Еро́л Гюне́й (, ім'я при народженні: Мі́ша Ро́ттенберг, 29 серпня 1914, Одеса — 12 жовтня 2009, Тель-Авів) — турецько-ізраїльський перекладач та журналіст. У 1940-х роках брав участь у перекладі класичних творів турецькою мовою, завдяки чому твори таких авторів, як Достоєвський, Чехов та Мольєр, вперше з'явилися турецькою. Після того, як у 1950-х роках його позбавили громадянства через журналістську діяльність, він продовжив життя в Ізраїлі. Писав статті для газети «Шалом».
Молодість та перекладацька діяльність Народився в Одесі під ім'ям Міша Роттенберг у родині євреїв. Після Жовтневої революції 1917 року його родина емігрувала до Туреччини. У Стамбулі закінчив Ліцей Сен-Жозеф, а згодом — новостворений філософський факультет Стамбульського університету. Тим часом він прийняв турецьке громадянство та взяв ім'я Ерол Гюней. У 1940-х роках брав участь у проєкті перекладу світової літератури турецькою мовою, започаткованому колишнім міністром національної освіти Хасаном Алі Юджелем. Гюней досконало володів російською, французькою, англійською та турецькою мовами. Він переклав турецькою мовою велику кількість класичних творів від Достоєвського до Чехова, від Мольєра до Платона. Серед них «Вишневий сад» Чехова, «Ревізор» Гоголя та «Обломов» Гончарова.
Мав близьку дружбу з такими діячами, як Сабахаттін Еюбоглу (який очолював Бюро перекладів), Азра Ерхат, Джахіт Кюлебі, Орхан Велі, Неджаті Джумали, Меліх Джевдет Андай. Ісмет Іненю попросив Бюро перекладів перекласти турецькою мовою 100 класичних творів. В інтерв'ю з Джаном Дюндаром Ерол Гюней так згадував ті роки: «Того року 29 жовтня Ісмет Паша попросив у нас 100 класичних книг… Він же артилерист, знає, що однією гарматою війну не виграти. Як на фронті потрібно 100 гармат, так і на культурному фронті потрібно було 100 книг. Ми засукали рукави…»
Заслання в Йозгат і позбавлення громадянства Коли в 1946 році впала однопартійна влада, Хасан Алі Юджель пішов у відставку, і Бюро перекладів стало нефункціональним. Сабахаттін Еюбоглу поїхав до Парижа, Орхан Велі помер, а Гюней почав працювати журналістом у Agence France-Presse. У березні 1955 року через новину про те, що Радянський Союз прагне покращити відносини з Туреччиною, рішенням Ради міністрів його спочатку відправили на заслання в Йозгат «за діяльність проти Туреччини», а потім позбавили громадянства і депортували. Фатін Рюштю Зорлу назвав причиною депортації Ерола Гюнея те, що він «забагато знав». Через роки Гюней скаже, що джерелом новини був посол Бельгії.
Депортований Гюней спочатку спробував поїхати до Парижа і працювати в AFP. Втомившись жити в статусі постійного іммігранта, у 1956 році він оселився в Ізраїлі. Решту життя він провів у Тель-Авіві, де продовжував займатися журналістикою. Свою реакцію на депортацію він виражав тим, що довгі роки не розмовляв турецькою мовою. Так, у перші роки, коли він почав писати для газети «Шалом», що виходила турецькою мовою, він надсилав статті французькою, і їх публікували в перекладі. Лише через 35 років, у 1990 році, йому вдалося отримати візу до Туреччини, і він часто відвідував Стамбул. Коли Ферідун Сінірліоглу був призначений послом Туреччини в Ізраїлі, ступивши на землю Тель-Авіва, він зробив перший візит ввічливості до Ерола Гюнея, перш ніж вручити вірчі грамоти президенту Ізраїлю. Гюней помер в Ізраїлі 12 жовтня 2009 року у віці 95 років.
Твори про нього Erol Güney'in Ke(n)disi / Göçmen-Çevirmen-Gazeteci-Sevgili (Кіт/Сам Ерол Гюней / Іммігрант-Перекладач-Журналіст-Коханий), автобіографія, Халук Орал — М. Шереф Озсой, Стамбул, 1-ше вид.: 01.2005; 2-ге вид.: 07.2014 Yapı Kredi Yayınları, ISBN 975-08-0892-4; 3-тє вид.: 03.2024 Everest Yayınları, ISBN 9786253690939 Yaşamın Sürüklediği Yerde- Erol Güney'in Yaşam Öyküsü (Там, куди занесло життя — Життєпис Ерола Гюнея), документальний фільм, Сабіха Бану Ялкут-Бреддерманн, TRT Belgesel
Примітки