Манаві () — село в Грузії. Знаходиться в Сагареджоському муніципалітеті краю Кахетія. Висота над рівнем моря становить 750 метрів. Населення — 2769 осіб (2014). Відоме в основному великою старовинною фортецею і виноградом сорту Манавіс Мцване.
Історія Сприятливі природно-географічні умови Манаві сприяли розвитку сільського господарства, зокрема виноградарства та виноробства. У селі здавна виготовляють вино із сорту винограду «Кахеті Мцвані», яке відоме своїм характерним смаком та ароматом. Вахушті Батонішвілі відзначав якість манавського вина та згадував зруйновану фортецю Дзуеладі й палац, збудований імам-Куліханом.
Манаві та його укріплення відігравали важливу роль у становленні Кахетійського князівства й надалі — Кахетинського царства, зберігаючи стратегічне значення, особливо в період Лекіані. У 1706 році Імамкулі-хан переніс сюди свою зимову резиденцію, а в 1712 році в Манаві відбулося весілля царя Теймураза та Тамари, дочки Вахтанга VI.
Упродовж XVII — XVIII століть село неодноразово зазнавало нападів леків, що спричинило тимчасове переселення частини населення. За правління Іраклія II більшість жителів повернулася. Після утворення Кахетинського царства Манаві було переважно королівським маєтком, а управління селом здійснювала царська гвардія. Окремими земельними ділянками та виноградниками також володіли церковні та княжі роди.
На території поблизу Манаві неодноразово збиралися кахетинські та картлійсько-кахетинські війська перед початком бойових дій. Під час Кахетійського повстання 1812 року село зазнало руйнувань. У листопаді того ж року неподалік Манаві відбулася важлива битва між грузинськими повстанцями та російськими військами.
Німецькі мандрівники XVIII–XIX століть Йоганн Гульденштедт та Едуард Ейхвальд залишили описи Манаві: перший зафіксував його часткову руйнацію у 1772 році, другий — називав його одним із найбільших місцевих поселень у 1820-х роках.
Населення Згідно з переписом населення 2014 року, у селі проживало 2769 осіб. РікНаселення, осіб2002310620142769
Примітки
Література
ქართული საბჭოთა ენციკლოპედია, ტ. 6, თბ., 1983. — გვ. 401. კახაძე კ., საქართველოს ისტორიისა და კულტურის ძეგლთა აღწერილობა, ტ. 1-III, თბ., 2019. — გვ. 125-126.