, що має давні традиції.

Палестинська громада в Німеччині(Palästinensische Gemeinde in Deutschland) і Німецько-палестинське товариство(Deutsch-palästinensische Gesellschaft) є двома організаціями, які сприяють двостороннім культурним відносинам, а також виступають групами палестинців у Німеччині. Перший фігурував у звітах Verfassungsschutz і вважається близьким до ХАМАС.

Міграція У Німеччині є велика палестинська громада, чисельність якої складає близько 100 000 осіб. Багато з них мешкають у районі Нойкельн, що в Берліні. Перші палестинці з'явилися в Німеччині в 1960-х роках, а після початку громадянської війни в Лівані в 1975 році почалася нова хвиля імміграції. Серед відомих представників палестинської громади Німеччини — політик Савсан Чеблі та репер Массів.

Примітки

Посилання

Інформація Міністерства закордонних справ Німеччини щодо відносин з Палестиною