Комуністична партія Непалу (скор. КПН, непал. नेपाल कम्युनिष्ट पार्टी) — це колишня системна комуністична партія, що існувала в Непалі з 2018 по 2021 рік. Партія була утворена шляхом об’єднання двох місцевих комуністичних партій: Комуністичної партії Непалу (марксистсько-ленінська) та Комуністичної партії Непалу (маоїстська). Після внутрішніх партійних конфліктів та розпуску парламенту партія розкололася на дві основні фракції по ідеологічному принципу.
Об’єднана комуністична партія була найбільшою політичною силою в Непалі.
Історія
До об’єднання З моменту виникнення Комуністичної партії Непалу 1949 року, попри заборони й репресії, в країні з’явилося загалом понад півсотні комуністичних партій та квазіпартійних утворень. Поступова інтеграція легалізованої комуністичної опозиції, насамперед Комуністичної партії Непалу (Об’єднаної марксистсько-ленінської), дійшла до формування безпрецедентного в світовій практиці комуністичного уряду в монархічній державі — кабінету Манмохана Адхікарі (1994–1995 рр.).
1996 році в Непалі розпочалася громадянська війна. У ній Комуністична партія Непалу (маоїстська) виступила проти чинного режиму з метою ліквідації монархії.
Попри участь Індії, США та Китаю в придушенні маоїстських повстанців, авторитарний переворот короля Ґ’янендри 2005 року та наступна міжнародна ізоляція Непалу підштовхнули легальну опозицію (Альянс семи партій) та КПН (маоїстська) до діалогу. Наслідком стали масові протести в містах країни, відомі як «Бамбукова революція». У результаті монархічний режим упав, і 2008 року проголосили федеративну республіку.
На наступних парламентських виборах маоїсти здобули перемогу з результатом 30,52 %. Із серпня 2008 до травня 2009 року вони домінували в уряді на чолі зі своїм генсеком Прачандою (Пушпою Камалом Дахалом), який здійснив низку радикальних перетворень.
Після об’єднання 3 жовтня 2017 року дві найбільші комуністичні партії Непалу — Комуністична партія Непалу (Об’єднана марксистсько-ленінська) та Комуністична партія Непалу (Маоїстський центр), що посідали відповідно друге й третє місця в парламенті, — оголосили про створення передвиборчої коаліції. До них приєдналася партія «Ная Шакті» на чолі з колишнім прем’єр-міністром Бабурамом Бхаттараєм.
Метою новоствореної коаліції було усунути від влади партію «Непальський конгрес» і суттєво послабити її вплив у парламенті. Водночас три партії заявили про плани повного об’єднання після виборів і створили Координаційний комітет з питань злиття.
Попри вихід «Ная Шакті» з коаліції через ідеологічні розбіжності з двома іншими партіями, коаліція здобула абсолютну більшість у Палаті представників та в шести з семи провінційних асамблей. Було домовлено, що КПН (марксистсько-ленінська) отримає посади головних міністрів у провінціях №1, Багматі, Гандакі та Лумбіні, а КПН (маоїстська) — у провінціях Карналі та Судурпашім. Партія також здобула понад дві третини місць у Національних зборах.
Вже 15 лютого 2018 року лідер парламентської фракції КПН Кхадга Прасад Шарма Олі склав присягу прем’єр-міністра Непалу.
Об’єднання двох основних партій спочатку планували на 22 квітня 2018 року — день 69-ї річниці створення першої Комуністичної партії Непалу, — але через неузгоджені питання процес відклали. І лише 17 травня КПН (марксистсько-ленінська) та КПН (маоїстська) офіційно розпустили свої центральні комітети й того ж дня проголосили створення нової єдиної партії — Комуністична партія Непалу. Кхадга Прасад Шарма Олі та Пушпа Камал Дахал (Прачанда) стали її співголовами до проведення загального з’їзду.
Розкол Уже в серпні 2019 року знатний партієць Мадхав Кумар Непал заявив про незгоду щодо розподілу посад і розкритикував обох співголів за зволікання з повним об’єднанням. Він також звинуватив Олі в порушенні принципу «одна людина — одна ключова посада» й закликав його обрати між посадою прем’єр-міністра та лідера партії.
21 листопада того ж року секретаріат вирішив залишити двох співголів, однак зробив Пушпу Камала Дахала виконавчим головою партії, а Олі дозволили відбувати повний прем’єрський термін без ротації, як планувалося раніше. Кабінет міністрів перетасували через внутрішню критику.
Конфлікт загострився навколо угоди з американськими підприємцями. Частина партії виступила проти її ратифікації без поправок.
2020 рік приніс нові кризи: критику уряду за боротьбу з пандемією COVID-19, взаємні звинувачення Олі та Дахала в односторонніх рішеннях і кумівстві, а також вимоги відставки прем’єра.
20 грудня 2020 року Кхадга Прасад Шарма Олі рекомендував президенту Бідх’ї Деві Бхандарі розпустити Палату представників і оголосити дострокові вибори. У телезверненні він пояснив це внутрішньопартійним саботажем і підготовкою вотуму недовіри проти нього. Сім міністрів подали у відставку на знак протесту.
Фракція Олі скликала власне засідання Центрального комітету, розширила його до 1201 члена й призначила з’їзд єдності на листопад 2021 року. Фракція провела паралельне засідання й обрала Мадхава Кумара Непала новим співголовою замість Олі.
У 2021 році партія остаточно розкололася на дві.
Ідеологія
Символіка Після розколу відновлені Комуністична партія Непалу (марксистсько-ленінська) та Комуністична партія Непалу (маоїстська) відродили власну символіку.
Партійна лінія Згідно з початковою угодою про об’єднання, ідеологія партії ґрунтувалася на марксизмі-ленінізмі та підтримці багатопартійної демократії в Непалі. При цьому сама партія офіційно залишалася світською й керувалася принципом демократичного централізму.
Партія також виступала за соціалістично орієнтовану народну демократію в короткостроковій перспективі, яка зрештою мала призвести до комунізму.
Примітки