Тотальна мезоректальна екстирпація (ТМЕ) — це стандартна хірургічна методика лікування раку прямої кишки, вперше описана в 1982 році професором Біллом Хілдом у британській лікарні району Бейзінгсток. Це точне розсічення мезоректальної «оболонки», що включає пряму кишку з пухлиною, разом з усією навколишньою жировою тканиною та шаром тканини, що містить лімфатичні вузли та кровоносні судини. Розсічення проводиться вздовж аваскулярної альвеолярної площини між пресакральною та мезоректальною фасціями, що описується як «свята площина». Розсічення вздовж цієї площини полегшує саме розсічення, зберігає крижові судини та гіпогастральні нерви, зберігає сфінктер, та зменшує частоту формування постійних стом. Можливе повторне з'єднання двох кінців товстої кишки, однак більшості пацієнтів потрібен тимчасовий ілеостомічний резервуар для обходу товстої кишки, що дозволяє їй загоїтися з меншим ризиком інфекції, перфорації або протікання.
В Україні також використосуються інші назви цієї операції: тотальна мезоректальна ексцизія, тотальна мезоректальна ектомія, тотальне мезоректальне висічення, тотальне мезоректальне видалення.
ТМЕ стала «золотим стандартом» лікування раку прямої кишки в усьому світі. Операцію виконують відкритим способом, лапароскопічно або за допомогою робота.
Для пухлин нижньої частини середньої та нижньої третини прямої кишки була розроблена нова процедура, відома як трансанальне-тотальне мезоректальне видалення (TaTME). Замість дисекції через черевну порожнину, TaTME поєднує абдомінальний та трансанальний ендоскопічний підхід (ендоскопічні інструменти вводяться в анус), що дозволяє легше провести найскладнішу частину операції глибоко в малому тазу (особливо у пацієнтів чоловічої статі або пацієнтів з вісцеральним ожирінням чи вузьким тазом). Передбачувані переваги цієї методики можуть включати простоту процедури завдяки кращому огляду, скорочення часу операції та зменшення кількості ускладнень.
Побічним ефектом операції іноді є утворення фіброзних тяжів поблизу місця операції із залученням інших частин кишечника. Якщо їх не прооперувати, це може призвести до інфаркту кишечника.
ТМЕ призводить до нижчої частоти рецидивів, ніж традиційні підходи, та нижчого частоти постійної колостоми. Післяопераційне відновлення дещо прискорюється порівняно з іншими методами. При ретельному дотриманні техніки немає доказів підвищеного ризику нетримання сечі або сексуальної дисфункції. Однак може спостерігатися часткове нетримання сечі та/або «кластеризація» — серія термінових походів до туалету, розділених кількома хвилинами, кожен з яких дає лише дуже невеликий результат. Інші симптоми довгострокової дисфункції кишечника можуть включати нетримання калу та газів, позиви, часте випорожнення та утруднене випорожнення. Ці симптоми разом називаються синдромом низької передньої резекції (СНПР) і негативно впливають на якість життя, іноді настільки, що деякі пацієнти навіть воліють скасувати саму реверсію стоми та жити з постійною колоностомою або іліостомою.
Залежно від стадії, розміру та розташування пухлини, неоад'ювантна променева терапія, часто в поєднанні з хімієтерапією, може бути використана для зменшення розміру пухлини перед операцією та запобігання подальшому метастазуванню. Ад'ювантна хіміотерапія також може бути використана після операції для запобігання подальшому поширенню захворювання
Джерела