Ваянг Бебер — це лялькове мистецтво, представлення якого відбувається через демонстрацію малюнків на довгому екрані з паперу або тканини у супроводі розповіді актора «дібебера». Ваянг Бебер виник та розвився на острові Ява, Індонезія з XIII століття. Спочатку історії для вистав були взяті з індійської поетики, а з XVI століття, після того, як іслам став основною релігією на Яві, почали використовувати яванські історії зі збірки «Казки Панджі».
В Індонезії існує дві колекції реліквій Ваянг Бебер віком більше 500 років.
Ваянг Бебер у 2015 році був визнаний урядом Індонезії як елемент нематеріальної культурної спадщини провінції Східна Ява.
Історія
Відповідно до Книги Састромірудо, Ваянг Бебер був створений у 1283 році. Вистави Ваянг Бебер виникли та розвивалися в районі Венгкер на острові Ява (нині та ) у доісламську епоху. Саме в цей час у Понорого вже вміли виготовляти папір, на якому й малювали ілюстрації для Ваянг Бебер. Спочатку історії для вистав були взяті з Махабхарати та Рамаяни. Після того, як іслам став основною релігією на Яві, почали використовувати збірку оповідань "Казки Панджі" .
Перший запис про виставу Ваянг Бебер було наведено Ма Хуанем та Фей Сінем у книзі «Інь-Яй-Шен-Лань». У книзі розповідається про візит Чен Хо на Яву приблизно в 1413–1415 роках. Автори описують, як побачили людей, що зібралися навколо актора та слухали, як він розповідає історії та показує ілюстрації до них, зображені на частково згорнутому довгому аркуші паперу.
Існує легенда, що Валісанга («Дев'ять святих») яванського ісламу модифікували Ваянг Бебер у тіньовий театр з тими орнаментальними формами, які відомі сьогодні, і додали ляльку Пусака Х'янг Калімусада, яка використовувалась у виставах для поширення вчення ісламу.
У 2015 році Міністерством освіти і культури Індонезії Ваянг Бебер був визнаний елементом нематеріальної культурної спадщини провінції Східна Ява в категорії «Усні традиції та вирази» з метою збереження та захисту мистецтва Ваянг Бебер.
У 2015 році був заснований перший в Індонезії Музей Ваянг Бебер Секартаджі.
Опис Сцени Ваянг Бебер зображені на довгих аркушах паперу або тканини з відбитої кори делувангу, на кожній з яких міститься послідовно кілька сцен (педжагонг) вистави. Дійство вистави відбувається коли «дібебер» розгортає сувої один за одним та розповідає історію.
Спочатку історії для вистав були взяті з Махабхарати та Рамаяни. Після того, як іслам став основною релігією на Яві, почали використовувати збірку оповідань "Історії Панджі"
Колекція
Існує дві колекції реліквій Ваянг Бебер, приватно зібраних нащадками лялькарів. Обидві розповідають історії зі збірника «Казки Панджі»:
Перша — одна з найстаріших Ваянг Бебер, що зберігається в селі Гедомпол, район Донороджо, регентство Пачітан, провінція Східна Ява. Цей ваянг виготовлений на великому далуангу, виготовленому в Понорого , і зберігається родиною, якій було довірено зберігати його протягом поколінь. Історія називається «Джака Кембанг Кунінг», що складається з шести сувоїв, кожен з яких містить чотири сцени (педжагонг). Друга колекція сувій, віком майже 600 років, складається з 8 рулонів, що розповідає історію про Ременг Мангунджая, зберігається в селі Беджіхарджо, район Гунунгкідул, в якому з нею грається вистава.
Вистави Ваянг Бебер зазвичай проводяться під час спеціальних заходів тільки в селах Геларан II Беджіхарджо.
Див. також
Примітки