Франція була і є членом Організації Об'єднаних Націй (OOH) з моменту її заснування в 1945 році і є однією з п'яти країн, разом з Китаєм, Росією, Великою Британією і Сполученими Штатами, яка займає постійне місце в Раді Безпеки Організації Об'єднаних Націй (РБ ООН), яка є відповідальною за підтримку міжнародного миру й безпеки.

Франція вносила свій внесок в Організацію Об'єднаних Нація протягом багатьох років, очолюючи та спонсоруючи багато різних резолюції та інших важливих органів ООН, а також будучи однією з держав, що роблять найбільші внески як до загального бюджету, так і до бюджету миротворчих операцій. Кілька президентів Франції відкрито говорили про свою підтримку ООН та її цілей, і існують чіткі зв'язки між власною політикою Франції та цінностями, які сповідує ООН, зокрема щодо прав людини. Протягом останнього десятиліття Франція закликала, пропонувала та підтримувала різні реформи Ради безпеки ООН та її миротворчих операцій (PMO). ООН з моменту свого заснування є основою залучення Франції до багатосторонньої міжнародної системи.

Франція та заснування ООН

Незважаючи на те, що на сьогоднішній день Франція є однією з країн «Великої п'ятірки», тобто п'яти держав, які є постійними членами Ради безпеки ООН і мають право вето, її значною мірою виключили з процесу планування і створення нової міжнародної організації, завданням якої було підтримувати мир після Другої світової війни, і її лише пізніше доволі неохоче додали, після того, як більша частина планування була вже завершена.

«Організація Об'єднаних Націй» як термін вперше був використаний набагато раніше офіційного початку існування міжнародної організації в 1945 році, в «Декларації Організації Об'єднаних Націй» 1942 року, конференції з 26 країн (без врахування Франції, яка перебувала під нацистською окупацією і, таким чином, юридично не мала статусу уряду), де уряди зобов'язалися продовжувати боротьбу проти країн осі під час Другої світової війни. На серії конференцій та форумів протягом наступних кількох років, переважно за зачиненими дверима, тодішня «Велика трійка» союзних держав Другої світової війни (а саме Сполучені Штати, Велика Британія та Радянський Союз) почали думати над розробкою плану створення міжнародної організації для підтримки міжнародного миру, спираючись на помилки попередньої Ліги Націй. Існує декілька причин, чому Францію було виключено з переговорів на цьому етапі, головна з яких полягала в тому, що розпад Франції майже за одну ніч у 1940 році, від якого вона все ще була в руїнах принаймні до 1944 року (хоча наслідки відчувалися набагато довше), зруйнував її імідж великої держави. Абсолютна поразка французьких військ від німецької армії зробила неможливим заперечення того, що Франція більше не є тією політичною та військовою силою, якою вона була колись. Це, разом з відносно обмеженим внеском Франції у воєнні зусилля досі, означало, що принаймні в очах «Великої трійки» Франція більше не заслуговувала на місце за головним столом нової міжнародної організації. Крім того, Рузвельт, тодішній лідер США, разом з іншими високопоставленими чиновниками, з підозрою ставився до Шарля де Голля, самопроголошеного лідера Вільної Франції, і тому вагався співпрацювати з ним через його наполеонівські риси характеру. Франція була ображена та принижена цим виключенням, особливо враховуючи її не останню роль у створенні Ліги Націй після Першої світової війни. Хоча Францію не запросили на такі форуми, як Конференція в Дамбартон-Оукс у 1944 році (де США, Велика Британія, СРСР та Китай обговорювали пропозиції щодо функціонування того, що мало стати ООН, для представлення іншим 26 країнам), і ніколи офіційно не консультувалися з нею, вони, тим не менш, знали про таке планування. Прем'єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль закликав президента США Франкліна Рузвельта відновити статус Франції як великої держави після звільнення Парижа в серпні 1944 року.

Після тривалих переговорів, щойно Франція створила та легітимізувала новий уряд (Тимчасовий уряд Французької Республіки (ТУФР), який пізніше у 1946 році поступився їй Четвертою республікою), їй неохоче було надано постійне місце в Раді безпеки ООН у майбутній міжнародній організації через її «традиції, ідеали та важливість», хоча всі важливі кроки планування вже були узгоджені та завершені без її участі.

Роль Франції в Організації Об'єднаних Націй Як член-засновник ООН та один із п'яти постійних членів Ради Безпеки, Франція відіграє важливу роль у багатьох сферах діяльності ООН. Крім того, французька мова є однією з двох робочих мов Секретаріату ООН, іншою є англійська.Compendium — Occupational Groups

Рада Безпеки та миротворчі операції Як член Ради Безпеки ООН, Франція може активно впливати на дебати з різних питань, що загрожують міжнародному миру та безпеці, та розробляє різні документи, такі як резолюції, що приймаються Радою Безпеки. У своїй ролі в РБ ООН та підтримці миру та безпеки Франція відіграє ключову роль, зокрема, в роззброєнні, працюючи над просуванням різних договорів та забезпеченням нерозповсюдження. Постійне місце Франції в РБ ООН також надає їй право вето, яке вона використовувала та погрожувала використати кілька разів з моменту заснування міжнародної організації, щоб продемонструвати свою незгоду з різними резолюціями, хоча й значно менше, ніж інші держави, які мають право вето (див.: ).

Право вето в Раді Безпеки ООН Франція використовувала своє право вето економно, наклавши вето всього на 18 резолюцій з 1949 по 2007 рік, порівняно з 82 резолюціями Сполучених Штатів та 123 резолюціями Радянського Союзу та Росії, 32 резолюціями Великої Британії та 6 резолюціями Китаю. Франція використала своє право вето разом зі Сполученим Королівством, щоб накласти вето на резолюцію щодо врегулювання Суецької кризи в 1956 році. Франція також використала право вето в 1976 році щодо питання незалежності Коморських Островів, коли острів Майотта був збережений на території Франції завдяки голосуванню місцевого населення. У 2002 році Франція погрожувала накласти вето на Резолюцію 1441 щодо майбутньої війни в Іраку 2003 року.

26 червня 1946 року: Іспанське питання 25 серпня 1947 року: Індонезійське питання 30 жовтня 1956 р. (двічі): Палестинське питання: кроки для негайного припинення військових дій Ізраїлю в Єгипті 30 жовтня 1974 року: Південна Африка (Представництво в ООН) 6 червня 1975 року: Намібійське питання 6 лютого 1976 року: Суперечка між Коморськими Островами та Францією щодо Майотти. 19 жовтня 1976 року: Ситуація в Намібії 31 жовтня 1977 року (тричі): Ситуація в Південній Африці 30 квітня 1981 року (чотири рази) Питання Намібії 21 квітня 1986 року: Скарга Лівії на напад США 11 січня 1989 року: Скарга Лівії на збиття літаків США 23 грудня 1989 року: Ситуація в Панамі

Внески до бюджету ООН Франція також вносить суттєвий фінансовий вклад у діяльність ООН. У 2019 році її внесок у «загальний бюджет» організації, який фінансує персонал, інвестиції, Секретаріат та інші місії ООН, склав 123 мільйони доларів США, що становить 4,43 % від загальної суми, що робить її шостим найбільшим вкладником. Крім того, кожна країна-член ООН зобов'язана робити внески до бюджету миротворчих операцій. Оскільки Франція активно бере участь у миротворчих місіях, разом з іншими постійними членами Ради Безпеки, її частка в цьому бюджеті також є значною. У 2019 році Франція була шостим найбільшим вкладником у бюджет миротворчих операцій, її внесок склав 5,61 %, або 381 мільйон доларів США. Окрім цього, Франція робить і добровільні внески, які можуть бути направлені на підтримку різних фондів та програм ООН за власним вибором.

Організаційна структура Франція має Постійну місію при ООН, розташовану в Нью-Йорку. Її основна роль полягає в дослідженні, підготовці та веденні переговорів щодо текстів, таких як резолюції Ради Безпеки, які потім обговорюються і приймаються різними органами ООН. Місію очолює Постійний представник Франції при ООН, який є членом Ради Безпеки, бере участь у роботі Генеральної асамблеї та інших органів, де Франція представлена, виступаючи від її імені та захищаючи позицію країни та її зовнішню політику на цих форумах. Поточним Постійним представником Франції при ООН є Ніколя де Рів'єр, який обійняв посаду посла 8 липня 2019 року.

Навколишнє середовище та зміна клімату

Одним із питань, у якому Франція надзвичайно активно займається в ООН, є екологічна справедливість та зміна клімату. Франція приймала Паризьку конференцію ООН з питань клімату 2015 року або COP21 та відіграла провідну роль у розробці та впровадженні Паризької кліматичної угоди. Окрім безпосередньо зміни клімату, Франція також очолює боротьбу за міжнародне екологічне право, співпрацюючи з експертами з 40 країн світу, що знаходяться на різних стадіях розвитку, та представляючи ООН «Глобальний пакт про навколишнє середовище». Резолюція була прийнята Генеральною Асамблеєю 10 травня 2018 року.

Права людини Права людини є ключовим напрямком діяльності ООН та одним із фундаментальних принципів Французької Республіки як нації та суспільства, а також у її зовнішній політиці. Загальна декларація прав людини ООН, прийнята в 1948 році, частково натхненна французькою Декларацією прав людини та громадянина 1789 року, і між ними можна провести багато паралелей. Франція співпрацює з ООН, щоб відстоювати «універсальний та нерозривний характер прав людини». Вона постійно відіграє провідну роль у цій галузі, беручи участь у Раді з прав людини (див.: ) та Ради Безпеки. Деякі з пріоритетних сфер ООН у сфері прав людини, в яких Франція активно займається, включають просування прав жінок, захист журналістів та свободу преси, боротьбу з безкарністю, свавільними затриманнями та насильницькими зникненнями, повсюдне скасування смертної кари та боротьбу з вербуванням дітей-солдатів.

Майбутнє відносин між Францією та ООН

Кандидатура Франції до Ради з прав людини 2021—2023 років Франція та Організація Об'єднаних Націй поділяють давню відданість дотриманню загальних прав людини. Рада з прав людини (РПЛ ООН) — це орган ООН, що складається з 47 держав, які відповідають за захист прав людини в усьому світі. 47 держав-членів обираються Генеральною Асамблеєю ООН на трирічний термін, а місця розподіляються на основі справедливого географічного розподілу. З моменту заснування РПЛ ООН у 2006 році Франція тричі була членом організації (2006—2008, 2009—2011, 2014—2016) та відіграє активну роль у місіях УВКБ ООН, навіть коли вона не є членом. Франція рішуче налаштована сприяти розвитку гуманістичної дипломатії у відповідь на нові загрози та порушення загальних прав людини 21-го століття, які вона бачить. Таким чином, 22 лютого 2020 року France Diplomacy оголосила про свою кандидатуру до Ради з прав людини на термін 2021—2023 років у Твіттері. Чотири дні по тому, 26 лютого, пан Жан-Ів Ле Дріан, міністр Європи та закордонних справ Франції, представив кандидатуру Франції до ради на відкритті її 43-ї сесії в Женеві:«Інституції та сам принцип багатосторонності зазнають безпрецедентних спроб дестабілізації. Франція не змириться з порушенням основних прав, ослабленням демократії чи ліквідацією багатосторонності. Навпаки, ми продовжуватимемо захищати права людини всіма засобами та на кожному форумі, де наш голос може бути почутий. Саме тому Франція висуває свою кандидатуру до Ради з прав людини на термін 2021—2023 років». ~ Пан Жан-Ів Ле Дріан, Міністр Європи та закордонних справ.Кандидатура Франції на 2021—2023 роки має три ключові пріоритети, якими вона керується у своїх діях, що відповідають цінностям ООН:

Посилення міжнародної мобілізації за права жінок. Захист тих, хто захищає права людини, часто ризикуючи власним життям. Захист основ демократії, включаючи забезпечення безпеки журналістів та права на достовірну інформацію.