Цуньсінь Лі (; , Циндао, Шаньдун, Китай) — китайсько-австралійський артист балету, який став біржовим маклером. Художній керівник Квінслендського балету в Брисбені, Австралія. Ушанований Орденом Австралії.
Біографія Шостий з семи братів. Ріс у злиднях у комуні неподалік міста Циндао в провінції Шаньдун, КНР. Йому часто доводилося утримувати свою бідну сім'ю. Ранні роки збіглися з правлінням Мао Цзедуна над новою комуністичною нацією. Лі мав сильне бажання служити Комуністичній партії Китаю. Був дуже політично побожний і зрештою вступив до Комуністичного союзу молоді Китаю. В одинадцять років культурні радники Цзян Цін визначили його вчитися в Пекінську академію танцю, де студенти мали проходити 16-годинне навчання на день. Він навчався в академії протягом семи років. Режим у Пекінській академії танцю був суворим, день розпочинався о 5:30 ранку. Лі добре виступав у класі політики, але погано в балеті. Це змінилося, коли він зустрів учителя Сяо, який захоплювався балетом. Пристрасть Сяо вплинула на нього, і до кінця семирічного навчання Лі став дуже добрим танцюристом.
Художній керівник Х'юстонського балету, Бен Стівенсон, викладав два семестри в Пекінській академії танцю. Він запропонував повну стипендію двом танцюристам для навчання в літній школі балету в Х'юстоні, і Лі обрали одного з них. Він став одним із перших студентів Пекінської академії танцю, який вирушив до США за фінансової підтримки центрального уряду Китайської Народної Республіки.
Після навчання у літній школі втік на Захід. Його затримали у китайському консульстві у Х'юстоні. Його дезертирство викликало гучні заголовки у США. Почав стосунки з американською танцівницею-початківцем Елізабет Маккі, і 1981 році вони одружилися, щоб він міг уникнути депортації. Після 21 години переговорів і втручання Джорджа Буша-старшого (тоді віцепрезидента США) Лі дозволили залишитися в США як вільній людині, але його китайське громадянство анулювали.
Згодом танцював у Х'юстонському балеті протягом шістнадцяти років, за цей час завоював дві срібні й одну бронзову медалі на міжнародних балетних конкурсах. У Лондоні познайомився з балериною Мері Маккендрі з Рокгемптона, Австралія. 1987 року вони одружилися. 1995 року разом з двома дітьми переїхали до Мельбурна, Австралія. Лі став головним танцюристом в Австралійському балеті. У пари троє дітей: Софі (1989), Томас (1992) та Брайді (1997).
У липні 2012 року призначений художнім керівником Квінслендського балету. Він зарекомендував себе як твердиня культурного життя Брисбена. 2009 року названий Австралійським батьком року.
У липні 2016 року Барбара Бер і Роберт Вайт з Музею Квінсленду назвали новий виявлений вид павуків Maratus licunxini на честь Лі. Бер сказала, що виступ Лі у виставі «Сон літньої ночі» нагадав їй приголомшливе видовище спарювання павука-павича. Лі сказав, що для нього це було честю, також зазначив, що «побачивши цього неймовірного павука, складний шлюбний танець, химерну розмітку павича, я можу зрозуміти, чому Барбара встановила зв'язок з нашими артистами балету».
Після 18-річної перерви повернувся на сцену Квінслендського балету і виступив у ролі Дросельмеєра в «Лускунчику», який поставив Бен Стівенсон. Знову танцював зі своєю дружиною Мері Маккендрі, з якою востаннє танцював у цьому творі 26 років тому у Х'юстоні.
На честь його дня народження 2019 року призначений офіцером Ордену Австралії за «видатну службу виконавчому мистецтву, особливо балету, як танцюрист і художній керівник».
Кар'єра біржового маклера 1995 року прибув до Австралії, через вивих кісточки не міг займатися танцями. Влаштувався в Australia and New Zealand Banking Groups і почав трирічний дипломний курс в Австралійському інституті цінних паперів. Раніше він уже цікавився фондовим ринком, працюючи у Х'юстонському балеті. Австралійський балет і ANZ Securities дозволили працювати одночасно у двох професіях — танцях і бути біржовим брокером. Щопонеділка, середи та п'ятниці він працював у брокерській фірмі з 7.30 ранку до полудня, потім прямував до Австралійського балету на репетиції і готувався до виступів. І так протягом двох років. Він вважав, що це були його найкращі роки як танцюриста: «Я досяг рівня, який, як я думав, ніколи не досягну, злиття техніки та майстерності. Коли я був молодший, моя техніка могла бути ліпшою, але мені бракувало художньої зрілості». 1999 року залишив балет і приєднався до фінансової консалтингової фірми Bell Potter Securities, щоб створити свій азійський відділ.
«Останній танцюрист Мао» 2003 року опублікував свою автобіографію «Останній танцюрист Мао». Він отримав безліч нагород, зокрема нагороду «Австралійська книга року». 2008 року дитяча версія цієї книги, «Останній танцюрист Мао: селянський принц» (ілюстрації Енн Спудвілас), здобула премію Австралійської асоціації видавців «книга року для дітей молодшого віку» та премію дитячої книги «літературна премія Квінсленду».
Книга екранізована 2009 року в однойменному художньому фільмі режисера Брюса Бересфорда «Останній танцюрист Мао». Головні ролі виконали Чи Цао, Брюс Грінвуд і Кайл Маклаклен. На Міжнародному кінофестивалі у Сан-Паулу 2009 року фільм отримав Приз глядацьких симпатій як найкращий іноземний повнометражний фільм.
Нагороди та визнання
— премія конкурсу «Приз Лозанни» за заслуги.
Бібліографія
Примітки
Посилання