{ "type": "FeatureCollection", "features": [
"type": "Feature", "properties": {"description": "KFOR", "marker-color": "#555555"}, "geometry": { "type": "Point", "coordinates": [ 20.907779, 42.575169 ]
},
"type": "Feature", "properties": {"description": "UNIFIL", "marker-color": "#009edb"}, "geometry": { "type": "Point", "coordinates": [ 34.894947, 33.873365 ]
},
"type": "Feature", "properties": {"description": "MINURSO", "marker-color": "#009edb"}, "geometry": { "type": "Point", "coordinates": [ -12.927763, 25.883654 ]
},
"type": "Feature", "properties": {"description": "Counter Daesh", "marker color": "E5E5E5"}, "geometry": { "type": "Point", "coordinates": [ 44.079077, 33.027897 ]
},
"type": "Feature", "properties": {"description": "EUNAVFOR MED IRINI", "marker-color": "#000077"}, "geometry": { "type": "Point", "coordinates": [ 17.788876, 31.729894 ]
},
"type": "Feature", "properties": {"description": "EUFOR", "marker-color": "#000077"}, "geometry": { "type": "Point", "coordinates": [ 17.580578, 44.270058 ]
},
"type": "Feature", "properties": {"description": "UNMHA", "marker-color": "#009edb"}, "geometry": { "type": "Point", "coordinates": [ 48.020064, 16.001526 ]
},
"type": "Feature", "properties": {"description": "Operation Sea Guardian", "marker-color": "#555555"}, "geometry": { "type": "Point", "coordinates": [ 21.992028, 35.51521 ]
},
"type": "Feature", "properties": {"description": "UNMISS", "marker-color": "#009edb"}, "geometry": { "type": "Point", "coordinates": [ 29.808339, 7.386522 ]
},
"type": "Feature", "properties": {"description": "EUNAVFOR ASPIDES", "marker-color": "#000077"}, "geometry": { "type": "Point", "coordinates": [ 45.915843, 12.210795 ]
] }
Закордо́нні розгорта́ння Збро́йних сил Німе́ччини в ширшому розумінні охоплюють будь-які використання Бундесверу поза межами Німеччини. У вужчому сенсі це поняття стосується лише розгортань, уповноважених Бундестагом відповідно до критеріїв, визначених Федеральним конституційним судом у рішенні від 12 липня 1994 року, що були пізніше закріплені в Законі про участь парламенту (2005 р.).Федеральний конституційний суд, закон від 12 липня 1994, Az. 2 BvE 3/92, 5/93, 7/93, 8/93, BVerfGE 90, 286 — Out-of-area-Einsätze.
Історія
Перші розгортання У листопаді 1959 року Збройні сили Німеччини (Бундесвер) здійснили своє перше закордонне розгортання: літаки ВПС доставили ліки до марокканського міста Мекнес. Через кілька місяців відбулося перше велике розгортання, пов'язане з наданням допомоги після руйнівного землетрусу в Агадірі 1960 року. Окрім цих двох місій 1959—1960 років, до 1991 року Бундесвер провів ще 133 гуманітарні розгортання аналогічного характеру.
Дискусія і розширення розгортань 1990 року Збройні сили Німеччини (Бундесвер) почали брати участь у миротворчих і стабілізаційних операціях за межами країни. Відразу після об'єднання Німеччини в 1990 році розгорнулися гострі дискусії щодо можливості розгортання Бундесверу поза зоною дії договору НАТО — так звані «дебати поза зоною дії». Правлячі партії, ХДС і ВДП, відходячи від попередньої «доктрини Коля», підтримували ідею таких закордонних операцій, якщо вони здійснювалися в межах мандатів ООН, тоді як СДПН і Зелені спочатку виступали проти. Ситуація змінилася в 1992 році після так званого Петерсберзького повороту, коли СДПН змінила свою позицію і підтримала закордонні операції. З приходом до влади червоно-зеленої коаліції в 1998 році «Зелені» також почали підтримувати участь Бундесверу в подібних місіях.
Першими закордонними розгортаннями Бундесверу стали операція «Південний фланг» — місія з протидії морським мінам, що тривала від 16 серпня 1990 року до 13 вересня 1991 року в Середземному морі й Перській затоці під час і після Війни в Перській затоці і розгортання 2-ї ескадрильї ракетних комплексів ППО в Діярбакирі (Туреччина) від 30 січня до 17 березня 1991 року в рамках операції «Буря в пустелі». У 1993 році Бундесвер також надіслав польовий шпиталь до Пномпеня в Камбоджі в рамках Передової місії ООН у Камбоджі (UNAMIC).
Після цього послідували місії в Адріатичному морі в рамках операції «Sharp Guard» (1992—1996) і на Балканах у складі миротворчих місій Сил втілення (IFOR) і Сил стабілізації (SFOR).
Місія Організації Об'єднаних Націй UNOSOM II у Сомалі, що тривала від березня 1993 року до березня 1995 року, мала підтримку від Німеччини через Німецьку асоціацію підтримки Сомалі в Беледвейне від березня 1993 року до березня 1994 року.
Конституційна допустимість розгортання військ відповідно до ст. 24 і ст. 87a Конституції ФРН (тобто в рамках мандатів НАТО або ООН) була уточнена рішенням Федерального конституційного суду 1994 року. Крім того, це рішення також стало основою для парламентського застереження, згідно з яким розгортання німецьких збройних сил за кордоном потребує схвалення Бундестагу. У правовій науці тривають дискусії щодо того, чи це парламентське застереження було лише чіткіше сформульоване в рішенні Суду чи фактично створене Судом шляхом розширеного тлумачення Конституції.пор. Конституційні основи розгортання Збройних сил Німеччини за кордоном. Міркування щодо зміни конституційної практики. Дослідницькі служби німецького Бундестагу, проєкт від 16 лютого 2016.
Першу німецьку медаль за участь у закордонних розгортаннях Бундесверу вручено в 1996 році. Крім неї, військовослужбовці отримують інші нагороди за участь у міжнародних місіях, зокрема медаль НАТО, медаль Європейського Союзу за розгортання, медаль ООН.
Війна в Косові та місія КФОР
У 1999 році Збройні сили Німеччини, зокрема Повітряні сили, взяли участь в операції «Союзна сила», що стало першим випадком участі у війні, суперечливій з погляду конституційного і міжнародного права — війні в Косові. Загалом німецькі сили здійснили близько 500 місій. Правова підстава для такого втручання відповідно до міжнародного права стала предметом активних дискусій серед експертів. Політичні лідери, що ухвалювали рішення, переважно характеризували участь Німеччини як «гуманітарну інтервенцію» і через це вважали її виправданою. Легітимність участі значною мірою спиралася, зокрема, на розвідувальні дані, які під час війни вважалися не остаточно верифікованими.
Участь німецьких збройних сил в операції могла б уважатися конституційно допустимою, оскільки це не була агресивна війна у значенні ст. 26 Основного Закону, а участь Німеччини могла бути трактована як діяльність у рамках системи взаємної і колективної безпеки, що відповідає вимогам ст. 24, п. 2 Основного Закону. Однак якщо концепцію «гуманітарного втручання» не визнавати легітимною, то втручання НАТО в Косові можна було б трактувати як агресивну війну з погляду міжнародного права, що зробило б участь Федеративної Республіки Німеччина неконституційною, оскільки вона суперечила б забороні агресивної війни, закріпленій в Основному Законі.
Після цієї місії Бундесвер узяв участь у місії KFOR, забезпечуючи захист населення й гуманітарних організацій, що діяли на території Косова. Розгортання Міжнародних сил безпеки KFOR з самого початку здійснювалося на підставі Резолюції Ради Безпеки ООН № 1244.
Після 11 вересня 2001 року З 2001 року Збройні сили Німеччини під орудою Оперативного командування були розгорнуті в рамках антитерористичної коаліції. Можливість розгортання викликала була гарячі дискусії в Бундестазі, де тоді домінували соціал-демократи й Зелені. Єдина позиція була досягнута лише після того, як канцлер Ґергард Шредер оголосив вотум довіри, який підтримали 336 депутатів при необхідних 334, тоді як 326 проголосували проти.
Військово-морський контингент Бундесверу, базований у Джибуті, контролював морську акваторію біля Африканського Рогу. Німецькі ВМС також брали участь у відповідних операціях НАТО в Середземному морі. Бундесвер активно залучався до операцій в Афганістані у складі МССБ. Крім того, німецькі війська проводили навчання поліцейських і ополченських формувань нових іракських сил безпеки в Кувейті й Об'єднаних Арабських Еміратах.
Список закордонних розгортань
Виконані місії
Попередня найбільша кількість солдатів, розгорнутих за кордоном: 10 024 (червень 2002 року)
Збройні сили Німеччини брали участь у понад 130 операціях з надання гуманітарної допомоги з 1959 року.
Операції, розпочаті до 1990 року Лютий 1960: надання допомоги ВПС, медичними підрозділами й підрозділами захисту від хімічної, біологічної і ядерної зброї (ABC) місту Агадір у Марокко, зруйнованого землетрусом 1960 року. Січень 1965: перша участь у великій міжнародній гуманітарній операції в Алжирі. Для цього два транспортні авіаційні ескадрони з 12 літаками типу Noratlas організували повітряний міст. Серпень 1976: надання допомоги після землетрусу в північноіталійському регіоні Фріулі. Листопад 1980: надання допомоги після землетрусу в південній Італії (Матердоміні). Листопад 1984: літаки типу Transall ВПС доставили гуманітарні вантажі в райони голоду в Ефіопії. 1988–1989: транспортні польоти в рамках місії UNTAG у Намібії.
Операції, розпочаті між 1990 і 1999 роками Червень 1990: надання допомоги після землетрусу в Ірані. У постраждалий регіон направлено польовий шпиталь і 40 медичних офіцерів і солдатів-медиків з 851-го медичного навчального батальйону в Мюнхені.
Серпень 1990 — вересень 1991: у рамках операції «Південний фланг» тральщики були розгорнуті в Середземному морі, а пізніше для розмінування в Перській затоці. Загалом задіяно до 500 морських піхотинців, 7 кораблів, а іноді — до 5 літаків і гелікоптерів. 6 січня 1991: розгортання 18 винищувачів Alpha Jet з 43-го винищувально-бомбардувального крила в Ольденбурзі на авіабазу Ерхадж у Туреччині. Загалом 212 військовослужбовців ВПС брали участь у захисті Туреччини від можливих нападів з Іраку в складі Мобільних сил об'єднаних збройних сил НАТО в Європі (AMF Air). Квітень 1991: у рамках операції «Курдська допомога» десантники, медичний персонал та армійська авіація постачали гуманітарну допомогу курдським біженцям в Ірані й Анатолії за допомогою транспортних гелікоптерів CH-53. 1991–1996: транспортні літаки й гелікоптери Transall використовувалися для перевезення інспекторів ООН з питань озброєння в Іраку в рамках місії UNSCOM. Листопад 1991: шість, а пізніше 18 німецьких медиків були відправлені у Камбоджу для надання медичної допомоги членам Передової місії ООН у Камбоджі (UNAMIC). 1992–1996: операція «Sharp Guard» під керівництвом НАТО і ЗЄС — ембарго проти колишньої Югославії в Адріатичному морі військово-морськими підрозділами з постійною участю двох німецьких фрегатів або есмінців, а також літаків. Квітень 1992—1993: під керівництвом ООН — розгортання 140 додаткових медичних військовослужбовців, зокема 30 медичних працівників, у Пномпені для підтримки членів Тимчасового управління ООН у Камбоджі (UNTAC). 1993–1994: участь у Місії ООН у Сомалі II ― стабілізаційній місії ООН у Сомалі. Німецький контингент складався з близько 1700 солдатів, розміщених у Беледвейне та інших місцях. Пізніше до місії долучилися чотири військово-морські кораблі для евакуації з Могадішо в рамках операції «Південний хрест». Також були розміщені два транспортні літаки в Момбасі, Кенія. 1994: місія МООНПР з участю в повітряному перевезенні гуманітарної допомоги руандійським біженцям. 1994 — вересень 2009: місія спостерігачів ООН у Грузії для моніторингу припинення вогню в Абхазії (UNOMIG). Бундесвер надав трьох неозброєних військових спостерігачів і до 10 медичних працівників, які також мали статус військових спостерігачів. 8 жовтня 2001 року полковник (медичний корпус) Дітер Айссінг став першим солдатом Бундесверу, загиблим у бою, коли був збитий гелікоптер з військовими спостерігачами. 1995: операція «Обдумана сила», операція НАТО для захисту UNPROFOR у Боснії і Герцеговині. 1995–1996: сили ООН для народних свобод у складі Хорватії з початковими операціями в Боснії і Герцеговині, які пізніше були замінені місією IFOR.