«Енума Ану Енліль» ( The Assyrian Dictionary, volume 7 (I/J) — inūma, The Oriental Institute, Chicago 1960, s. 160., Коли [боги] Ану та Енліль […]) — велика серія з 68 або 70 табличок (залежно від редакції), присвячених . Основна частина роботи — це зібрання знамень, кількість яких оцінюють від 6500 до 7000, що тлумачать широкий спектр небесних та атмосферних явищ у застосуванні до царя та держави.

Огляд «Енума Ану Енліль» є основним джерелом прикмет, використовуваних в регулярних астрологічних звітах, які надсилалися новоассирійському царю його придворними вченими. Існує понад 500 таких звітів, опублікованих у 8 томі Державного архіву Ассирії. Більшість цих звітів просто перераховують відповідні прикмети, які найкраще описують нещодавні небесні події, а багато з них додають короткі пояснювальні коментарі щодо тлумачення прикмет у застосуванні до царя.

Типовий звіт, що стосується першої появи нового Місяця, наведено у звіті 10 з тому 8 Державного архіву:

Серія, ймовірно, була складена в канонічній формі в каситський період (1595—1157 рр. до н. е.), але безумовно існував певний прототип «Енума Ану Енліль» й у старовавилонський період (1950—1595 до н. е.). Його використовували аж до I тисячоліття, остання датована копія була написана в 194 році до н. е. Вважають, що перші 49 табличок були передані до Індії в IV або III століттях до н. е., і що останні таблички, що стосуються зірок, також прибули до Індії безпосередньо перед початком нашої ери.

Зміст

Серія табличок ще не повністю реконструйована, і багато у тексті не вдається заповнити. Ситуацію ускладнює той факт, що копії однієї й тієї ж таблички часто відрізняються за своїм змістом або організовані по-різному — факт, який спонукав деяких вчених вважати, що в різних частинах Стародавнього Близького Сходу існувало до п'яти різних редакцій тексту.

Тематика табличок «Енума Ану Енліль» розгортається у вигляді схеми, яка спочатку показує поведінку Місяця, потім сонячні явища, далі інші прояви погоди і, нарешті, поведінку різних зір і планет.

Перші 13 табличок стосуються перших появ Місяця в різні дні місяця, його зв'язку з планетами та зорями, а також таких явищ, як та корони«Корона» може означати попелясте світло Місяця, див. . Знамення з цього розділу, як і ті, що наведені вище, найчастіше використовуються в усьому корпусі текстів. У цьому розділі особливо важлива табличка 14, яка детально описує базову математичну схему для передбачення видимості Місяця.

Таблички з 15 по 22 присвячені місячним затемненням. Вони використовують багато факторів, таких як дата, час ночі та квадранти Місяця, щоб передбачити, на які регіони та міста вплине затемнення.

Таблички з 23 по 29 розповідають про зовнішній вигляд сонця, його колір, ознаки та його зв'язок з хмарами під час сходу. Сонячні затемнення досліджуються в табличках з 30 по 39.

Таблички з 40 по 49 стосуються погодних явищ та землетрусів, особлива увага приділена виникненню грому.

Останні 20 табличок присвячені зорям і планетам. Ці таблички, зокрема, використовують систему мозначень, в якій назви планет замінюються назвами нерухомих зір і сузір'ївНайповніший перелік відповідностей між планетами та сузір'ями можна знайти в .

Видання текстів Наразі менше половини серії опубліковано в сучасних англомовних виданнях. Таблички про місячні затемнення (таблички 15–22) були транслітеровані та перекладені у книзі Ф. Рохберг-Гальтона «Aspects of Babylonian Celestial Divination» 1989 року. Сонячні знамення (таблички 23–29) були опубліковані під назвою «The Solar Omens of Enuma Anu Enlil» за редакцією В. Ван Сольдта у 1995 році. А кілька табличок, що стосуються планетарних знамень, були опубліковані Е. Райнером та Г. Хангером під назвою «Babylonian Planetary Omens», томи 1–4. Першу частину місячних знамень (таблички 1–6) опублікував італійською мовою Л. Вердераме у книзі «Le tavole I—VI della serie astrologica Enuma Anu Enlil» у 2002 році. Таблички 44–49 опублікував Е. Гелькен у книзі «Weather Omens of Enūma Anu Enlil: Thunderstorms, Wind, and Rain» (таблички 44–49) (Лейден: Brill, 2012).

Посилання

Література Francesca Rochberg-Halton: Aspects of Babylonian celestial divination — The lunar eclipse tablets of Enūma Anu Enlil. (= Schriftenreihe Archiv für Orientforschung. Beiheft. 22). Berger, Horn (Österreich) 1988, , Tafeln 15 bis 22. Wilfried-Hugo van Soldt: Solar omens of Enuma Anu Enlil — Tafeln 23 bis 29 —. Nederlands Instituut voor het Nabije Oosten, Leiden 1995, ISBN 90-6258-074-2. Erica Reiner, David Pingree: Babylonian Planetary Omens. Part 1: Enūma Anu Enlil Tablet 63: The Venus Tablet of Ammiṣaduqa. Undena, Malibu (Kalifornien, USA) 1975, ISBN 0-89003-010-3. Erica Reiner, David Pingree: Babylonian Planetary Omens. Part 2: Enūma Anu Enlil: Tablets 50–51. Undena, Malibu (Kalifornien, USA) 1981, ISBN 0-89003-049-9. Erica Reiner, David Pingree: Babylonian Planetary Omens. Part 3, Styx, Groningen 1998, ISBN 90-5693-011-7. Erica Reiner, David Pingree: Babylonian Planetary Omens. Part 4, Brill/Styx, Leiden 2005, ISBN 90-04-14212-6. Peter J. Huber: Dating by Lunar Eclipse Omina. With Speculations on the Birth of Omen Astrology, Essays on the Exact Sciences Presented to Asger Aaboe. In: J. L. Berggren, B. R. Goldstein (Hrsg.): From ancient omens to statistical mechanics: essays on the exact sciences presented to Asger Aaboe (= Acta Historica Scientiarum Naturalium et Medicinalium. Vol. 39). Copenhagen 1987, ISBN 87-7709-002-0. Lis Brack-Bernsen: Zur Entstehung der babylonischen Mondtheorie — Beobachtung und theoretische Berechnung von Mondphasen —. Steiner, Stuttgart 1997, ISBN 3-515-07089-3.